Ухвала

від 30.09.2021 по справі 922/761/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 922/761/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020

та рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2020

у справі № 922/761/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С"

до Комунального підприємства "Харківводоканал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтен"

про виконання зобов`язання в натурі,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.09.2021 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (повний текст складено 16.11.2020) та рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 у справі № 922/761/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.06.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.

Водночас правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами касаційного оскарження заявник визначив п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 922/761/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови (тексти розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 у справі № 922/761/19, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Верховний Суд у своїй постанові вказав, що під час розгляду справи судами не було належним чином досліджено "Акт розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж, споруд та пристроїв, межі експлуатаційної відповідальності", який є додатком № 2 до договору №5197/05-А-1 і як наслідок не встановлено дійсного обсягу відповідальності сторін. Не встановлено дійсного змісту пункту 3.2.10 договору і передчасно зроблено висновок про те, що зазначене положення покладає на відповідача обов`язок налагоджувати роботу також і тих систем водопостачання, які знаходяться на балансі споживача. Крім того, Верховний Суд зазначив, що не встановивши дійсного змісту та правової природи листа відповідача від 13.12.2018 року №01.01-14/7830-18 суд помилково вказав про те, що на підставі останнього у Комунального підприємства "Харківводоканал" виникло зобов`язання щодо виконання ремонтних робіт.

Також касаційний господарський суд зазначив про невмотивованість висновку про те, що відключення позивача від системи водопостачання сталося саме внаслідок дій відповідача (встановлення заглушки), оскільки вказане не ґрунтується на зібраних у справі доказах.

При цьому, відповідно до позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 910/10987/18, за результатами нового розгляду цих справ фактично-доказова база в основі рішення суду в них може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судом обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, може вплинути на правові висновки в ній. Як зазначила сама Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові - "ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі".

Таким чином, оскільки постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 справу № 922/761/19 було передано на новий розгляд місцевого господарського суду для дослідження відповідних доказів, а отже касаційним господарським судом не було сформовано остаточного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, тому посилання скаржника на відкриття касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України не приймаються.

Отже скаржником не вмотивовано обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 справу № 922/761/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити: зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Хоча скаржник у касаційній скарзі і зазначив про наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та в обґрунтування своєї позиції вказав на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, проте не зазначив, яку саме норму/норми права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та не зазначив у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги в уточненій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Особи, які можуть бути представниками у суді, визначені ч. 1 ст. 58 ГПК України, а саме - представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 9 ст. 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною 4 ст. 60 ГПК України, яка є спеціальною статтею процесуального закону щодо належного підтвердження повноважень представника в суді, передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків.

Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу у суді за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва. З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені Товариства на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

За загальним правилом у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №922/2844/19).

Довіреність, за відсутності доказів, передбачених ч. 4 ст. 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного Товариства в порядку самопредставництва.

Також за відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в якості представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва та відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, що така особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в суді без довіреності в порядку самопредставництва, касаційна скарга у справі не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржнику. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №924/440/19).

Касаційну скаргу підписав заступник директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" з юридичних питань - Гриценко В`ячеслав Олександрович, на підтвердження повноважень якого надано копію довіреності від 01.04.2018.

Проте до касаційної скарги не додано документи, що свідчили би про наявність у поіменованої особи повноважень щодо представництва/самопредставництва скаржника у суді касаційної інстанції у розумінні ч. 1 ст. 58 ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Суд також позбавлений можливості перевірити наявність повноважень у Гриценка В`ячеслава Олександровича на подання касаційної скарги в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" матеріалами справи № 922/761/19, оскільки остання надійшла безпосередньо до Верховного Суду без наявності останніх.

Також за наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості, що Гриценко В`ячеслав Олександрович уповноважений представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" у справі. Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Гриценко В`ячеслав Олександрович має статус адвоката.

Додана заявником до касаційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження Гриценка В`ячеслава Олександровича на представництво та/або самопредставництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" у суді касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Мако-С" необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати Суду документи, що підтверджують повноваження Гриценка В`ячеслава Олександровича на право підписання касаційної скарги.

Колегія суддів також зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, встановлених ст. 288 ГПК України.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 922/761/19 ним отримано 27.08.2021, що підтверджується листом Господарського суду Харківської області від 27.08.2021 № 023347 та відміткою про отримання на заяві про видачу судового рішення, а отже він має право на поновлення строку на касаційне оскарження на підставі ст. 288 ГПК України.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду була проголошена 04.11.2020, повний текст складено 16.11.2020, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 07.12.2020.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями ст.ст. 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду була проголошена 04.11.2020, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.11.2020.

Водночас з оскаржуваної постанови вбачається, що в судовому засіданні 04.11.2020 був присутній представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" - заступник директора з юридичних питань Гриценко В`ячеслав Олександрович, який підписав подану касаційну скаргу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 01.09.2021, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження (дев`ять місяців) без належного обґрунтування причини пропуску процесуального строку.

Скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду та не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися до суду раніше ніж 01.09.2021, оскільки самі лише факти щодо отримання копії оскаржуваної постанови 27.08.2021 не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на її оскарження, тому що зумовлені суб`єктивною поведінкою сторони.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мако-С" було скаржником у суді апеляційної інстанції, а також те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" - Гриценко В. О. був присутній в судовому засіданні 04.11.2020, тобто скаржник був обізнаний про судове засідання, в якому проголошено оскаржувану постанову за його ж апеляційною скаргою, отже не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду справи № 922/761/19.

Крім того, Суд зазначає, що оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, у колегії суддів відсутня можливість перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, саме лише посилання скаржника на отримання копії постанови лише 27.08.2021, не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

Таким чином, скаржником не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження.

Оскільки наведені обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Частиною 3 ст. 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу в уточненій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати Суду документи, що підтверджують повноваження Гриценка В.О. на право підписання касаційної скарги; 3) навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 у справі № 922/761/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.