Рішення

від 20.09.2021 по справі 340/3236/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/3236/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ( 27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, код ЄДРПОУ - 04364905 ) провизнання протиправним та скасування рішення, а також, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення другої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради № 235 від 22 грудня 2020 року;

- зобов`язати Соколівську сільську раду прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів відповідно до поданої схеми бажаного місця розташування земельної ділянки, яка надавалась разом з заявою від 13.11.2020 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення по даній справі.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 13.11.2020 року ОСОБА_1 подав до Соколівської сільської ради заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться ліворуч від земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:51:006:0020.

До заяви позивачем додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорта та РНОКПП.

15 січня 2021 року позивач отримав рішення Соколівської сільської ради №235 від 22 грудня 2020 року, яким відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га, для будівництва індивідуальних гаражів.

Позивач, посилаючись на положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України вважає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначається жодна із визначених законом підстав, з яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а відтак рішення другої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради №235 від 22 грудня 2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене та з метою захисту порушеного права та одержання дозволу на розроблення проекту із землеустрою позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.

Представником Соколівської сільської ради подано до суду відзив у якому не погоджується з позовними вимогами, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а також зазначає, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,0100 га. для будівництва індивідуального гаража (КВЦПЗ 02.05), за рахунок земель житлової та громадської забудови, у зв`язку з тим, що по вказаній земельній ділянці проходять комунікації.

Так, через земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність для будівництва гаража дійсно проходять комунікації, а саме: існуючий водопровід ОСББ Колос та ОСББ Добробут , що підтверджується схемою до технічних умов № 94 від 20.05.2013 року замовниками, яких є ОСББ Колос та ОСББ Добробут , а об`єктом зазначених технічних умов є житлові будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , 75, АДРЕСА_9 .

Отже, на думку відповідача, будівництво гаража може спричинити пошкодження існуючого водопроводу ОСББ Колос та ОСББ Добробут .

Окрім цього, відповідач зауважує, що згідно Генерального плану села Соколівське, Плану зонування території села Соколівське, землі на яких позивач бажає отримати у власність земельну ділянку знаходяться в межах населеного пункту - село Соколівське та належать до земель житлової забудови, а саме малоповерхової житлової забудови (Ж-2) згідно плану зонування с. Соколівське. В той же час, гараж, згідно містобудівної документації (Генеральний план с. Соколівське та План зонування території с. Соколівське), може розміщуватись у зонах транспортної інфраструктури, а саме: у зоні ТР-2 - зона СТО, АЗС, автопарків гаражів, автостоянок (згідно Плану зонування території с. Соколівське).

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, а заявлені позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15).

23.07.2021 року від представника відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с.21-26).

06.08.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.31-43).

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст.120, ст.193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.193, 263 КАС України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

13.11.2020 року ОСОБА_1 подано до Соколівської сільської ради заяву в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_8 , ліворуч від земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:51:006:0020 (а.с.6).

До даної заяви позивачем було додано: копію паспорта, копію картки фізичної особи платника податків та графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки (а.с.7-10).

Рішенням другої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №235 від 22.12.2020 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража громадянину ОСОБА_1 , відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовним розміром 0,0100 га. для будівництва індивідуального гаража (КВЦПЗ 02.05), за рахунок категорій земель житлової та громадської забудови, що розташована в с. Соколівське, Кропивницького району, Кіровоградської області, у зв`язку з тим, що по вказаній земельній ділянці проходять комунікації (а.с.11).

Вважаючи протиправною відмову відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на підставі поданої заяви від 13.11.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Відповідно до ст.40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з урахуванням зазначених вище норм Земельного кодексу України, 13.11.2020 року подано до Соколівської сільської ради заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_8 , ліворуч від земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:51:006:0020 з додатками, а саме: копією паспорта, копією картки фізичної особи платника податків та графічними матеріалами, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.10, 11 ст.118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ч.18 ст.186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №545/808/17, від 24.04.2018 по справі №814/1961/17, від 02.02.2021 по справі №420/3294/19.

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно приписів статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За приписами п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до приписів ч.7 ст.118, ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача від 13 листопада 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів, рішенням другої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №235 від 22.12.2020 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража громадянину ОСОБА_1 , відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовним розміром 0,0100 га. для будівництва індивідуального гаража (КВЦПЗ 02.05), за рахунок категорій земель житлової та громадської забудови, що розташована в с.Соколівське, Кропивницького району, Кіровоградської області, у зв`язку з тим, що по вказаній земельній ділянці проходять комунікації (а.с.11).

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Натомість, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено у якості підстави для відмови у наданні вищезазначеного дозволу: у зв`язку з тим, що по вказаній земельній ділянці проходять комунікації .

Окрім цього, з відзиву на позовну заяву та витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань планування території, будівництва, благоустрою, земельних відносин та охорони природи Соколівської сільської ради від 21.12.2020 року судом вбачається, що у якості підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем також зазначається, що згідно Генерального плану села Соколівське, Плану зонування території села Соколівське, землі на яких позивач бажає отримати у власність земельну ділянку знаходяться в межах населеного пункту - село Соколівське, належать до земель житлової забудови, а саме малоповерхової житлової забудови (Ж-2) згідно плану зонування с. Соколівське. В той же час, гараж, згідно Генерального плану с. Соколівське та Плану зонування території с. Соколівське може розміщуватись у зонах транспортної інфраструктури, а саме: у зоні ТР-2 - зона СТО, АЗС, автопарків гаражів, автостоянок.

Проте, суд зазначає, що у оскаржуваному позивачем рішенні другої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №235 від 22.12.2020 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража громадянину ОСОБА_1 не зазначено у якості підстави для відмови невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку. Окрім цього, відповідачем на підтвердження викладеної у відзиві на позовну заяву позиції не надано ані Генерального плану с. Соколівське, ані Плану зонування території с. Соколівське.

В той же час, надана відповідачем схема до технічних умов №94 від 20.05.2013 року (а.с.29) не є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження факту проходження водопроводу через обрану позивачем земельну ділянку, оскільки з неї неможливо достовірно встановити факт накладення земельної ділянки щодо якої позивач звертався до відповідача з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та існуючих трубопроводів ОСББ Колос та ОСББ Добробут .

З огляду на вищевикладене, а також на ненадання відповідачем, суб`єктом владних повноважень, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту існування підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначених у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що рішення другої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №235 від 22.12.2020 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража громадянину ОСОБА_1 , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовним розміром 0,0100 га. для будівництва індивідуального гаража (КВЦПЗ 02.05) за рахунок категорій земель житлової та громадської забудови, що розташована в с.Соколівське, Кропивницького району, Кіровоградської області, - є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Соколівської сільської ради прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів відповідно до поданої схеми бажаного місця розташування земельної ділянки, яка надавалась разом з заявою віл 13.11.2020 року, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також Рекомендація R (80) 2 ), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У постанові від 05.09.2018 року у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п.4 ч.2 ст.245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 2340/2921/18 та від 17.10.2019 року у справі № 813/1950/16.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі, суд перебиратиме на себе повноваження суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою та не надав достатньо доказів на підтвердження правової позиції щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача, ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Соколівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га., для будівництва індивідуальних гаражів відповідно до поданої схеми бажаного місця розташування земельної ділянки, яка надавалась разом з заявою від 13.11.2020 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Щодо позовних вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення по даній справі, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, приписами наведеної статті КАС України суду надано право, а не встановлено обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Однак, за встановлених у даній справі обставин, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа Руїз Торіха проти Іспанії Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення №235 від 22 грудня 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

VI. Судові витрати.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем до суду надано квитанцію від 18.06.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 454,00 грн. з Соколівської сільської ради.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення №235 від 22 грудня 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення другої сесії дев`ятого скликання Соколівської сільської ради №235 від 22 грудня 2020 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража громадянину ОСОБА_1 .

Зобов`язати Соколівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) орієнтовним розміром 0,01 га. для будівництва індивідуальних гаражів відповідно до поданої схеми бажаного місця розташування земельної ділянки, яка надавалась разом з заявою від 13.11.2020 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Соколівської сільської ради (вул. Шевченка, буд.23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДРПОУ 04364905 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук