Постанова

від 30.09.2021 по справі 482/1866/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.21

22-ц/812/1471/21

Провадження №22-ц/812/1471/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2021 року м. Миколаїв

справа № 482/1866/19

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, ухвалене 11 червня 2021 року під головуванням судді Баранкевич В.О., дата складання повного тексту судового рішення не зазначена,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Позивач зазначав, що 01 червня 2016 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 4824882000:02:000:0191, площею 9,1473 га; 4824882000:08:000:0591, площею 0,7043 га, 4824882000:01:001:0223, площею 0,2966 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Гуріївської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, строком на 49 років. Сторони погодили виплату орендної плати в розмірі 12 000 грн за календарний рік в готівковій і безготівковій формі, яка вноситься до 30 грудня.

Посилаючись на те, що відповідач всупереч умовам договору не сплатив орендну плату за 2017-2018 роки, просив розірвати вищевказаний договір оренди землі та стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість по виплаті орендної плати за 2017-2018 роки в сумі 24 000 грн 00 коп.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди від 01.06.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та розірвано вказаний договір оренди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1536 грн 80 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин справи, просив його скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначав, що судом першої інстанції не надано оцінки поданих ним доказів - направлених позивачу листів повідомлень за 2017-2018 роки, які свідчать про відсутність порушення відповідачем умов договору та про прострочення кредитора (позивача). Також судом неповно з`ясовані правовідносини, які склались між сторонами, оскільки за 2016 рік позивач основну суму орендної плати отримав та підтвердив це своєю розпискою. Звертає увагу суду, що вищевказаний договір оренди не містить банківські реквізити позивача, на які можливо здійснити безготівкове перерахування орендної плати, а тому єдино можливим способом провести розрахунки є внесення відповідної суми безпосередньо позивачу в готівковій формі. Також вказує, що він разом з позивачем мешкають в одному населеному пункті і жодної перепони не було аби здійснити дії з отримання коштів по договору оренди.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Представник позивача - адвокат Грибонос В.В. - просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів щодо ухилення ОСОБА_1 від отримання орендної плати, стверджував, що позивач неодноразово звертався до відповідача за отриманням орендної плати, проте йому в цьому було відмовлено, та вказував на неналежність наданих відповідачем доказів - фотокопій конвертів та листів, направлених на адресу позивача. Оскаржуване рішення суду просив залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки: загальною площею 9,1473 га рилі багорної, кадастровий номер 4824882000:02:000:0191; загальною площею 0,7043 га рилі зрошувальної, кадастровий номер 4824882000:08:000:0591; загальною площею 0,2966 га пасовищ, кадастровий номер 4824882000:01:001:0223 (що підтверджено дослідженими письмовими доказами, наявними у справі.

На підставі договору оренди землі від 01 червня 2016 року ОСОБА_1 передав вищевказані ділянки в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 червня 2016 року за № 14981371.

Пунктом 6 укладеного сторонами договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12000,00 грн за календарний рік в готівковій або безготівковій формі. За письмовою заявою Орендодавця орендна плата може виплачуватися в натуральній та відробітковій формі у відсотковому розмірі до структури сівозміни (вартість продукції, виконаних робіт та наданих послуг обраховується за звичайною ціною на дату розрахунків).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 7 Договору).

Відповідно до п.8 договору оренди землі, орендна плата вноситься у грошовій формі один раз на рік до 30 грудня.

Позивач не подавав заяву про сплату йому орендної плати у натуральній формі, за такого судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату у грошовій формі у передбаченому договором розмірі в строк до 30 грудня відповідного року.

Доказів сплати орендної плати відповідачем за 2017-2018 роки не надано.

Факт несплати орендної плати за ці роки не заперечував і відповідач ОСОБА_2 .

За такого судом правильно встановлено, що наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем умов укладеного 01 червня 2016 року договору оренди, а саме, несплата орендної плати за 2016 - 2017 роки в загальному розмірі 24 000 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Встановивши, що зібраними у справі доказами доведено порушення відповідачем умов укладеного 01 червня 2016 року договору оренди, а саме, несплата орендної плати за 2016 - 2017 роки в загальному розмірі 24 000 грн., з огляду на вищенаведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вказаної заборгованості та розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним порушенням ОСОБА_2 свого обов`язку щодо своєчасної виплати орендної плати, що є істотним порушенням договору оренди, оскільки це позбавило позивача ОСОБА_1 можливості своєчасно отримати гарантовані цим договором кошти за те, що його земельні ділянки використовує відповідач.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на неврахування судом того факту, що позивачем було своєчасно отримано 10 000 грн. в рахунок орендної плати за 2016 рік, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати за 2017-2018 роки та за наявності доведеного факту систематичної несплати ОСОБА_2 орендної плати за вказані роки не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Також не спростовують цих висновків і доводи апеляційної скарги про те, що несплата орендної плати пов`язана з ухиленням ОСОБА_1 від її отримання, оскільки на адресу останнього 04.11.2017 року і 06.11.2018 року надсилались повідомлення про необхідність отримання орендної плати. На підтвердження цих обставин відповідачем були надані копії листів-повідомлень, адресованих ОСОБА_1 , із пропозицією з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 для отримання орендної плати та фотокопії поштових конвертів (а.с. 66-68).

Так, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, умовою, за якої боржник звільняється від негативних наслідків невиконання зобов`язання, є прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Доказів того, що сторонами була досягнута домовленість щодо отримання позивачем орендної плати за певною адресою, матеріали справи не містять.

Не надано відповідачем і доказів того, що ОСОБА_1 відмовлявся прийняти належне виконання (орендну плату), запропоноване ОСОБА_2 , тоді як представником позивача ці обставини не визнавалися.

Не підтверджують цього і копії наданих відповідачем конвертів, оскільки з них вбачається, що поштова кореспонденція не була вручена ОСОБА_1 та була повернута відправнику з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання.

Між тим, відповідно до приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на сторону покладений обов`язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

За такого підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з огляду на результати апеляційного перегляду справи, відсутні підстави для відшкодування судових витрат апелянту.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О.Шаманська

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2021 року.