Постанова

від 30.09.2021 по справі 1-274/11

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

1-274/11

5/463/1/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021 Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді- ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.2 ст.366 КК України

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Личаківського районного суду м. Львова знаходилась кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.2 ст.366 КК України.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29.04.2013р., який набрав законної сили і який ухвалено відповідно до норм КПК України 1960 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 367 ч.2, 366 ч.2 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) та призначено покарання

-за ст. 367 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

-за ст. 366 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць.

Згідно із ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого основного та додаткового покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставіст.76ККУкраїнипокладено назасудженого ОСОБА_3 обов`язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 27 ч.5, ст. 366 ч.2, 367 ч.2 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) та призначено покарання

-за ст. 27 ч.5, ст. 366 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць.

-за ст. 367 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

На підставіст.70ККУкраїнишляхом поглиненняменшсуворогоосновного тадодатковогопокараннябільш суворимпризначено ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставіст.76ККУкраїнипокладено назасудженого ОСОБА_4 обов`язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) та призначено покарання

-за ст. 364 ч.2 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць.

-за ст. 366 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

Згідно із ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого основного та додаткового покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставіст.76ККУкраїнипокладено назасудженого ОСОБА_5 обов`язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_5 звернувся із заявою про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого від 24.01.2011 у вказаному кримінальному провадженні, а саме на автомобіль ВАЗ-2104, номерний знак НОМЕР_1 .

Для вирішення питання про скасування арешту майна учасники процесу в судове засідання не з`явились, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду питання про скасування арешту майна.

Оглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що така підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 643/3614/17 (постанова від 08.11.2019) вказала, що на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року.

Тому, у цій справі питання про скасування арешту майна має вирішуватись на підставі норм КПК України 1960 року.

Судом встановлено, що в ході досудового слідства, з метою забезпечення відшкодування збитків, завданих злочинами та забезпечення можливої конфіскації майна, 24.01.2011 старшим слідчим СВ СУ управління прокуратури Львівської області ОСОБА_6 винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5 , де б таке не знаходилось (а.с.220 т.31).

За змістом ч. 1 ст. 409 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

Відповідно до ст. 411 КПК України 1960 року питання пов`язані із виконанням вироку вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора. Серед іншого суд вправі вирішувати питання про скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані.

Враховуючи наведене, оскільки питання щодо арештованого майна вироком суду від 29.04.2013 вирішено не було, конфіскація майна не призначалась, цивільний позов до ОСОБА_5 не пред`являвся, останнього звільнено від відбування основного покарання, суд вважає, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, а тому такий підлягає до скасування.

Керуючись ст.409 КПК України 1960 року, п.9 р.XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ СУ управління прокуратури Львівської області ОСОБА_6 від 24.01.2011 року на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5 , де б таке не знаходилось.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана через Личаківський районний суд м. Львова протягом п`ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1