Постанова

від 18.01.2022 по справі 910/12779/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. Справа№ 910/12779/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників:

від позивача: Махмет Б.Ю. (довіреність від 30.12.2020 №2286);

від відповідача: Бойков О.С. (довіреність від 06.09.2021 б/н),

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021

у справі №910/12779/21 (суддя Полякова К.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до житлово-будівельного кооперативу Токсиколог

про стягнення 282 278,13 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 216 998,06 грн. за надані у період з 01.06.2020 по 30.04.2021 за договором на послуги водопостачання та водовідведення №04905/4-14 від 28.11.1997 послуги з водопостачання та відведення стічних вод, інфляційних втрат в сумі 15 766,70 грн., 3% річних в сумі 2 987,41 грн., пені в сумі 3 126,35 грн. та штрафу в сумі 43 399,61 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2021, повний текст якого складений 05.10.2021 у справі №910/12779/21 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- за змістом положень Закону України Про житлово-комунальні послуги зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , який набрав чинності 26.04.2014: виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (ч. 5 ст. 19); договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг (ч. 3 ст. 29); виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 №279 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення , яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, передбачено, що вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню;

- отже, з 26.04.2014 існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не проводять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладання з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

- відповідач не відноситься до підприємств питного водопостачання, не має ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно, не може бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир, орендарів чи квартиронаймачів багатоквартирного будинку, до якого надаються ці послуги, а відтак, на законодавчому рівні не має можливість здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з централізованого опалення та постачання гарячої води;

- крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є колективним споживачем в розумінні Закону України Про кооперацію чи є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду;

- вказане свідчить, що відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі, так як саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/12779/21 та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії не зобов`язує сторін в обов`язковому порядку розривати вже існуючі договори на послуги з водопостачання та водовідведення. Вказаний Закон передбачає можливість споживачів, в тому числі відповідача, отримувати відповідні послуги на підставі раніше укладеного договору;

- водночас з набранням чинності 10.06.2018 Закону України Про житлово-комунальні послуги втратили чинність зміни, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії у частині, що стосувались визначення виконавця комунальних послуг. Крім того, частина 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачає, що договори, укладені до введення в дію цього Закону , зберігають чинність до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом;

- висновки суду першої інстанції про неможливість кооперативу виступати колективним споживачем суперечить чинному законодавству, а висновки про неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з причини відсутності у нього ліцензії - є безпідставними з огляду на критерії ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу у справі №910/12779/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12779/21.

09.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12779/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/12779/21, справу №910/12779/21 призначено до розгляду на 18.01.2022 о 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 18.01.2022 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.11.1997 державне комунальне об`єднання Київводоканал , правонаступником якого є позивач, як постачальник та відповідач як абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення №04905/4-14 (далі Договір) (а.с. 8) в п. 1.1 якого сторони погодили, що позивач зобов`язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник, серед іншого, забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов`язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору (п.п. а п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

У п. 3.7 Договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Цей договір укладається строком з 28.11.1997 по 28.11.1998 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1).

За змістом п. 5.2 договору Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що у період з 01.06.2020 по 30.04.2021 на виконання умов договору ним відповідачу надано послуги з водопостачання та відведення стічних вод на загальну суму 279 267,14 грн., з яких відповідачем було оплачено послуги на загальну суму 62 269,08 грн., а відтак, заборгованість за вказані послуги становить 216 998,06 грн.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії актів зняття показань з приладу обліку за спірний період.

З огляду на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 216 998,06 грн., інфляційні втрати в сумі 15 766,70 грн., 3% річних в сумі 2 987,41 грн., пеню в сумі 3 126,35 грн. та штраф в сумі 43 399,61 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 175 ГК України встановлює, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

У відповідності до вимог ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Водночас, з 26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії від 10.04.2014, яким, серед іншого, були внесені зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-IV (далі Закон № 1875-IV).

Так, ст. 19 Закону №1875-IV доповнена частиною 5, згідно з якою виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Крім того, внесені зміни до ст. 28 Закону № 1875-IV шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону № 1875-IV виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Матеріли справи не містять доказів того, що відповідач, станом на дату внесення змін до зазначеного вище законодавства України, мав право здійснювати господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення або був підприємством питного водопостачання чи мав ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно, міг бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир, орендарів чи квартиронаймачів багатоквартирного будинку, до якого ним надаються ці послуги, чи мав право на законодавчому рівні здійснювати нарахування за ці комунальні послуги.

Доказів того, що відповідач є колективним споживачем в розумінні Закону України Про кооперацію чи є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, або виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні має можливість здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з централізованого опалення та постачання гарячої води, матеріали справи не містять, так само як не мітять і доказів того, квартири перебувають у власності кооперативу, а не його мешканців.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

Неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає.

Вказане свідчить про те, що з 26.04.2014, відповідач втратив підстави виступати стороною в Договорі, так як саме позивач (виконавець послуг) був зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з водопостачання та водовідведення із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/973/16, від 20.11.2018 у справі №910/17959/17, від 23.05.2019 у справі №910/3177/18, від 11.10.2019 у справі №910/3319/18, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання апелянта на те, що укладений сторонами Договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку та недійсним не визнавався, колегією суддів відхиляються, зважаючи на положення статті 607 ЦК України, у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії №1198-VII від 10.04.2014 .

При цьому колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що зобов`язання сторін за Договором фактично припинились з 26.04.2014, та, з огляду на положення чинного законодавства, не можуть бути поновлені з набранням чинності 10.06.2018 Закону України Про житлово-комунальні послуги за яким втратили чинність зміни, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії у частині, що стосувались визначення виконавця комунальних послуг.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 216 998,06 грн. за надані у період з 01.06.2020 по 30.04.2021 послуги з водопостачання та відведення стічних вод. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.

Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 15 766,70 грн., 3% річних в сумі 2 987,41 грн., пені в сумі 3 126,35 грн. та штрафу в сумі 43 399,61 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне, обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/12779/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/12779/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/12779/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/12779/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.02.2022.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук