Постанова

від 28.09.2021 по справі 640/21270/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21270/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Альтерн на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року (повний текст складено 20 липня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Альтерн до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2019 №0040841404 та №0040851404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ Охланд Компані та ТОВ Ліагро Сервіс Груп є реальними, придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а можливі недоліки в товарно-транспортних накладних не може свідчити про фіктивність господарських операцій.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що по укладеним позивачем з контрагентами договорам господарські операції були оформлені виключно документально, без реального вчинення, на окремі товарно-матеріальні цінності були виписані по дві однакові видаткові накладні з різними номерами, на які не виписувались податкові накладні, подані товарно-транспортні накладні містять недостовірні відомості щодо автотранспорту, яким здійснювалось перевезення товару, неможливо підтвердити господарські операції з врахуванням реального часу здійснення, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Охланд Компані за листопад 2016 року та ТОВ Ліагро Сервіс Груп за листопад та грудень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 29.05.2019 №538/26-15-14-04-05/35848297, яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 719692,00 грн., у тому числі за листопад 2016 року у сумі 476352,00 грн., за грудень 2016 року у сумі 192978,00 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 50362,00 грн., в тому числі за січень 2016 року у сумі 50362,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.07.2019:

- №0040841404, яким збільшено суму за грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 836663,00 грн. (за податковим зобов`язанням у розмірі 669330,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 167333,00 грн.);

- №0040851404, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за січень 2017 року на суму 50362,00 грн.

За наслідками оскарженні вказаних податкових рішень в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 20.09.2019 №2658/6/99-08-05-01 скаргу ТОВ ВК Альтерн залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що подані позивачем первинні документи не підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей та придбання товарів у контрагентів.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ Охланд Компані , ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на податковому обліку, є платником ПДВ та до його видів діяльності за КВЕД належить, зокрема, 31.09 Виробництво інших меблів .

30.10.2016 між ТОВ ВК Альтерн (покупець) та ТОВ Охланд Компані (продавець) укладено договір №3406911586 (а.с.79 т.1), за умовами якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього на умовах договору.

ТОВ Охланд Компані виписано видаткові накладні від 01.11.2016 №ОК-1101043, №ОК-1101046, №ОК-110145, №ОК-110144, від 02.11.2016 №ОК-102016, №ОК-110217, №ОК-1102018, від 03.11.2016 №ОК-1103023, від 07.11.2016 №ОК-1107037, №ОК-1107036, від 09.11.2016 №ОК-1109012, №ОК-1109013 (а.с.81-92 т.1), які від імені покупця підписані невідомою особою, без розшифрування підпису чи зазначення посади особи, або номеру і дати довіреності на підставі якої така особа діяла.

На підтвердження перевезень придбаного товару, позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних від 01.11.2016 №0000001810 та від 07.11.2016 №0000001818.

В той же час, в товарно-транспортній накладній від 07.11.2016 №0000001818 міститься інформація про перевезення вантажу за видатковими накладними від 09.11.2016 №ОК-1109012, №ОК-1109013, що неможливо з урахуванням дати складання відповідних документів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно з електронного ресурсу www.mtsbu.ua: вантажопідйомність автомобіля Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 максимально становить 2 т, в той час, як згідно з ТТН від 01.11.2016 №0000001810 ним перевозився вантаж масою 8,882 т; а за д.н.з НОМЕР_2 зареєстровано автомобіль Iveco Turbo Daily, в той час, як у ТТН від 07.11.2016 №0000001818 за вказаним номерним знаком зазначено автомобіль марки Мерседес.

Вказані обставини позивачем не спростовано, однак в судовому засіданні представником позивача зазначено, що окремі недоліки в оформленні первинних та перевізних документів не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій.

Суд зазначає, що наведені недоліки при оформленні документів, які складаються під час виконання умов договорів купівлі-продажу (поставки) та належать до документів звичайного ділового обороту і первинних бухгалтерських документів, свідчать на користь висновків щодо неможливості виконання відповідних господарських операцій з урахуванням матеріально-технічних ресурсів, які були задіяні при постачанні придбаного товару від ТОВ Охланд Компані .

А тому проведення позивачем платежів на користь ТОВ Охланд Компані на підставі відповідних платіжних доручень (а.с.95-98 т.1) не може вважатись належним підтвердженням оплати товару, за наявності доказів, які підтверджують документування господарських операцій за відсутності фактичного руху товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Ліагро Сервіс Груп (продавець) укладено договір від 30.10.2016 №3094900871, за умовами якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах договору (а.с.99-100 т.1).

Вказаний договір від імені ТОВ Ліагро Сервіс Груп підписано ОСОБА_1 .

З метою підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до матеріалів справи видаткові накладні від 01.11.2016 №ЛГ-1101050, №ЛГ-1101051, №ЛГ-1101052, №ЛГ-1101053, №ЛГ-1100803, №ЛГ-1101047, №ЛГ-1101048, від 02.11.2016 №ЛГ-1102019, №ЛГ-1102020, №ЛГ-1102021, від 03.11.2016 №ЛГ-1103024, №ЛГ-1103025, від 07.11.2016 №ЛГ-1107038, від 09.11.2016 №ЛГ-1109016, №ЛГ-1109017, №ЛГ-1109019, №ЛГ-1109014, №ЛГ-1109015, №ЛГ-1109018, від 15.12.2016 №ЛГ-1215001, №ЛГ-1200820, №ЛГ-1200821, від 16.12.2016 №ЛГ-1216001, від 17.12.2016 №ЛГ-121701, від 19.12.2016 №ЛГ-1200822,від 20.12.2016 №ЛГ-1219001, від 21.12.2016 №ЛГ-1200823, №ЛГ-1221001, №ЛГ-122102, від 22.12.2016 №ЛГ-1222026, №ЛГ-122201, від 23.12.2016 №ЛГ-1200824, №ЛГ-12213013, №ЛГ-1223001, від 26.12.2016 №ЛГ-1226001, від 27.12.2016 №ЛГ-1200825, №ЛГ-1227001, №ЛГ-1227002, від 28.12.2016 №ЛГ-1200826, №ЛГ-1228003, №ЛГ-1228001, №ЛГ-1228002, від 29.12.2016 №ЛГ-1200827, №ЛГ-123056, №ЛГ-123057, №ЛГ-1229002 (а.с.102-149 т.1), які від імені ТОВ Ліагро Сервіс Груп підписано ОСОБА_1 , а від імені ТОВ ВК Альтерн - невідомою особою, без розшифрування підпису чи зазначення посади особи, або номеру і дати довіреності на підставі якої така особа діяла.

Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 у справі №209/3986/18, що залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2019 та постановою Верховного суду від 01.10.2019 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України, закрито кримінальне провадження №32018080000000067.

В мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що ОСОБА_1 виступаючи посібником у вчиненні злочину діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, маючи умисел на здійснення фіктивного підприємництва, у відповідності до відведеної йому ролі у квітні 2016 року сприяв здійсненню невстановленій особі, у придбанні ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" шляхом державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу в частині зміни відомостей про засновників юридичної особи, про що державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименко Л.І. 29.04.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №10701070002062220. Після придбання ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" шляхом державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, ОСОБА_1 став єдиним засновником та власником вказаного підприємства з 29.04.2016, проте фактично жодної участі в діяльності підприємства не брав. У період з 29.04.2016 по 13.04.2017, невстановлена досудовим розслідуванням особа, всупереч встановленого законами України порядку здійснення підприємницької діяльності, у порушення обов`язків суб`єкта господарювання - платника податків щодо належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарської діяльності, ведення в установленому порядку обліку об`єктів оподаткування та доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, здійснювала незаконну підприємницьку діяльність, шляхом проведення оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" та виписала податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг) в тому числі ТОВ "ВК "Альтерн".

Колегія суддів зазначає, що складені за наслідками взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" від імені постачальника підписані Лукашем Р.Я.

Верховний Суд здійснював дослідження та надавав оцінку взаємовідносинам ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" з підприємствами реального сектору економіки, зокрема з ТОВ Укрмашпоставка у справі №160/10493/19, та у своїй постанові від 03.09.2021 Верховний Суд послався на правовий висновок Верховного Суду України, висловлений, зокрема, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі за позовом ТОВ Пеппермінт до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, у тому числі в постановах від 20 листопада 2018 року у справі №П/811/3013/14, від 09 квітня 2019 року у справі №2а-6493/09, від 21 січня 2020 року у справі №826/6170/16, від 20 січня 2021 року у справі №805/1728/16-а.

Отже, висновок суду першої інстанції про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з ТОВ Ліагро Сервіс Груп господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того, судом першої інстанції були досліджені надані на підтвердження транспортування придбаного у ТОВ Ліагро Сервіс Груп товару товарно-транспортні накладні в розрізі використаних транспортних засобів та встановлено, що наведені у них номери автомобілів не відповідають зареєстрованим за відповідними номерами транспортним засобам за марками та навантаженням.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів доходить висновку, що наявність первинних документів (договору, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів), виписаних від імені ТОВ Охланд Компані та ТОВ Ліагро Сервіс Груп не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, при цьому статус фіктивного підприємства ТОВ Ліагро Сервіс Груп несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп . Факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання у господарській діяльності придбаного товару від ТОВ Охланд Компані та ТОВ Ліагро Сервіс Груп не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №520/9384/18.

З наведеного вбачається, що висновки контролюючого органу стосовно порушення позивачем норм податкового законодавства під час відображення у податковій звітності результатів господарської діяльності по операціям з ТОВ Охланд Компані та ТОВ Ліагро Сервіс Груп є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до вимог податкового законодавства та є правомірними.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Альтерн - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Л.В.Бєлова