Рішення

від 21.09.2021 по справі 654/226/21

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/226/21

Провадження №2/654/503/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності,-

у с т а н о в и в :

01 лютого 2021 року адвокат Міхалков В.С., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом зобов`язання відповідача демонтувати за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:065:0329 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на суміжній з належною позивачу земельній ділянці з грудня 2020 року здійснюються будівельні роботи з порушенням діючого законодавства. Зазначене будівництво грубо порушує право власності ОСОБА_1 на належний йому будинок, створюючи загрозу внаслідок недотримання вимог щодо протипожежного розриву.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача позов не визнав, надав відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача зазначив, що будівництво на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється на законних підставах. Позивачем не надано жодного належного доказу того, що будівництво здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил. Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним для захисту порушеного права.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1250 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:001:0025, на який розташований житловий будинок.

Власником суміжної земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522384300:02:065:0329, є ОСОБА_2 .

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем на власній земельній ділянці здійснюється будівництво житлового будинку.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилається на те, що зведення капітального об`єкту будівництва здійснюється самочинно у безпосередній близькості з його будинком, з порушенням будівельних норм та правил, на підтвердження чого надав висновок будівельно-технічної експертизи.

Разом з тим, позивач не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав, які саме його права порушено будівництвом на земельній ділянці, що належить відповідачу.

Позивачем під час судового розгляду справи не надано доказів порушення, невизнання чи оспорювання його прав відповідачем, а тому такий позов задоволенню не підлягає як необґрунтований та безпідставний.

Ймовірне порушення норм законодавства відповідачем, які не завдають шкоди позивачу, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не впливають на права чи інтереси позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В розумінні автономних термінів, які застосовуються судом в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції, цей спір стосується втручання у право мирного володіння майном.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні даного позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 267 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2021 року.

Суддя В. М. Сіянко