Постанова

від 06.10.2021 по справі 916/1870/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1870/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Срібний Дюк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2021 року (головуючий - Бєляновський В. В., судді: Богатир К. В., Філінюк І. Г.) і рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2020 року (суддя Волков Р. В.) у справі

за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі: 1) Одеської міської ради, 2) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

до Приватного підприємства "Срібний Дюк"

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та звільнення земельної ділянки

(за участю представника прокуратури - Бересток Б.П.)

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. Розпорядженням Центральної районної адміністрації виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 14.01.1998 № 27 призначено державну комісію з приймання в експлуатацію тимчасового торговельного павільйону Приватного підприємства "Срібний Дюк" (далі - ПП "Срібний Дюк", відповідач) у м. Одеса по вул. Розкидайлівській, 56

2. Відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 30.01.1998 прийнято в експлуатацію торговельний павільйон ПП "Срібний Дюк" загальною площею 30 кв.м у м. Одеса по вул. Розкидайлівській, 56.

3. Згідно з технічним паспортом, виготовленим КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості", станом на 13.04.1999 загальна площа торговельного павільйону ПП "Срібний Дюк" за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 складає 27,1 кв.м.

4. На підставі рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. № 40983025 від 04.05.2018 проведено державну реєстрацію права власності ПП „Срібний Дюк" на нежитлове приміщення загальною площею 30 кв.м. у м. Одеса по вул. Розкидайлівській, 56. Підставою для державної реєстрації права власності відповідача зазначено: акт державної технічної комісії від 15.01.1998; розпорядження Центральної районної адміністрації виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 14.01.1998; технічний паспорт ТОВ „Профпроект" від 02.05.2018; довідку ТОВ "Профпроект" №145212 від 02.05.2018.

5. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ „Профпроект", станом на 02.05.2018 загальна площа нежитлової будівлі ПП "Срібний Дюк" за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, складає 79,3 кв. м. Згідно з довідкою ТОВ "Профпроект" № 145212 від 02.05.2018 збільшення площі об`єкта до 79,3 кв. м. пов`язано з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень внаслідок технічної помилки при проведенні технічної інвентаризації об`єкта.

6. 07.05.2018 державним реєстратором прийнято рішення №4098305 про реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна, внаслідок яких площу будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, змінено з 30 кв.м. на 79,3 кв. м.

7. Відповідно до інформації Управління в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасуванні та анулюванні зазначених документів відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів реконструкції або будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56.

Короткий зміст позовних вимог

8. У червні 2020 року перший заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - Рада) та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління) до ПП "Срібний Дюк" про:

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна (індексний номер 40983305 від 07.05.2018), яким змінено загальну площу об`єкта з 30 кв.м. до 79,3 кв.м.;

- припинення права власності ПП "Срібний Дюк" на 1/1 об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, загальною площею: 79,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1547454551101);

- зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом приведення самочинно реконструйованої нежитлової будівлі у м. Одеса по вул. Розкидайлівська, 56 за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" від 13.04.1999.

9. Позовні вимоги мотивовані тим, що державна реєстрація права власності відповідача на нежитлове приміщення площею 79,3 кв.м. відбулася на підставі документів, які не підтверджують набуття речових прав на нерухоме майно. Так, будівельні роботи, внаслідок яких було збільшено площу торгівельного павільйона з 30 кв.м. до 79,3 кв.м., проведено відповідачем без жодних дозвільних документів на проведення будівництва, без проектної документації та за відсутності речового права на земельну ділянку комунальної власності, а отже здійснене будівництво є самочинним.

10. Посилаючись на здійснення представництва інтересів держави в суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор наголосив, що звернення до суду спрямоване на захист інтересів територіальної громади, проте уповноважений орган протягом тривалого часу не свої повноваження щодо захисту таких інтересів не здійснює.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Рішенням господарського суду Одеської області від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2021 року, позов задоволений: (1) визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна, яким змінено загальну площу об`єкта з 30 кв.м. до 79,3 кв.м.; (2) припинено право власності ПП "Срібний Дюк" на 1/1 об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 загальною площею: 79,3 кв.м.; (3) зобов`язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом приведення самочинно реконструйованої нежитлової будівлі у м. Одеса по вул. Розкидайлівська, 56 за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 13.04.1999.

12. Суди встановили факт самовільного будівництва відповідачем об`єкта на земельній ділянці комунальної власності, без оформлення речового права на землю, без документа, який надає право на виконання будівельних робіт та затвердженої проектної документації, що порушує права власника земельної ділянки в особі Ради. Спірна реєстраційна дія, внаслідок яких було змінено площу та статус спірного об`єкта, проведена без наявності первинних документів, які підтверджують набуття відповідачем речових прав на новозбудоване нерухоме майно. Отже, державна реєстрація права власності відповідача на нерухомість підлягає скасуванню, а в силу частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України самочинно реконструйований об`єкт має бути приведений відповідачем до первинного стану з метою відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав територіальної громади.

13. Відхиляючи доводи відповідача про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, суди, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначили, що: (1) прокурор повідомив Раду про виявлені порушення законодавства щодо самовільного будівництва та реєстрації права власності відповідача листом від 16.12.2019, у відповідь на який Рада повідомила про те, що заходи, направлені на захист інтересів держави, нею не вживалися; також із відповідним запитом 09.07.2019 прокурор звертався і до Управління, яке 19.07.2019 повідомило про невжиття заходів державного контролю щодо самочинного будівництва; 05.06.2020 прокурор повідомив позивачів про намір звернення до суду з даним позовом.

14. Щодо юрисдикції розгляду даного спору суди зазначили, що позов пред`явлено прокурором з метою захисту права власності територіальної громади на земельну ділянку, порушеного внаслідок її самовільної забудови відповідачем, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/375/18, щодо підвідомчості такої категорії спорів суду господарської юрисдикції з огляду на суб`єктний склад сторін спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом приведення до первинного стану приміщення, а отже такий спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №1519/2-787/11.

17. Суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", внаслідок чого не звернули увагу на те, що саме по собі посилання прокурором на нездійснення або неналежне здійснення уповноваженим органом своїх повноважень не є підставою для прийняття позову до розгляду, оскільки у цьому випадку прокурор зобов`язаний надати належні та допустимі докази таких обставин.

18. Позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки право власності відповідача на спірний об`єкт нерухомості виникло з моменту введення його в експлуатацію 30.01.1998. У зв`язку з чим судами не застосовано правові висновки Верховного Суду у справах №359/2012/15-ц, №367/6105/16-ц, №372/1036/15-ц, №357/9328/15-ц, №362/44/17, №907/50/16.

19. Прокурор не довів вжиття у зв`язку зі встановленням факту самочинного будівництва всіх передбачених законом заходів: неможливості перебудови об`єкта нерухомості; відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, оскільки знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту або з істотним порушенням будівельних норм можливе лише за таких передумов. Суди не врахували правові висновки Верховного Суду у справі №320/1889/17-ц, № 916/2791/13.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

20. Прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави, довів тривалу бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо захисту інтересів територіальної громади, а позов поданий прокурором з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Спір у справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується захисту права власності територіальної громади на землю. Строк позовної давності для звернення з даним позовом розпочався з дати вчинення реєстраційної дії, тобто 07.05.2018, а отже ще не сплинув на момент звернення прокурора з позовом.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Щодо доводів касаційної скарги у пунктах 16, 18, 19 Постанови, то посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справах №1519/2-787/11, №359/2012/15-ц, №367/6105/16-ц, №372/1036/15-ц, №357/9328/15-ц, №362/44/17, №907/50/16, №320/1889/17-ц, № 916/2791/13 не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

23. Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

24. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

25. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

26. Так, у справі №1519/2-787/11, посиланням на яку скаржник обґрунтовує порушення юрисдикції вирішення даного спору, позов заявлено Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, як суб`єктом владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виявлення самочинного будівництва та усунення порушень шляхом приведення до первинного стану житлового будинку. Такий спір за висновком Верховного Суду має ознаки публічно-правового, який належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

27. Натомість у справі, що переглядається, прокурор аргументував позов не реалізацією позивачами передбачених законами України повноважень суб`єктів владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин.

28. Наведені скаржником висновки Верховного Суду про застосування норм цивільного законодавства щодо порядку обчислення строку позовної давності за позовами прокурорів наведені у справах з очевидно іншими встановленими судами фактичними обставинами справи та істотно відмінними предметами спорів, які стосуються: визнання недійсними розпоряджень обласної державної адміністрації, державних актів та витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення (справа №359/2012/15-ц); визнання недійсними рішень міської ради та витребування з незаконного володіння відповідачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення (справа №367/6105/16-ц); визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації, державних актів та витребування з незаконного володіння відповідачів земельних ділянок водного фонду (справа №372/1036/15-ц); визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації, державних актів та повернення земельних ділянок водного фонду (справа №357/9328/15-ц); витребування земельних ділянок з незаконного володіння фізичних осіб (справа №362/44/17); витребування з володіння юридичної особи цілісного майнового комплексу (справа №907/50/16). При цьому у всіх вказаних справах мав місце пропуск позивачем (прокурором) строку позовної давності для звернення з позовом, чого не відбулося у справі, що переглядається.

29. У справі №320/1889/17-ц розглядався спір між фізичними особами - власниками сусідніх домоволодінь, а позовні вимоги власника сусіднього до відповідача домоволодіння стосувалися знесення самочинно зведеної відповідачем прибудови до його власного домоволодіння.

30. У справі № 916/2791/13 взагалі відсутні висновки Верховного Суду, наведені скаржником у касаційній скарзі в обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. При цьому у цій справі прокурор звернувся з позовом в інтересах міської ради про зобов`язання відповідача знести самовільно прибудоване приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків, а за встановленими у справі обставинами відповідач здійснив реконструкцію власного нерухомого майна з порушенням будівельних норм і правил.

31. Натомість за встановленими судами у даній справі обставинами реєстрація за відповідачем права власності на нежитлове приміщення відбулася без наявності у останнього документів, які підтверджують набуття права власності на новостворене нерухоме майно та за відсутності речових прав на земельну ділянку комунальної власності, а також без жодних дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

32. З огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, відміні встановлені фактичні обставини справ, висновки Верховного Суду у зазначених справах та встановлені судами у справі, яка розглядається, не є такими, що зроблені у подібних правовідносинах.

33. Отже, враховуючи на положення статті 300 ГПК України, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, розглядаються Верховним Судом по суті тільки в частині аргументу, який стосується не підтвердження прокурором підстав представництва інтересів держави (пункт 17 Постанови).

34. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

35. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

36. Згідно з частиною третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

37. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

38. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

39. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

41. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

42. Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, яку врахували і суди попередніх інстанцій.

43. Так, судами встановлено, що відповідно до частин 3- 5 статті 53 ГПК України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Радою, яка протягом тривалого часу не вживала заходів звільнення земельної ділянки від самовільної забудови у судовому порядку. Так, 16.12.2019 прокурор поінформував Раду про порушення відповідачем норм законодавства та обставину здійснення 07.05.2018 спірної реєстраційної дії, а Рада у свою чергу листом від 03.01.2020 відреагувала на повідомлення та поінформувала прокуратуру, що не зверталась до суду з відповідним позовом з метою захисту права власності територіальної громади на земельну ділянку комунальної власності. У подальшому прокурор повідомив позивачів листом від 05.06.2020 про намір пред`явлення позову в інтересах держави та 25.06.2020 звернувся з даним позовом до суду.

44. Отже, прокурором була дотримана процедура повідомлення позивачів про звернення з позовом до суду відповідно до вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в матеріалах справи містяться належні докази такого повідомлення та судами встановлено підстави для представництва інтересів держави.

45. Отже, суди дійшли правильних висновків про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру. Протилежні доводи відповідача Верховний Суд відхиляє, як безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

47. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно з вимогами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Приватного підприємства "Срібний Дюк" залишити без задоволення.

2 . Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 червня 2021 року і рішення Господарського суду Одеської області від 14 грудня 2020 року у справі № 916/1870/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.