Постанова

від 28.09.2021 по справі 263/8509/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2283/21

263/8509/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28» вересня 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/8509/20

Номер провадження 22-ц/804/2283/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Мальцевої Є.Є., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Лазаренко Д.Т.

учасники справи :

позивач - ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс

відповідачі - Маріупольська міська рада, ТОВ Азовська кредитна компанія , ОСОБА_1 ,

третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2021 року головуючого судді Кияна Д.В. зі складанням повного тексту судового рішення 05 липня 2021 року по цивільній справі про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс (далі - ТОВ ПБК Азовінтекс ) звернулось до суду з позовом Маріупольської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Азовська кредитна компанія (далі - ТОВ Азовська кредитна компанія ), ОСОБА_1 , третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, про визнання права власності.

Позов мотивований тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2012 року придбав 37/50 частини нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1348,2 м2, яке складається з частини основної будівлі літ. А-3, а саме: нежиле приміщення № 1 з підвалу літ А/п (приміщення 1-20, сходові клітини І, ІІ, ІІІ, ІV), приміщення № 1 з першого поверху літ. А-3 (приміщення 1, 2-26, тамбур І, сходові клітини ІV, ліфт V), приміщення № 2 з другого поверху літ. А-3 ( приміщення 1-21, сходова клітина ІІ) майданчики а1, а2, а19-1, навіс а20-1, тамбур а18-1, загальною площею 988, 2 кв.м.

Рішенням Маріупольської міської ради № 6/21-2266 від 21 серпня 2018 року ОСОБА_2 , КС Азовська кредитна компанія , ТОВ ПБТ Азовінтекс було дозволено розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0743 га для розміщення ресторану, офісу та адміністративних приміщень по АДРЕСА_2 .

03 грудня 2013 року між Маріупольською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у строкове платне користування, площа якої становить 0,0704 га, на якій знаходиться вказана нежитлова будівля.

Протягом 2010-2013 років позивачем здійснено часткову реконструкцію вказаного нежитлового приміщення, а саме: реконструйована основна будівля літ А-3 (І та ІІ поверхи), підвал літ А/п та самочинно побудована двоповерхова прибудова літ А1-2, які знаходяться на орендованій земельній ділянці.

Відповідно до будівельно-технічної експертизи в період з 23 жовтня 2010 року по 04 грудня 2019 року за адресою АДРЕСА_3 фактично здійснено реконструкцію, яка відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Управління державного архітектурного будівельного контролю Маріупольської міської ради відмовило в прийнятті в експлуатацію самочинно реконструйованого об`єкта через відсутність права власності на вказаний реконструйований об`єкт.

Позивач після проведення реконструкції виготовив технічну документацію на нерухомий об`єкт. Добудована прибудова до основної будівлі виконана в межах земельної ділянки, яка використовується позивач на підставі договору оренди. Позивач не змінював цільового призначення наданої в оренду земельної ділянки. Будівля використовується у ресторанному господарстві позивача і відповідно до цільового призначення земельної ділянки для її експлуатації.

Просили визнати право власності на об`єкт нерухомості, що розташований у АДРЕСА_3 , який складається з підвалу літ. А/п, а саме приміщення № 3 (приміщення 1-21, сходові клітини І, ІV, ліфт ІІ, пандус ІІІ, загальною площею 338,4 м2), приміщення № 1 з першого поверху основної нежитлової будівлі літ. А-3, з першого поверху прибудова літ А1-2 (приміщення 1-18, сходові клітини І, ІІІ, V, ліфт ІІ, розвантажувальна ІV, загальною площею 435,9 м2), приміщення № 2 з другого поверху основної нежитлової будівлі літ А-3, з другого поверху прибудови літ А1-2 (приміщення 1-34, сходова клітина ІІ, ліфт ІІІ, загальною площею 427,7 м2), споруда КТП (комплексна трансформаторна підстанція) літ Б, огорожа № 1, тротуар І, за ТОВ ПБП Азовінтекс як на єдине ціле.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2021 року у задоволенні позову ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс до Маріупольської міської ради, ТОВ Азовська кредитна компанія , ОСОБА_1 , третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, про визнання права власності - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ ПБП Азовінтекс , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк В.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що п. 3,4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок ), на які він послався у своєму рішенні, є загальними у порядку прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів нерухомості. Наявність у об`єкта нерухомості будівельного паспорту або іншого дозвільного документу на будівництво, за умови наявності відповідних прав на земельну ділянку, виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного будівництва, а отже і можливість застосування до виниклих спірних правовідносин положень п. 3 та п. 4 Порядку № 461. Натомість прийняття в експлуатацію об`єктів самочинного будівництва унормовано п. 10 Порядку, яким передбачено, що прийняття самочинно збудованого об`єкту в експлуатацію здійснюється лише у випадку визнання права власності на нього за рішенням суду, за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкт.

Частиною 1 статті 376 ЦК України розкрито поняття самочинне будівництво , яким визнається будь-яка будівля чи споруда, якщо вони були збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно ж до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Даною нормою закріплено право власника чи користувача земельної ділянки вимагати визнання за ним права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно у випадку, якщо це не порушує права інших осіб. Отже, аналіз ч. 5 ст. 376 ЦК України у взаємозв`язку із п. 10 Порядку № 461 дає змогу дійти висновку, що прийняття самочинно збудованого, переобладнаного чи реконструйованого об`єкту нерухомості можливе виключно після визнання за відповідним власником чи користувачем відповідної земельної ділянки права власності на такий об`єкт нерухомості за рішенням суду.

Неможливість прийняття до експлуатації самочинно реконструйованого об`єкту за відсутності відповідного судового рішення також підтверджується і самим листом-відмовою від 19 березня 2020 року № 24.308118-24.1, наданим управлінням ДАБК Маріупольської міської ради, яким було створено передумови для звернення позивача до суду. Відтак, позивач об`єктивно позбавлений можливості захистити свої законні права та інтереси в інший спосіб, аніж в порядку ч. 5 ст. 376 ЦК України, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду України, наведеними у постанові від 07 квітня 2020 року по справі № 916/2791/13. Більш того, у своїх постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, від 19 травня 2020 року у справі № 918/1608/18 Верховний Суд неодноразово зазначав, що звернення до суду із позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документу у порядку ч. 5 ст. 376 ЦК України та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У даному випадку позивач, будучи титулованим власником об`єкту нерухомості, звернувся до суду із позовом, яким просив визнати право власності на даний об`єкт як на єдине ціле, включаючи самовільно реконструйовані: основну будівлю літ А-3 (І та II поверх), підвал літ. А\п та двоповерхову прибудову літ А1-2.

Факт самовільної реконструкції та її відповідність вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва підтверджено наявним у матеріалах справи висновком, наданим будівельним експертом за наслідками проведеної будівельно-технічної експертизи. При цьому судовим розглядом справи, факту порушень діями позивача прав будь-яких третіх осіб, включаючи і безпосередньо права Маріупольської міської ради, встановлено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Маріупольської міської ради Бастрига С.М. просить відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі, оскільки судом першої інстанції прийнято законне рішення з урахуванням вимог діючого законодавства.

Зокрема, зазначено, що за інформацією Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, який ведеться з 2011 року та Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, відсутня інформація, щодо об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 ,

Тому відповідачем проводились будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі шляхом добудови без належного дозволу та без належно затвердженого проекту.

Також, як встановлено судом першої інстанції, реконструйований об`єкт, який належить на праві власності позивачу, відповідає класу наслідків СС2. Таким чином, згідно вимог статей 26, 29, 31, 34, 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон) право на виконання будівельних робіт (реконструкції) щодо об`єкту за адресою АДРЕСА_3 у позивача, як забудовника, виникає лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені цими нормами, тобто позивач повинен був пройти всі етапи проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок: отримати вихідні дані; розробити проектну документацію та проведення її експертизу;затвердити проектну документацію;отримати дозвіл на виконання будівельних робіт; виконати будівельні роботи;провести контрольне геодезичне знімання закінченого будівництва об*єкту;отримати сертифікат готовності об*єкту до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів);провести реєстрацію права власності на реконструйований об*єкт.Статтею 29 Закону закріплено обов*язок фізичної та юридичної особи,яка має намір щодо забудови земельної ділянки,що перебуває у власності або користуванні такої особи,щодо одержання містобудівних умов та обмежень для проектування об*єкта будівництва.Основними складовими вихідних даних є : містобудівні умови та обмеження;технічні умови;завдання на проектування. Відповідно до положень ст. 34 Закону, замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 39 Закону закріплено,що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону).

Крім того, зазначено, що аналіз положень ст. 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177- 179, 182 цього кодексу, частини третьої ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання ж права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Інші учасники справи правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ ПБП Азовінтекс адвокат Гаврилюк В.В. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник Маріупольської міської ради Бастрига С.М. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання апеляційного суду представник ТОВ Азовська кредитна компанія ,Башкатов О.В.,представник управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.203,207,210 ).

Від представника ТОВ Азовська кредитна компанія електронною поштою надіслано заяву про розгляд справи за відсутністю представника (а.с.227).

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. Між тим, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи, з метою дотримання строків розгляду справи, передбачених ч.1 ст.371 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06 березня 2012 року ТОВ Маріупольський комбінат дитячого харчування продало, ТОВ ПБП Азовінтекс купив 37/50 частини нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1348,2 кв.м. Відчужується 37/50 частина основної будівлі літ А-3, а саме: нежиле приміщення №3 з підвалу літ А/п (приміщення 1-20, сходові клітини І, ІІ, ІІІ, ІV), приміщення № 1 з першого поверху літ. А-3 (приміщення 1, 3-26, тамбур І, сходові клітини ІV, ліфт V), приміщення №2 з другого поверху літ. А-3 ( приміщення 1-21, сходова клітина ІІ) майданчики а1, а2, а19-1, навіс а20-1, тамбур а18-1, загальною площею 988, 2 кв.м.

ТОВ Маріупольський комбінат дитячого харчування передав, ТОВ ПБП Азовінтекс прийняло вищевказане майно, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 26 березня 2012 року.

ТОВ ПБП Азовінтекс є власником 37/50 частки нежилого приміщення 3 у будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 03 грудня 2013 року Маріупольська міська рада надала громадянину ОСОБА_1 , кредитній спілці Азовська кредитна компанія та ТОВ ПБП Азовінтекс в платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0704 га, на якій знаходиться нежитлова будівля, строком на 10 років (з 08 жовтня 2013 року до 08 жовтня 2023 року).

Вказану земельну ділянку Маріупольська міська рада передала громадянину ОСОБА_1 , КС Азовська кредитна компанія та ТОВ ПБП Азовінтекс , що підтверджується відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 грудня 2013 року.

04 грудня 2019 року виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 06 лютого 2020 року № 37/19 на об`єкті, належному на праві власності ТОВ ПБП Азовінтекс що становить 37/50 частки основної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що включає в себе: підвал літ А\А, а саме приміщення №3 (приміщення 1-21, сходова клітина І, ІV, ліфт ІІ, пандус ІІІ, загальною площею 338,4 м2), приміщення №1 з першого поверху основної нежитлової будівлі літ А-3, з першого поверху прибудови літ А 1-2 (приміщення 1-18, сходові клітини І, ІІІ, V, ліфт ІІ, розвантажувальна, ІV, загальною площею 435,9 м2), приміщення №2 з другого поверху основної нежитлової будівлі літ. А-3, з другого поверху прибудови літ. А1-2 (приміщення 1-34, сходова клітина ІІ, ліфт ІІІ, загальною площею, 432,7 м2), споруда КТП (комплектна трансформаторна підстанція) літ. Б, огорожа, №1, тротуар І, в період з 23 жовтня 2010 року по 04 грудня 2019 року фактично виконано реконструкцію.

Конструктивні рішення частини належної ТОВ ПБП Азовінтекс на праві власності будівлі, що становить 37/50 частки основної будівлі, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що включає в себе: підвал літ А\П, а саме приміщення №3 (приміщення 1-21, сходова клітина І, ІV, ліфт ІІ, пандус ІІІ, загальною площею 338,4 м2) приміщення №1 з першого поверху основної нежитлової будівлі літ. А-3, з першого поверху прибудови літ. А 1-2 (приміщення 1-18, сходові клітини І, ІІІ, V, ліфт ІІ, розвантажувальна, ІV, загальною площею 435,9 м2) приміщення №2 з другого поверху основної нежитлової будівлі літ . А-3, з другого поверху прибудови літ. А1-2 (приміщення 1-34, сходова клітина ІІ, ліфт ІІІ, загальною площею, 432,7 м2), споруда КТП (комплектна трансформаторна підстанція) літ. Б, огорожа, №1, тротуар І, відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва ( ДБН, ДСТУ, технічним умовам).

Досліджувана частина будівлі обладнана електропостачанням та електроосвітленням, водопостачанням та каналізацією, опаленням та вентиляцією, газопостачанням згідно наданим технічним умовам та обслуговується підприємствами-балансоутримувачами інженерних мереж.

Виконана реконструкція виконана на підставі проектної документації та технічних умов, наданих на дослідження.

Згідно з ДСТУ-Н.Б.В.1.2-16:2013 досліджувана будівля відповідає класу наслідків (відповідальності) СС2.

Досліджувана будівля знаходиться в доброму технічному стані.

Частина належної ТОВ ПБП Азовінтекс на праві власності будівлі, що становить 37/50 частки основної будівлі, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , придатна для експлуатації в якості ресторану та фактично експлуатується в якості ресторану.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив з того,що матеріали справи не містять відомостей про введення в експлуатацію.Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об*єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня .

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи .

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити про таке.

Матеріалами справи встановлено,що позивач ТОВ ПБП Азовінтекс звернувся до суду з позовом ,в якому просив визнати за ним право власності на об*єкт нерухомості,що розташований за адресою : АДРЕСА_3 ,який складається з з підвалу літ. А/п, а саме приміщення № 3 (приміщення 1-21, сходові клітини І, ІV, ліфт ІІ, пандус ІІІ, загальною площею 338,4 м2), приміщення № 1 з першого поверху основної нежитлової будівлі літ. А-3, з першого поверху прибудова літ А1-2 (приміщення 1-18, сходові клітини І, ІІІ, V, ліфт ІІ, розвантажувальна ІV, загальною площею 435,9 м2), приміщення № 2 з другого поверху основної нежитлової будівлі літ А-3, з другого поверху прибудови літ А1-2 (приміщення 1-34, сходова клітина ІІ, ліфт ІІІ, загальною площею 427,7 м2), споруда КТП (комплексна трансформаторна підстанція) літ Б, огорожа № 1, тротуар І, за ТОВ ПБП Азовінтекс як на єдине ціле,будівництво якого розпочато з 23 жовтня 2010 року по 04 грудня 2019 року .

Відповідно досліджених матеріалів справи та висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 37/19 від 06 лютого 2020 року ,37/50 частки основної будівлі належить ТОВ ПБП Азовінтекс на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2012 року ,реєстровий № 245.

Самочинно частково реконструйоване : основна будівля літ А-3 ( I та II поверхи),підвал літ А\п,та самочинно побудована двоповерхова прибудова літ А1-2 на земельній ділянці,що знаходиться в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2013 року, кадастровий номер 1412336300:01:003:0252.

Згідно п.9.1.2. договору оренди земельної ділянки орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові,виробничі,культурно-побутові та інші будівлі,споруди та заклади,багаторічні насадження.

Згідно з ДСТУ-Н.Б.В.1.2-16:2013 досліджувана будівля відповідає класу наслідків (відповідальності) СС2. Частина належної ТОВ ПБП Азовінтекс на праві власності будівлі, що становить 37/50 частки основної будівлі, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , придатна для експлуатації в якості ресторану та фактично експлуатується в якості ресторану.

На вказане нежитлове приміщення ,на замовлення позивача 04 грудня 2019 року ,ФОП ОСОБА_3 за № 151-19 виготовлено технічний паспорт .

Матеріали справи не містять відомостей щодо розробки проекту забудови позивачем, отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частинами п`ятою, восьмою статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).

Позивач не звертався до компетентного державного органу про прийняття самочинної побудови до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Лист від 19 березня 2020 року № 24.308118-24.1 управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради ,на який апелянт посилається як у позовній заяві,так і в апеляційній скарзі ,на думку суду апеляційної інстанції, має інформаційний характер,та не свідчить про відмову компетентного державного органу щодо прийняття в експлуатацію самочинно реконструйованого об*єкту,розташованого за адресою : АДРЕСА_3 (а.с.73).

Як зазначив представник відповідача Маріупольської міської ради ,що не спростовано позивачем, за інформацією Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, який ведеться з 2011 року та Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, відсутня інформація, щодо об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .

З огляду на те,що позивач ТОВ ПБП Азовінтекс не звертався до компетентних державних органів про прийняття в експлуатацію самочинно реконструйованого об*єкту,вказане питання не було предметом розгляду даних органів,інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт та вводу до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня,у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції ,врахувавши наведені обставини,дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду України ,наведені у постанові від 07 квітня 2020 року по справі № 916/2791/13 ,як підставу для задоволення апеляційної скарги ,та відповідно,скасування оскаржуваного судового рішення,апеляційний суд відхиляє , оскільки передумовою звернення до суду з позовом про визнання права власності на об*єкт самочинного будівництва є розгляд цього питання компетентними органами ,що не було зроблено позивачем .

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову ,судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності ,апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є прийнятними та заслуговують на увагу.

Щодо розподілу судових витрат.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак витрати, понесені ТОВ ПБП Азовінтекс по сплаті судового збору не стягуються .

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2021 року .

Судді: