Рішення

від 17.05.2010 по справі 50/303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/303

17.05.10

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю  «Торгово-промислова компанія

                        «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрани України»

про                  стягнення 276 779,51 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача:        Ворона К.П. (дов. від 05.05.2009 № 1411)

Від відповідача:   не з’явився

В судовому засіданні 17.05.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»до товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрани України» про стягнення заборгованості в розмірі  276 779,51 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу № 04065-08 від 18.02.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2009 порушено провадження у справі № 50/303.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.10.2009 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрани України» заборгованості по договору купівлі-продажу № 04065-08 від 18.02.2008 у розмірі 276 779,51 грн. було залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.10.2009 по справі № 50/303 задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 26.10.2009 по справі № 50/303 - скасовано, матеріали справи передано на розгляд до господарського суду м. Києва.

За резолюцією керівництва суду справу № 50/303 передано судді Головатюку Л.Д., який ухвалою господарського суду від 09.04.2010 призначив її до розгляду справи  на 26.04.2010.

Представник відповідача у судове засідання 26.04.2010 не з’явився, всіх необхідних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 26.04.2010 з’явився представник позивача та надав пояснення по справі.

У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 17.05.2010.

В судове засідання 17.05.2010 з’явився позивач та надав додаткові докази і пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. А також представник позивача надав заяву про уточнення позову, відповідно до якої зазначає, що заборгованість відповідача за договором виникла у зв’язку з невиконанням грошових зобов’язань за поставлений товар по видаткової накладною № ХВ-0049552 від 27.06.2008.

Відповідач в судове засідання повторно не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті і розміру  у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю  «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»(далі –позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Автокрани України»(далі –відповідач, покупець за договором) було укладено  договір купівлі-продажу № 04065-08 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, позивач зобов’язався поставити та передати у власність (і за замовленням) відповідача автотехніку (далі –товар), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах узгоджених в договорі та специфікаціях до нього.

Кількість, найменування, асортимент, строк та умови поставки, а також вартість товару, порядок розрахунків та остаточну загальну суму договору сторони узгодили в специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору, підписаних уповноваженими представниками сторін (п.п. 1.2. та 1.3. договору).

Згідно п. 2.1 договору, підставою для платежу покупця являється даний договір та рахунок на оплату.

Умовами п.п. 3.1.2. та 3.2.4. договору визначено, що товар передається від продавця до покупця по акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 3.2.1 договору, покупець зобов’язався оплатити товар відповідно до умов узгоджених в специфікації до договору.

24.06.2008 сторони підписали Специфікацію № 7 до договору купівлі-продажу № 04065-08 від 18.02.2008, відповідно до якої визначили умови оплати товару.

Згідно положень п.п. 1.2.1. та 1.2.2. специфікації № 7 до договору, покупець на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку перераховує на  поточний рахунок продавця передоплату в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від загальної вартості товару. Іншу частину вартості товару в розмірі 80% (вісімдесяти) покупець зобов’язався оплатити на протязі тридцяти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Судом  встановлено, що на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 683 500,00 грн. відповідно до видаткової-накладної № ХВ-0049552 від 27.06.2008, який був отриманий останнім, про що свідчать належним чином оформлена довіренІсть на отримання товарно-матеріальних цінностей  серії ЯОЛ № 580917 від 24.06.2008. А також позивачем був виставлений рахунок-фактура № ХВ-0579798 від 24.06.2008 відповідачу на оплату товару.

Вищевказані накладна, довіреність та рахунок-фактури приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару та відповідно до протоколу заліку взаємних вимог від 25.12.2008 сторонами було здійснено взаємозалік зустрічних вимог за договорами № 04065-08 від 18.02.2008 та № 2772-06 від 01.01.2006.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором  купівлі-продажу № 04065-08 від 18.02.2008 становить 267 480,00 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 267 480,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 04065-08 від 18.02.2008 в сумі 267 480,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором,  прокурор просить суд стягнути з відповідача  на користь позивача пеню в сумі 8 266,23 грн.

Згідно п. 7.1.1. договору, у випадку порушення строків виконання зобов’язань за даним договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент  порушення, від вартості невиконаних зобов’язань  за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням вимог п. 3.2.2 договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 8 266,23 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3 % річних в розмірі 1 033,28 грн. за період  прострочення, вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3 проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором  вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 04065-08 від 18.02.2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрани України» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, код ЄДРПОУ 34353883) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)   на користь товариства з обмеженою відповідальністю  «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васищево, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33010822) основний борг в сумі 267 480 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 8 266 (вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 23 коп., 3% річних в сумі 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 28 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 2 767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

                                                                    Дата підписання рішення  01.06.2010