Рішення

від 30.09.2021 по справі 910/12779/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2021Справа № 910/12779/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог"

про стягнення 282278,13 грн.

за участі представників:

від позивача: Махмет Б.Ю., адвокат,

від відповідача: Бойков О.С., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Токсиколог" про стягнення за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 28.11.1997 № 04905/4-14 основного боргу в розмірі 216998,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 15766,70 грн., трьох процентів річних у розмірі 2987,41 грн., пені в розмірі 3126,35 грн. та штрафу в розмірі 43399,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що не виступає виконавцем послуг з постачання теплової енергії, водопостачання чи водовідведення, а тому не може здійснювати нарахування за відповідні комунальні послуги. Відтак, відповідач втратив після 26.04.2014 підстави виступати стороною договору на послуги водопостачання та водовідведення від 28.11.1997 № 04905/4-14, у зв`язку з чим позивач мав укласти прямі договори з безпосередніми споживачами цих послуг.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що договір в установленому порядку між сторонами не припинено, при цьому відповідач листом у 2015 році повідомляв позивача про те, що залишається стороною договору, як колективний споживач. За положеннями законодавства відповідач може виступати особою, уповноваженою співвласниками, в договорі про надання комунальних послуг. Крім того, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги укладений між сторонами договір зберігає чинність до дати набрання чинності договорами, укладеними за визначеними в цьому законі правилами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.1997 між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 04905/4-14, за умовами якого постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищевказані послуги на умовах, визначених цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до пункту 4.1 договору останній може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов`язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць.

Цей договір укладається з 28.11.1997 по 28.11.1998 та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункти 5.1, 5.2 договору).

12.01.2015 відповідачем надано позивачу лист № 3, яким повідомлено про залишення на існуючій схемі співпраці, як колективний споживач послуг згідно діючого договору від 28.11.1997 № 04905/4-14.

12.06.2020 між сторонами укладено договір реструктуризації боргу № 1651/8/16-20, відповідно до умов якого відповідач визнає перед кредитором заборгованість у розмірі 166050,88 грн., що утворилася станом на 01.06.2020 за договором від 28.11.1997 № 04905/4-14.

Надалі, 15.06.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 216998,06 грн.

Відповідно до розрахунку позивача борг за відповідачем утворився за період з 01.06.2020 по 30.04.2021 та становить 216998,06 грн. основної заборгованості, а також нарахованих на суму боргу інфляційних втрат у розмірі 15766,70 грн., трьох процентів річних у розмірі 2987,41 грн., пені в розмірі 3126,35 грн. та штрафу в розмірі 43399,61 грн.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України Про житлово-комунальні послуги та Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення .

26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким внесені зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Зокрема, стаття 19 Закону доповнена частиною 5, згідно з якою виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, вказаним Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії внесені зміни до статті 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 26.04.2014) виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення , яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, передбачено, що вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню.

Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не проводять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладання з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

За приписами статей 509, 607 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 910/8730/18.

Судом встановлено, що відповідач не відноситься до підприємств питного водопостачання, не має ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно, не може бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир, орендарів чи квартиронаймачів багатоквартирного будинку, до якого надаються ці послуги, а відтак на законодавчому рівні не має можливість здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є колективним споживачем в розумінні Закону України Про кооперацію чи є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду.

За наведених обставин, відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі, так як саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, від 23.05.2019 у справі № 910/3177/18, від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 05.10.2021 року.

Суддя К.В. Полякова