Постанова

від 24.10.2023 по справі 640/17381/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №640/17381/19

адміністративне провадження № К/990/3701/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/17381/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова мостова компанія» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2021 (головуючий суддя Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Коротких А.Ю., Федотов І.В.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова мостова компанія» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №07862615140104.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Також, відповідач звернувся до суду заявою про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою Верховного Суду 03.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі №640/17381/19 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 23.10.2023 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 24.10.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 345 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 № 0010804208, № 0010794208, № 0010784208; від 14.06.2019 № 07832615140104, №07842615140104, № 07852615140104.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.01.2020 прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2019 №07862615140104.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські правовідносини з ДП "ЖЕК-ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" за договорами від 16.10.2017 б/н, від 01.03.2018 № 627122, від 30.03.2018 б/н, від 16.04.2018 № 631137 за якими було надано послуги з використання житлової площі і комунальних послуг у гуртожитку для надання послуг співробітникам позивача, які виконували роботи за цивільно - правовими угодами, які в свою чергу в подальшому увійшли до складу будівельно - монтажних робіт виконаних на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському". Також позивач зазначив про те, що інформація про кількість використаного пального, визначена в актах форми КБ-2в для генпідрядника, наведена в якості одного з елементів кошторису та має відношення до системи ціноутворення в галузі будівництва, розробленої у відповідності до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-2000 )", не має жодного відношення та не може бути кваліфікована у якості здійснення позивачем реалізації пального.

Водночас позивач зазначив про те, що дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" за договором від 09.01.2018 № 01, які мали реальний характер та за якими було отримано товар, використаний ним у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Таким чином, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково, виходив з того, що як не заперечується сторонами, позивачем пальне (бензин, дизельне паливо) безпосередньо ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" не передавалось, у той час, як операції із заправлення пальним будівельної техніки, що належить третім особам (субпідрядникам), яка була використана з метою надання останнім послуг позивачу, не передбачають переходу права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника, а відтак, вказані операції позивача не можуть бути кваліфіковані, як операції з реалізації пального. Пальне, яке було відображено в актах за формою КБ-2 складених позивачем та ТОВ «Інжинірингова Мостова Компанія» для ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", було передано позивачем його субпідрядникам з метою використання його під час експлуатації будівельної техніки з метою надання послуг позивачу. Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що відповідач помилково вважав, що позивач під час здійснення фінансово - господарських операцій з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" проводив операції з реалізації пального та підлягав обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.06.2019 №07862615140104.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не вказав відомостей про те, яким чином акти форми КБ-2 свідчать про реалізацію позивачем підакцизних товарів (пального). Окрім того, податковий орган не обґрунтував визначення відповідачем розміру нарахованого позивачу акцизного податку, оскільки в актах визначено лише кількість використаного пального без зазначення його вартості. Суд дійшов висновку, що як свідчать наведені обставини, позивачу було нараховано акцизний податок у зв`язку із реалізацією підакцизних товарів (палива) на підставі неналежних доказів, які не містять інформації про факт такої реалізації, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Відтак, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте з помилкових мотивів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №804/7119/16, де Суд вказав, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є особою яка реалізує пальне, та відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку; у постанові від 20.08.2019 у справі №808/3438/16, Суд зазначив, що форма реалізації пального не позбавляє обов`язку сплати акцизного податку його платником. операції здійснення заправки пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям) винайнятої Товариством (Замовником) для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг є реалізацією пального і суб`єкт який здійснює такі операції є платником акцизного податку. На думку відповідача, при винесенні оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків, викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах. Крім того, як вважає податковий орган, судами порушено вимоги частини третьої статті 90 КАС України. З урахуванням зазначеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство зазначає, що касаційна скарга не містить відомостей, які спростовують доводи та обставини, що вказані у судових рішеннях. Як зауважує позивач, зміст касаційної скарги носить формальний характер, містить лише опис обставин справи, перелік норм законодавства та цитування постанов Верховного Суду, податковий орган не зазначає у чому саме оскаржувані судові рішення у цій справі суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені у згаданих відповідачем постановах. Враховуючи викладене, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Розглянувши заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником, суд дійшов висновку, що враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - заява відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником підлягає задоволенню.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 26.04.2019 по 14.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.12.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 09.12.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 09.12.2016 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2019 № 319/26-15-14-01-04/41017120, яким встановлено порушення:

підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134. статті 134 Податкового кодексу України та пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого завищено збиток за 2017 рік на 1890,00 грн. та занижено податок на прибуток на 41995,0 грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 550042,0 грн.;

підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) платником до відповідного, бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб у жовтні 2018 року, у сумі - 140346,53 грн.;

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "а" підпункту 164.2.17 пункту 164ю2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під. час перевірки питань щодо правильності у гримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 59 300,80 грн.;

пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1ДФ) за IV квартал 2017 - IV квартал 2018 року;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.5. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету утримані суми військового збору у травні 2018 року, у сумі - 0.12 грн., та у жовтні 2018 року - 11 694,12 грн.;

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "а" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, підпункт 1.5 пункту 16' підрозділу 10 розділу XX, підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 4 052.26 грн.;

пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за 2018 роки;

пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за листопад 2017 року.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

від 13.06.2020 № 0010784208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 207 258,43 грн., у томі числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 147 957,63 грн.;

від 13.06.2020 № 0010794208, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.;

від 13.06.2020 № 0010804208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у томі числі з свійського збору на 15 740,65 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 11 688,39 грн.;

від 14.06.2019 № 07842615140104, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 1890,00 грн.;

від 14.06.2019 № 07832615140104, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 52 494,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 10 499,00 грн.

від 14.06.2019 № 07852615140104, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 688 553, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 137511,00 грн.;

від 14.06.2019 № 07862615140104, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем пальне на суму 6 917 805,90 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК передбачено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК об`єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно підпункту 215.1.1 пункту 215.1 статті 215 ПК до підакцизних товарів належить, зокрема, пальне.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК встановлено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Як встановлено судом першої інстанції, в Акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивач здійснював операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у встановленому порядку, оскільки перевіркою було встановлено, що відповідно до наданих під час перевірки документів (акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 ТОВ «Інжинірингова Мостова Компанія» для ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському"), у період з 09.12.2016 по 31.12.2018 позивачем крім будівельних робіт, в актах окремо визначало кількість та в загальній сумі і вартість використаного пального (бензин, дизельне паливо), яке було придбане позивачем і використане його субпідрядниками під час надання останньому послуг з використання будівельної техніки (згідно з умовами договорів ТОВ «Інжинірингова Мостова Компанія» забезпечує своїх субпідрядників паливом до їхньої техніки).

Позивач зазначаючи про те, що він не здійснював операції з реалізації пального, посилається на те, що дані про кількість використаного пального є одним з елементів загального кошторису на виконання будівельно - монтажних робіт і не можуть слугувати підтвердженням реалізації пального позивачем, що підтверджується актами форми КБ-2в у яких відсутня вартість пального, а зазначена лише його кількість.

Таким чином, як зазначено позивачем, не заперечується відповідачем та фактично підтверджується актом від 28.05.2019 №319/26-15-14-01-04/41017120 пальне, яке було відображено в актах за формою КБ-2 складених позивачем та ТОВ «Інжинірингова Мостова Компанія» для ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" було передано позивачем його субпідрядникам з метою використання його під час експлуатації будівельної техніки з метою надання послуг позивачу. При цьому в актах форми КБ-2, копії яких наявні в матеріалах справи, дійсно, як на те посилається позивач, визначено лише кількість використаного пального без визначення його конкретної вартості.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2020 по справі № 804/7119/16, вказано, що аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є особою яка реалізує пальне, та відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку.

При цьому, суб`єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, і такі договори не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Крім того, мотивуючи прийняте рішення, суд апеляційної інстанції враховував, що операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям), винайнятої замовником для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг, належить до операцій із реалізації пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК, і суб`єкт який здійснює такі операції (замовник) є платником акцизного податку та, відповідно, має обов`язок зі сплати такого податку, як викладено у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №808/3438/16.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважала правильними доводи відповідача про те, що передача пального у межах договору про надання послуг може вважатися реалізацією пального у розумінні вимог податкового законодавства. З цих же підстав помилковими є мотиви суду першої інстанції у цій частині.

Розглянувши доводи касаційної скарги щодо застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, як вказав відповідач: постанова Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №804/7119/16, постанова від 20.08.2019 у справі №808/3438/16, Суд констатує, що вказане податковим органом обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних рішень не відповідає дійсності. Доводам податкового органу не знайдено підтвердження, що зумовлює Суд наголосити, відповідно до вимог статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається, розглядаючи справу в межах апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції з`ясував, що факт реалізації позивачем пального було встановлено відповідачем із виключно відомостей актів форми КБ-2, що наявні в матеріалах справи, які позивачем не підписувалися та у яких не зафіксовано жодних операцій щодо передачі позивачем чи будь-якими іншими особами пального. За таких обставин, відображення у наведених актах певних об`ємів використаного палива, не свідчить про те, що позивач має будь-яке відношення до цього палива.

З судового рішення слідує, що представники відповідача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції не змогли надати чітких відповідей про те, яким чином згадані акти форми КБ-2 свідчать про реалізацію позивачем підакцизних товарів (пального). Окрім того, відповідач не вказує обставини з визначення податковим органом розміру нарахованого позивачу акцизного податку, оскільки в актах визначено лише кількість використаного пального без зазначення його вартості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відтак, наведені обставини свідчать, що позивачу було нараховано акцизний податок у зв`язку із реалізацією підакцизних товарів (палива) на підставі неналежних доказів, які не містять інформації про факт такої реалізації, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

У свою чергу, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді обґрунтованість підстав для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано свій обов`язок щодо надання належних доказів та не вказано обґрунтованих доводів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Також, Суд відзначає, якщо заявник касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Крім того, за наслідками розгляду справи Суд не вбачає відомостей з касаційної скарги про обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому докази є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що є підставою для висновку про порушення процесуального права при вирішенні даної справи.

Відтак, підстав для скасування судового рішення апеляційного суду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Доводи касаційної скарги суду апеляційної інстанції не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення норм права не доведено.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із його висновками, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Отже, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у межах цього касаційного провадження.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління ДПС у м.Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві як відокремлений підрозділ ДПС України.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі №640/17381/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду