Постанова

від 04.10.2021 по справі 826/1614/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1614/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Єгорової Н.М.,

суддів Чаку Є.В., Федотова І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АКС-ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АКС-ЛТД до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ТОВ АКС-ЛТД звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року форми Р №282 та №283.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року, залишеною без ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування суми грошового зобов`язання, розраховану контролюючим органом.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Київської регіональної митниці проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ АКС-ЛТД законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої 28 вересня 2012 року складено акт №Н/61/12/100000000/22927051, згідно з висновками якого встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань у загальному розмірі 184784,43 грн., у тому числі по сплаті ввізного мита - 35535,46 грн.; ПДВ - 149248,97 грн.

При цьому підставою для проведення перевірки позивача стали документи, отримані від Митної служби Королівства Іспанії, направлені до відповідача листом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 23 березня 2012 року №20/1-11/02817, а саме: DUA 10 ЕS 001741 1084103 1; DUA 10 ЕS 001741 1084104 0; DUA 10 ES 001741 1084105 8; DUA 10 ES 001741 1088260 5; DUA 10 ES 001741 1088259 0 та листом Ягодинської митниці від 19 січня 2012 року №14/15-407-1/35, експортна декларація DUA 11 ES 001741 1059830 3.

Так, перевіркою ТОВ АКС-ЛТД виявлено, що при митному оформленні товару сухий корм для котів та собак, розфасований для роздрібної торгівлі за вантажно-митними деклараціями від 20 жовтня 2010 року №100000026/2010/812116, №00000026/2010/812080 та №100000026/2010/812077, від 02 листопада 2010 року №100000026/2010/813285, №100000026/2010/813282 та від 11 липня 2011 року №100190000/2011/229751 його вартісні показники були задекларовані недостовірно, оскільки умови поставки оцінюваних товарів та їх фактурна вартість, що задекларовані під час митного оформлення, не відповідають умовам поставки та фактурній вартості, що зазначені в наданих Митною службою Королівства Іспанії експортних деклараціях.

На підставі акту перевірки 19 грудня 2012 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №282, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 25292,42 грн. за основним платежем та у розмірі 6323,11 грн. за штрафними санкціями; №283, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 106228,17 грн. за основним платежем та у розмірі 26557,04 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не включив витрати на транспортування при розмитненні товару, що призвело до заниження позивачем податкових зобов`язань, наведене свідчить про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Митний кодекс України №92-VI від 11 липня 2002 року.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

У пункті 19 ст. 1 Митного кодексу України наведено визначення терміна "митні процедури" - це операції, пов`язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов`язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст.69 Митного кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відтак, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 07 листопада 2011 року №21-223а11, від 06 листопада 2012 року №21-330а12, від 05 березня 2013 року №21-36а13, від 18 листопада 2014 року №21-509а14, від 08 травня 2015 року №21-1011а15, а також й Верховним Судом (постанова від 11 лютого 2020 року у справі №808/1236/16, адміністративне провадження №К/9901/18937/18).

Пунктом 54.5 ст. 54 Податкового Кодексу України, передбачено, що якщо згідно нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим кодексом.

Статтею 88 Митного кодексу України, що регулює обов`язки декларанта, не встановлено обов`язок декларанта розраховувати суму податкового зобов`язання. Обов`язок встановлений тільки щодо надання документів та відомостей для такого розрахунку.

Як свідчать матеріали справи, митна вартість товарів за вантажно-митними деклараціями від 20 жовтня 2010 року №100000026/2010/812116, №00000026/2010/812080 та №100000026/2010/812077, від 02 листопада 2010 року №100000026/2010/813285, №100000026/2010/813282 та від 11 липня 2011 року №100190000/2011/229751 була визначена митним органом із застосуванням резервного методу.

Згідно зі ст. 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (1947 рік).

Резервний метод визначення митної вартості може застосовуватись безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов`язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування сум податкових зобов`язань.

Таким чином, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 267 Митного кодексу України є безпідставними, оскільки митне оформлення проводилось і митна вартість визначалась відповідно до ст.ст. 269, 273 Митного кодексу України.

Так, ТОВ АКС-ЛТД погодилося із митною вартістю запропонованою митним органом та сплатило усі належні платежі. Відтак, враховуючи, що митні платежі розраховувались, виходячи з митної вартості, визначеної під час митного оформлення товарів митним органом, ТОВ АКС-ЛТД не може нести відповідальності за правильність встановлення такої вартості як бази обкладення митними платежами, адже у такому випадку на платника покладається відповідальність за невиконання (неналежне виконання) своїх службових обов`язків працівниками митного органу, тобто у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування позивачу митних платежів за такими деклараціями.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що сума мита вже була розрахована Київською регіональною митницею під час митного оформлення товару, тому, в даному випадку застосуванню підлягає п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України.

Окрім того, матеріали справи не містять та судом апеляційної інстанції не встановлено наявності порушення будь яких кримінальних проваджень відносно працівників митних органів з приводу змови із декларантом та до дисциплінарної відповідальності за наслідками службової перевірки працівники митних органів також не притягувалися.

Отже, Київська регіональна митниця безпідставно визначила суму податкового зобов`язання ТОВ АКС-ЛТД та прийняла податкові повідомлення-рішення форми Р №282 та №283 від 19 грудня 2012 року, на підставі чого вказані податкові повідомлення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АКС-ЛТД - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю АКС-ЛТД до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Київської регіональної митниці № 282 від 19 грудня 2012 року про нарахування податкового зобов`язання - мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання зі штрафними санкціями на загальну суму 31 615, 53 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Київської регіональної митниці № 283 від 19 грудня 2012 року про нарахування податкового зобов`язання - мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання зі штрафними санкціями на загальну суму 132 785, 21 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.В. Чаку

І.В. Федотов