Постанова

від 08.08.2019 по справі 826/1614/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №826/1614/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1434/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2013 року (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року (головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-ЛТД" до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК-ЛТД" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці (далі - Митниця, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2012 року №282 та №283.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що під час митного оформлення товару ( сухий корм для котів та собак, розфасований для роздрібної торгівлі ) ним було заявлено митну вартість та базу оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) згідно з інвойсами, отриманими від продавця, натомість Митницею самостійно скориговано та збільшено митну вартість цього товару, а відтак і визначено обсяг відповідних зобов`язань Товариства (з ввізного мита та ПДВ); з огляду на викладене та зважаючи, що відповідач після сплати позивачем всіх необхідних платежів пропустив товар на митну територію України, у нього не було підстав для повторного донарахування таких платежів в 2012 році та, відповідно, прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що, внісши до ВМД недостовірні відомості про товар, позивач не дотримався вимог законодавства, що призвело до заниження ним грошових зобов`язань, які в подальшому відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були йому правомірно донараховані Митницею з врахуванням штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати з підстав, що наводились ним в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2013 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Митниці проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Товариством законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої 28 вересня 2012 року складено акт №Н/61/12/100000000/22927051, згідно з висновками якого встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань у загальному розмірі 184784,43 грн., у тому числі по сплаті ввізного мита - 35535,46 грн.; ПДВ - 149248,97 грн.

При цьому підставою для проведення перевірки позивача стали документи, отримані від Митної служби Королівства Іспанії, направлені до відповідача листом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 23 березня 2012 року №20/1-11/02817, а саме: DUA 10 ЕS 001741 1084103 1; DUA 10 ЕS 001741 1084104 0; DUA 10 ES 001741 1084105 8; DUA 10 ES 001741 1088260 5; DUA 10 ES 001741 1088259 0 та листом Ягодинської митниці від 19 січня 2012 року №14/15-407-1/35, експортна декларація DUA 11 ES 001741 1059830 3.

Так, перевіркою Товариства виявлено, що при митному оформленні товару сухий корм для котів та собак, розфасований для роздрібної торгівлі за вантажно-митними деклараціями від 20 жовтня 2010 року №100000026/2010/812116, №00000026/2010/812080 та №100000026/2010/812077, від 02 листопада 2010 року №100000026/2010/813285, №100000026/2010/813282 та від 11 липня 2011 року №100190000/2011/229751 його вартісні показники були задекларовані недостовірно, оскільки умови поставки оцінюваних товарів та їх фактурна вартість, що задекларовані під час митного оформлення, не відповідають умовам поставки та фактурній вартості, що зазначені в наданих Митною службою Королівства Іспанії експортних деклараціях.

На підставі акту перевірки 19 грудня 2012 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №282, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 25292,42 грн. за основним платежем та у розмірі 6323,11 грн. за штрафними санкціями; №283, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 106228,17 грн. за основним платежем та у розмірі 26557,04 грн. за штрафними санкціями.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Митний кодекс України (далі - МК України) №92-VI від 11 липня 2002 року.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК України).

У пункті 19 статті 1 МК України наведено визначення терміна "митні процедури" - це операції, пов`язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов`язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК України).

Отже зміст наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відтак, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 07 листопада 2011 року №21-223а11, від 06 листопада 2012 року №21-330а12, від 05 березня 2013 року №21-36а13, від 18 листопада 2014 року №21-509а14, від 08 травня 2015 року №21-1011а15.

Проте суди попередніх інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не врахували, що донарахування митним органом платежів після пропуску товару на митну територію України можливе лише за умови наявності обставин, які свідчать про порушення законодавства України під час пропуску товарів через митний кордон України та/або в разі наявності саме обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Також, приймаючи рішення у даній справі, суди не дослідили, за яким саме методом визначалась митна вартість спірного товару, що ввозився позивачем на митну територію України, та не надали юридичної оцінки доводам останнього, як з посиланням на відповідні первинні документи, так і з урахуванням необхідності встановлення наявності або відсутності факту порушення декларантом вимог законодавства України у межах спірних правовідносин. При цьому, судами не встановлено, чи підпадають обставини, на які посилається контролюючий орган, під ознаки порушення законодавства у контексті власне його визначення та чи встановлені відповідні факти належними засобами й у передбачений чинним законодавством спосіб, а відтак і дотримання відповідачем законодавчо визначених умов та порядку прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду