Постанова

від 29.09.2021 по справі 923/928/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

cправа № 923/928/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрник

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (головуючий суддя Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 (суддя Сулімовська М. Б.) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрник

до Фермерського господарства Альма ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020,

за участю представників:

позивача - Гончарова М. В. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Аграрник (далі - СТОВ Аграрник ) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства Альма (далі - ФГ Альма ) про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги СТОВ Аграрник вказує, що йому належить право оренди земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) № 24 колишніх земель КСП ім. Горького , в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 201,2188 га, що складає 97,50 % від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) № 24. Залишок складає одна земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий номер 6524483800:03:001:0199) - 2,50 % від загальної площі земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) № 24, яка, на думку позивача, протиправно набута в оренду ФГ Альма .

3. СТОВ Аграрник зазначає про порушення відповідачем переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, на умовах не гірших, ніж умови договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Суди попередніх інстанцій встановили, що 14.01.2020 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Альма (орендар) укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення (далі - договір оренди).

5. За умовами пункту 1.1. вказаного договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради і належить орендодавцеві згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний № 189460185 від 25.10.2019, запис про право власності здійснено 28.10.2019 за № 33872389.

6. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, площею 5,1448 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

7. Згідно з розділом 3 договору оренди його укладено терміном на 10 років; після закінчення терміну дії договору оренди орендар, за будь-яких умов, має переважне право поновлення його дії на новий, такий же термін.

8. Відповідно до розділу 5 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське.

9. Договір оренди підписано безпосередньо орендодавцем та головою ФГ Альма , підпис скріплено печаткою та зареєстровано право оренди у встановленому законом порядку, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що СТОВ Аграрник є орендарем істотної частини масиву земельних ділянок загальною площею 201,2188 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на полі (контурі) № 24 колишніх земель КСП ім. Горького , в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, на підставі договорів оренди землі сільськогосподарського призначення, які укладені з фізичними особами - власниками земельних ділянок та зареєстровані у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру строком на 20 років.

11. Також, згідно з договором оренди, укладеного із Сергіївською сільською радою 01.01.2017, СТОВ Аграрник орендує на полі (контурі) № 24 земельну частку (пай), яка набута сільською радою у комунальну власність відповідно до рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05.09.2016 у справі № 662/1234/16-ц.

12. Позивач зауважує, що на полі (контурі) № 24 розташовано 38 земельних ділянок, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких функціонують дві дощувальні машини ФРЕГАТ , що належать на праві власності СТОВ Аграрник , згідно із свідоцтвами про реєстрацію машин.

13. З листа виконавчого комітету Сергіївської сільської ради від 07.08.2020 № 2/19-318 вбачається, що відповідно до облікових даних та технічної документації з роздержавлення (розпаювання) земель КСП ім. Горького земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, розташована в єдиному масиві земель сільськогосподарського призначення на полі (контур) № 24 у складі кадастрової зони - 03 в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області на території земель колишнього КСП ім. Горького .

14. На цьому масиві поля (контуру) № 24 земель колишнього КСП ім. Горького розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами: від 6524483800:03:024:0001 до 6524483800:03:024:0049, які, згідно з обліковими даними по сільській раді, перебувають в оренді СТОВ Аграрник .

15. Розташування спірної земельної ділянки в межах поля (контуру) № 24 підтверджується і викопіюванням з кадастрового плану проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни впорядкування угідь на земельних ділянках загальною площею 1172,65 га СТОВ Аграрник на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

16. Оскільки СТОВ Аграрник належить право оренди земельних ділянок, що складає 97,50 % від загальної кількості земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) № 24, то земельна ділянка площею 2,50 % від загальної кількості земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) № 24, на думку позивача, протиправно набута в оренду ФГ Альма , що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

17. Господарський суд Херсонської області рішенням від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, у задоволенні позовних вимог відмовив.

18. Судові рішення мотивовано тим, що СТОВ Аграрник в установленому процесуальним законом порядку не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

19. У липні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга СТОВ Аграрник , в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення у цій справі та ухвалити нове рішення, яким перевести на СТОВ Аграрник права і обов`язки орендаря за договором оренди.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

20. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

21. На обґрунтування підстав касаційного оскарження СТОВ Аграрник посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм частини четвертої статті 8-2 Закону України Про оренду землі у подібних правовідносинах.

22. У відзиві на касаційну скаргу ФГ Альма зазначає, що правом передати належну на праві власності земельну ділянку ФГ Альма розпорядилась власник земельної ділянки ОСОБА_1 , тому жодних прав чи охоронюваних інтересів скаржника при укладанні договору оренди земельної ділянки не порушено.

23. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

24. ОСОБА_1 правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25 . Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26 . У поданій касаційній скарзі СТОВ Аграрник , обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказало, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 8-2 Закону України Про оренду землі у подібних правовідносинах.

27 . Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

28 . Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

29 . Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

30 . Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

31 . Предметом позову у цій справі є вимога позивача про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди, оскільки СТОВ Аграрник належить право оренди земельних ділянок площею 201,2188 га, що складає 97,50 % від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) № 24.

32 . Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

33 . Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

34 . Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

35 . Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

36 . Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

37 . У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

38 . Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

39 . Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

40 . Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

41 . Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

42 . Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

43 . Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

44 . Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

45 . Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

46 . Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

47 . Водночас частини перша, третя і четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

48 . Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

49 . У частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

50 . Згідно із частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

51 . Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

52 . Господарський суд відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

53 . Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

54 . Як встановили суди попередніх інстанцій, СТОВ Аграрник є орендарем істотного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) № 24 колишніх земель КСП ім. Горького , в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 201,2188 га.

55 . Водночас, відповідач ФГ Альма є орендарем земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, яка розташована в межах поля (контур) № 24.

56 . СТОВ Аграрник звертаючись до суду першої інстанції зазначав, що передбачене частиною четвертою статті 8-2 Закону України Про оренду землі переважне право позивача на укладення договору оренди землі порушено відповідачем ФГ Альма .

57 . Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

58 . Відповідно до частин першої, другої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

59 . Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України Про оренду землі ).

60 . Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні (далі - Закон № 2498-VIII), який набрав чинності з 01.01.2019, главу 5 Земельного кодексу України доповнено статтею 37-1.

61 . Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України Про оренду землі .

62 . Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

63 . Також Законом № 2498-VІІІ Закон України Про оренду землі доповнено статтею 8-2.

64 . Відповідно до частини третьої статті 8-2 Закону України Про оренду землі особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

65 . За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується (частина четверта четвертої статті 8-2 Закону України Про оренду землі ).

66 . Звідси для реалізації права оренди земельної ділянки згідно з нормами статті 8-2 Закону України Про оренду землі необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки із листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

67 . Отже, маючи намір укласти договір оренди земельної ділянки особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має повідомити про це орендодавця та надіслати останньому лист-пропозицію про укладення договору оренди.

68 . При цьому саме за наявності пропозицій двох або більше осіб, які бажають укласти договір оренди земельної ділянки, в тому числі зазначеного землекористувача масиву земель сільськогосподарського призначення, переважне право буде мати такий землекористувач.

69 . Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що укладення договору оренди є добровільним проявом волі власника земельної ділянки.

70 . Суди попередній інстанцій встановили, що правом передати належну на праві власності земельну ділянку ФГ Альма розпорядилась власник земельної ділянки ОСОБА_1

71 . Суди також встановили, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач реалізував своє право, в тому числі переважне, на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, звернувшись до власника земельної ділянки із відповідним листом-пропозицією.

72 . Отже, враховуючи, що позивач не звертався до власника земельної ділянки із пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушення переважного права позивача на укладення договору оренди.

73 . Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що приписами земельного законодавства передбачена можливість забезпечення цілісності використання особою масиву земель сільськогосподарського призначення з дотриманням прав та охоронюваних законом інтересів інших землекористувачів.

74 . Як вже вказувалось, відповідно до частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України, особа, якій належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення, має право на одержання у суборенду земельних ділянок, що перебувають в оренді інших осіб, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Аналогічні положення містить і стаття 8-2 Закону України Про оренду землі .

75 . Згідно з абзацом 8 частини першої статті 1 Закону України Про землеустрій масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).

76. Отже, позивач, як користувач земельних ділянок площею 201,2188 га, що складає 97,50 % від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) № 24, не позбавлений права вирішити питання раціонального використання земель сільськогосподарського призначення у межах цього масиву у встановлений законом спосіб з дотриманням прав та інтересів інших осіб, в цьому випадку - ФГ Альма і ОСОБА_1 .

77 . Ураховуючи викладене, переважне право особи на укладення договору оренди земельної ділянки, якій належить право користування істотною частиною відповідного масиву земель сільськогосподарського призначення, існує лише на момент укладення такого договору оренди з іншою особою (орендарем).

78 . Водночас у випадку коли договір оренди земельної ділянки з іншими орендарем вже укладено, то особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на укладення договору суборенди такої земельної ділянки з передачею взамін права користування іншою земельною ділянкою за наявності умов, встановлених частиною третьою статті 8-2 Закону України Про оренду землі та з урахуванням особливостей, передбачених частиною п`ятою статті 8-2 цього Закону.

79 . За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80 . Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

81 . Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82 . Зважаючи на викладене, касаційну скаргу СТОВ Аграрник слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

83. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги позивача без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрник на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 у справі № 923/928/20 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 у справі № 923/928/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов