Постанова

від 07.06.2021 по справі 923/928/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/928/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрник" - Гончаров М.В., ордер серія ХС № 174260, від 16.04.21;

від Фермерського господарства „Альма" - Куцак А.П., довіреність № б/н, від 19.03.21;

від ОСОБА_1 - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрник"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021

у справі №923/928/20

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрник"

до Фермерського господарства „Альма"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020,

(суддя першої інстанції: Сулімовська М.Б., дата та місце ухвалення рішення: 16.02.2021, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18)

У вересні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (далі - СТОВ Аграрник ) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства "Альма" (далі - ФГ Альма ) про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, на умовах не гірших, ніж умови договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020.

Позивач зазначив, що на полі (контурі) №24 розташовано 38 земельних ділянок, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких функціонують дві дощувальні машини "ФРЕГАТ", що належать на праві власності СТОВ "Аграрник", згідно свідоцтв про реєстрацію машин, а саме: серія НОМЕР_1 від 10 лютого 2006 року, заводський №22-01027, 1983 року випуску; серія НОМЕР_2 від 30 жовтня 2007 року, заводський №22-01007, 1983 року випуску.

СТОВ "Аграрник" належить право оренди земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24, колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 201,2188 га, що складає 97,50% від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) №24. Залишок складає одна земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199) - 2,50% від загальної кількості земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24, та, на думку позивача, протиправно набута в оренду ФГ "Альма".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 по даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що СТОВ "Аграрник" в установленому процесуальним законом порядку не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СТОВ Аграрник звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким перевести на СТОВ Аграрник права та обов`язки орендаря.

Апелянт зазначає, що висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи, а також під час вирішення спору судом невірно застосовано норми матеріального права.

Так, СТОВ Аграрник в апеляційній скарзі зазначає про порушення його переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, передбаченого положеннями ст. 8-2 Закону України Про оренду землі та ст.37-1 Земельного кодексу України.

Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, суд недоречно звернув увагу на відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді позивача до набуття на неї права власності третьою особою.

Апелянт зазначає, що ФГ Альма порушено передбачене ч.4 ст.8-2 Закону України Про оренду землі переважне право СТОВ Аграрник на укладення договору оренди земельної ділянки площею 5,1448 га, на умовах, не гірших, ніж умови договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020, належним способом захисту переважного права СТОВ Аграрник є саме переведення на позивача прав та обов`язків орендаря земельної ділянки.

На думку скаржника, ФГ Альма не маючи в оренді та не використовуючи жодної земельної ділянки на полі (контурі) №24, порушило переважне право СТОВ Аграрник на укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №923/928/20 за апеляційною скаргою СТОВ „Аграрник" на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021.

Ухвалою Південно-захіндного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 розгляд апеляційної скарги СТОВ „Аграрник" призначено в судовому засіданні на 17.05.2021 року о 10-00 год. в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

09.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача та третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких учасники справи заперечують проти доводів апеляційної скарги, просять залишити рішення місцевого господарського суду без задоволення, а скаргу СТОВ Аграрник - без задоволення.

Відповідач у відзиві вказує, що в апеляційній скарзі відсутні обґрунтування позивачем порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Фактично апеляційна скарга повторює доводи, викладені в позовній заяві, а посилання на практику Верховного Суду в даному випадку є необґрунтованими та недоцільними.

Третя особа зазначає у відзиві, що вона, як власник земельної ділянки, самостійно розпорядилась правом передати належну їй земельну ділянку, у зв`язку з чим суду не доведено, яким чином відповідачем порушено права та законні інтереси позивача.

Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Принцевської Н.М. з 15.05.2021 по 28.05.2021, судове засідання призначене на 17.05.2021 року о 10-00 год. у справі №923/928/20 не відбулось, про що 17.05.2021 складно відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, враховуючи, що обставини, які унеможливлювали розгляд справи №923/928/20 в судовому засіданні, відпали, апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2021 о 10-30 год.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи та вимоги, викладені ними в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2020 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФГ "Альма" (Орендар) укладено Договір оренди землі сільськогосподарського призначення (а.с.14-15).

За умовами вказаного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради, і належить Орендодавцеві згідно Витягу з ЄДРРП індексний №189460185 від 25.10.2019, запис про право власності здійснено 28.10.2019 за №33872389.

В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, площею 5,1448 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно розділу 3 Договору, його укладено терміном на 10 років; після закінчення терміну дії Договору, орендар, за будь-яких умов, має переважне право поновлення його дії на новий, такий же термін.

Відповідно до розділу 5 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське.

Договір підписано безпосередньо Орендодавцем та Головою ФГ "Альма", підпис скріплено печаткою та зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.16).

СТОВ "Аграрник" є орендарем істотної частини масиву земельних ділянок загальною площею 201,2188 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на полі (контурі) №24 колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, на підставі договорів оренди землі сільськогосподарського призначення, які укладені з фізичними особами - власниками земельних ділянок та зареєстровані у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" строком на 20 років (а.с.21-60).

Також, згідно договору оренди, укладеного із Сергіївською сільською радою 01 січня 2017 року, СТОВ "Аграрник" орендує на полі (контурі) №24 земельну частку (пай), яка набута сільською радою у комунальну власність згідно рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 вересня 2016 року у справі №662/1234/16-ц.

Позивач зауважує, що на полі (контурі) №24 розташовано 38 земельних ділянок, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких функціонують дві дощувальні машини "ФРЕГАТ", що належать на праві власності СТОВ "Аграрник", згідно свідоцтв про реєстрацію машин, а саме: серія НОМЕР_1 від 10 лютого 2006 року, заводський №22-01027, 1983 року випуску; серія НОМЕР_2 від 30 жовтня 2007 року, заводський № НОМЕР_3 , 1983 року випуску.

Як слідує з листа виконавчого комітету Сергіївської сільської ради від 07.08.2020р. №2/19-318 (а.с.18), відповідно до облікових даних та технічної документації з роздержавлення (розпаювання) земель КСП "ім.Горького", земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , площею 5,1448 га, кадастровий номер 6524483800:03:001:0199, розташована в єдиному масиві земель сільськогосподарського призначення на полі (контур) №24 у складі кадастрової зони - 03 в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області на території земель колишнього КСП "ім.Горького".

На цьому масиві поля (контуру) №24 земель колишнього КСП "ім.Горького" розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами: від №6524483800:03:024:0001 до №6524483800:03:024:0049, які, згідно облікових даних по сільській раді, перебувають в оренді СТОВ "Аграрник".

Розташування спірної земельної ділянки в межах поля (контуру) №24 підтверджується і викопіюванням з кадастрового плану проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни впорядкування угідь на земельних ділянках загальною площею 1172,65 га та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" на території Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області (а.с.19).

СТОВ "Аграрник" належить право оренди земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24 колишніх земель КСП "ім. Горького", в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області площею 201,2188 га, що складає 97,50% від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі (контурі) №24. Залишок складає одна земельна ділянка площею 5,1448 га (кадастровий №6524483800:03:001:0199) - 2,50% від загальної кількості земельних ділянок, які розташовані на полі (контурі) №24, яка, на думку позивача, протиправно набута в оренду ФГ "Альма", що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

За змістом ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, СТОВ "Аграрник", з посиланням на ч.4 ст.8-2 Закону України "Про оренду землі" зазначає про порушення його переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" №2498-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2019 року, главу 5 Земельного кодексу України доповнено статтею 37-1.

Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі".

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Також, наведеним Законом №2498-УІІІ від 10 липня 2018 року Закон України "Про оренду землі" доповнено статтею 8-2.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 8-2 Закону України "Про оренду землі", особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується.

Так, для її реалізації необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки із листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

Отже, маючи намір укласти договір оренди землі істотний землекористувач має повідомити про це орендаря та надіслати останньому лист-пропозицію про укладення договору оренди.

При цьому, саме за наявності пропозицій двох або більше осіб, які бажають укласти договір оренди, в тому числі істотного землекористувача, переважне право буде мати істотний землекористувач.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач реалізував своє право, в тому числі переважне, на укладення договору оренди спірної земельної ділянки звернувшись до власника земельної ділянки із відповідним листом-пропозицією. Так само і відсутні належні докази того, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді позивача до набуття на неї права власності третьою особою.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивач не звертався до власника земельної ділянки із пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність порушення переважного права позивача на укладення договору оренди.

Крім того, стосовно доводів апелянта в частині наявності порушеного права позивача, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 цього Кодексу).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

За змістом ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішеннях від 13 травня 1980 року у справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішенні від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14 - 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (№ 12-304гс18).

В даному випадку позивач звернувся з позовом до ФГ Альма про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 14.01.2020 року

Як зазначалося раніше, 14.01.2020 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФГ "Альма" (Орендар) укладено Договір оренди землі сільськогосподарського призначення, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради, і належить Орендодавцеві згідно Витягу з ЄДРРП індексний №189460185 від 25.10.2019, запис про право власності здійснено 28.10.2019 за №33872389.

Судова колегія звертає увагу, що право розпоряджатися земельною ділянкою має власник - ОСОБА_1 , а укладення договору оренди є добровільним проявом волі власника земельної ділянки. Саме власнику земельної ділянки відомо про наявність пропозицій на укладення договору оренди землі, отже на нього і покладається обов`язок врахування переважного права певної особи перед іншими особами на укладення договору оренди.

За таких обставин, правом передати належну на праві власності земельну ділянку ФГ "Альма" розпорядилась власник земельної ділянки ОСОБА_1 , а тому в даному випадку не вбачається, яким чином відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, у зв`язку з чим посилання апелянта на те, що ФГ Альма не мало в оренді та не використовувало жодної земельної ділянки на полі (контурі) №24, натомість уклало договір оренди земельної ділянки площею 5,1448 га, тим самим порушивши переважне право позивача на укладення договору оренди, судовою колегією не приймаються до уваги.

Крім того, місцевий господарський суд слушно зазначив, що переведення прав та обов`язків орендаря за спірним договором оренди на позивача (за наявних обставин нереалізації останнім права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки) в даному випадку призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, який на законних підставах набув таке право.

Безпідставними є посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №909/337/19 від 23.06.2020, оскільки в даному випадку правовідносини не є подібними. Так, у зазначеній справі надано оцінку правовідносинам щодо переведення на наймача прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, у разі порушення його переважного права купівлі орендованого ним майна. Натомість, в даному випадку позивач звернувся з позовними вимогами про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі сільськогосподарського призначення.

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі наголошує на необхідності забезпечення цілісності використання масиву земель сільськогосподарського призначення.

Так, приписами земельного законодавства передбачена можливість реалізації цілісності використання масиву земель сільськогосподарського призначення з дотриманням прав та охоронюваних законом інтересів інших землекористувачів.

Відповідно до ч.4 ст.37-1 Земельного кодексу України, особа, якій належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення, має право на одержання у суборенду земельних ділянок, що перебувають в оренді інших осіб, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

Аналогічні положення містить і стаття 8-2 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, позивач не позбавлений права вирішити питання раціонального використання масиву земель сільськогосподарського призначення у встановлений законом спосіб з дотриманням прав та інтересів інших осіб, в даному випадку ФГ "Альма" і ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судова колегія вважає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрник" на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 у справі №923/928/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 у справі №923/928/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрник" на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 у справі №923/928/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 у справі №923/928/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош