Постанова

від 28.09.2021 по справі 640/17381/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17381/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В,,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 № 0010804208, № 0010794208, № 0010784208, від 14.06.2019 № 07832615140104, №07842615140104, № 07852615140104.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №07862615140104. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що скасоване судом першої інстанції податкове-повідомлення рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 26.04.2019 по 14.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.12.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 09.12.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 09.12.2016 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2019 № 319/26-15-14-01-04/41017120, яким встановлено порушення:

- підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134. статті 134 Податкового кодексу України та пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого завищено збиток за 2017 рік на 1890,00 грн. та занижено податок на прибуток на 41995,0 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 550042,0 грн.;

- підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) платником до відповідного, бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб у жовтні 2018 року, у сумі - 140346,53 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "а" підпункту 164.2.17 пункту 164ю2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під. час перевірки питань щодо правильності у гримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 59 300,80 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1ДФ) за IV квартал 2017 - IV квартал 2018 року;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.5. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету утримані суми військового збору у травні 2018 року, у сумі - 0.12 грн., та у жовтні 2018 року - 11 694,12 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "а" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, підпункт 1.5 пункту 16' підрозділу 10 розділу XX, підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 4 052.26 грн.;

- пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за 2018 роки;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за листопад 2017 року.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 13.06.2020 № 0010784208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 207 258,43 грн., у томі числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 147 957,63 грн.;

- від 13.06.2020 № 0010794208, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.;

- від 13.06.2020 № 0010804208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у томі числі з свійського збору на 15 740,65 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 11 688,39 грн.;

- від 14.06.2019 № 07842615140104, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 1890,00 грн.;

- від 14.06.2019 № 07832615140104, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 52 494,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 10 499,00 грн.

- від 14.06.2019 № 07852615140104, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 688 553, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 137511,00 грн.;

- від 14.06.2019 № 07862615140104, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем пальне на суму 6 917 805,90 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення дійшов висновків про те, що відповідач в акті від 28.05.2019 №319/26-15-14-01-04/41017120 дійшов помилкового висновку про те, що позивач під час здійснення фінансово - господарських операцій з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" проводив операції з реалізації пального та підлягав обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Відповідно до підпункту пп.212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України (далі - ПК) платниками акцизного податку є, зокрема, особа, яка реалізує пальне.

Підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК передбачено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК об`єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно підпункту 215.1.1 пункту 215.1 статті 215 ПК до підакцизних товарів належить, зокрема, пальне.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК встановлено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків;

Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є особою яка реалізує пальне, та відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку.

При цьому, суб`єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, і такі договори не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям), винайнятої замовником для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг, належить до операцій із реалізації пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК, і суб`єкт який здійснює такі операції (замовник) є платником акцизного податку та, відповідно, має обов`язок зі сплати такого податку.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 13.11.2020 по справі № 804/7119/16.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильними доводи відповідача про те, що передача пального у межах договору про надання послуг може вважатися реалізацією пального у розумінні вимог податкового законодавства. З цих же підстав помилковими є мотиви суду першої інстанції у цій частині.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що факт реалізації позивачем пального було встановлено відповідачем із виключно відомостей актів форми КБ-2, що наявні в матеріалах справи, які позивачем не підписувалися та у яких не зафіксовано жодних операцій щодо передачі позивачем чи будь-якими іншими особами пального. У наведених обставини відображення у наведених актах певних об`ємів використаного палива, не свідчить про те, що позивач має будь-яке відношення до цього палива.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Представники відповідача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції не змогли надати чітких відповідей про те, яким чином згадані акти форми КБ-2 свідчать про реалізацію позивачем підакцизних товарів (пального). Окрім того, незрозумілим є також і обставини визначення відповідачем розміру нарахованого позивачу акцизного податку, оскільки в актах визначено лише кількість використаного пального без зазначення його вартості.

Відтак, наведені обставини свідчать, що позивачу було нараховано акцизний податок у зв`язку із реалізацією підакцизних товарів (палива) на підставі неналежних доказів, які не містять інформації про факт такої реалізації, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте з помилкових мотивів.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції прийнято правильне рішення по суті спору, проте з помилкових мотивів, то оскаржуване рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 04.10.2021.