Ухвала

від 05.10.2021 по справі 909/1093/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/1093/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 (у складі колегії суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Мирутенко О.Л., Плотніцький Б.Д.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2021 (суддя Фанда О.М.)

за позовом Громадської організації "Івано-Франківське обласне об`єднання ветеранів "Самопоміч"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика", в особі Івано-Франківської експедиції з геофізичних досліджень в свердловинах Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"

про визнання незаконною відмову у приватизації шляхом викупу держаного нерухомого майна, визнання права на приватизацію та визнання незаконними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 (повний текст складено 13.08.2021) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2021 у справі № 909/1093/20, подана 10.09.2021 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 (повний текст складено 13.08.2021), тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу є 02.09.2021.

В той же час, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду було отримано скаржником 03.09.2021, що підтверджується оригіналом конверта та даними сайту Укрпошти за штриховим ідентифікатором поштового відправлення № 7901011413660.

Таким чином, оскільки касаційну скаргу заявником подано 10.09.2021, тобто у межах двадцятиденного строку із дня вручення йому повного тексту оскаржуваного судового рішення (частина друга статті 288 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів визнає клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з частиною другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник в якості обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження рішень господарських судів попередніх інстанцій зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, ним наведено підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в якості підстав для подання касаційної скарги, скаржником не наведено конкретної норми права, яку суди застосували (або повинні були застосувати) при розгляді справи та щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Оскільки у касаційні скарзі скаржником не зазначено підстави (підстав) її подання відповідно до змісту вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то згідно з частиною другою статті 292 цього кодексу зазначена скарга підлягає залишенню без руху.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали);

При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 909/1093/20, надавши Суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях строк на касаційне оскарження.

2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2021 у справі № 909/1093/20 залишити без руху до 04.11.2021, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Зуєв

Судді І.С. Берднік

І.С. Міщенко