Рішення

від 14.12.2020 по справі 916/1870/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1870/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/1870/20,

за позовом Першого заступника прокурора Одеської області

(вулиця Пушкінська, будинок 3, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552)

в інтересах держави в особі:

позивача-1: Одеської міської ради (площа Думська, будинок 1, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691);

позивача-2: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (вулиця Черняховського, будинок 6, місто Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40199728);

до відповідача: Приватного підприємства Срібний Дюк (вулиця Розкидайлівська, будинок 56, місто Одеса, 65110, код ЄДРПОУ 30248773);

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, звільнення земельної ділянки

Представники сторін:

Від прокуратури: Євтєєва Ю.Е.;

Від позивача-1: Танасійчук Г.М.;

Від позивача-2: не з`явився;

Від відповідача: Акрабова О.М.

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради до Приватного підприємства "Срібний Дюк", в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О. про реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна, індексний номер рішення 40983305 від 07.05.2018;

- припинити право власності ПП "Срібний Дюк" на 1/1 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Розкидайлівська, будинок 56, загальною площею: 79,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1547454551101);

- зобов`язати ПП "Срібний Дюк" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власноі Одеської міської ради, шляхом приведення самочинно реконструйованої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, - за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" від 13.04.1999.

Разом із позовною заявою до суду була подана заява про забезпечення позову (вх.№2-3014/20 від 25.06.2020), в якій заявник просив:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею: 79,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, та належить на праві приватної власності ПП "Срібний Дюк" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1547454551101).

Ухвалою від 30.06.2020 у задоволенні заяви Прокуратури Одеської області (вх.№2-3014/20 від 25.06.2020) про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою від 30.06.2020 позовну заяву було залишено без руху, 06.07.2020 надійшла заява про усунення недоліків (вх.№17543/20).

Ухвалою від 08.07.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2020.

13.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№18308/20).

24.07.2020 прокуратурою подано відповідь на відзив (вх.№19704/20).

Згідно з офіційним повідомленням прес-служби Господарського суду Одеської області, розміщеного на офіційному веб-сайті суду https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/pres-centr/general/973881/, в адміністративній будівлі, де розташовані Господарський суд Одеської області та Південно-Західний апеляційний господарський суд, 29.07.2020р. було проведено повну дезінфекцію приміщень, оскільки є лабораторно підтверджений випадок захворювання короновірусною інфекцією працівника Господарського суду Одеської області та встановлено коло осіб, які мали особистий контакт з хворим, та вжито заходів щодо їх самоізоляції. З підстав наведеного, оскільки проведення судових засідань 29.07.2020р. було неможливим, судом перенесено судове засідання на 07.09.2020.

12.08.2020 Одеською міською радою подано відповідь на відзив (вх.№21378/20).

07.09.2020 відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

Судом протокольно продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 21.09.2020.

21.09.2020 відповідачем подано заяву (вх.№24943/20) про закриття провадження у справі.

21.09.2020 від прокуратури надійшли заперечення на заяву (вх.№24941/20).

21.09.2020 відкладено підготовче засідання на 05.10.2020.

05.10.2020 судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до розгляду по суті на 19.10.2020.

19.10.2020 оголошено перерву до 04.11.2020.

04.11.2020 оголошено перерву зо 18.11.2020.

Судове засідання 18.11.2020 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 26.11.2020 розгляд справи призначено на 14.12.2020.

14.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування вимог прокуратура посилається на те, що рішенням державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Махортова І.О., індексний номер 40983025 від 04.05.2018 проведено державну реєстрацію права власності за ПП Срібний Дюк на нежитлову будівлю загальною площею 30 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56.

Надалі рішенням державного реєстратора індексний номер 40983305 від 07.05.2018 проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна та змінено загальну площу об`єкта з 30 кв.м. до 79,3 кв.м.

Підставою для реєстрації змін зазначено довідку №145212 від 02.05.2018, видану ТОВ Профпроект , згідно з якою загальна площа об`єкта складає 79,3 кв.м. та технічний паспорт від 02.05.2018, видавник ТОВ Профпроект .

У позові прокуратурою зазначено, що рішення державного реєстратора про реєстрацію змін є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Так, за ПП Срібний Дюк не зареєстровано право на земельну ділянку за адресою: вул. Розкидайлівська, 56, м. Одеса. Крім того, згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів реконструкції чи будівництва за адресою: вул. Розкидайлівська, 56.

Вказує, що правоустановчі документи на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, а також дозвільні документи, які надають право проводити будівельні роботи та документи, що підтверджують готовність до експлуатації об`єкта у ПП Срібний Дюк відсутні.

Посилається на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зазначає, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству та поданим документам. Для державної реєстрації права власності у відповідності до п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015, має подаватися, зокрема, документ, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Зазначає, що для проведення реєстрації змін подано довідку, згідно з якою площа будівлі збільшена нібито внаслідок проведеної технічної інвентаризації об`єкту. Відповідно до довідки загальна площа змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, що не належать до самочинного будівництва та не являється реконструкцією згідно п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна та згідно з а.1. переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Загальна площа об`єкта до прийняття оспорюваного рішення становила 30 кв.м., згідно з технічним паспортом від 02.05.2018 об`єкт є на 49 кв.м. більше від первинної площі об`єкта. Посилається на те, що документи, які підтверджують готовність об`єкта до експлуатації не подавались, а тому державна реєстрація змін проведена з порушенням положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки державним реєстратором не перевірено наявність реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відсутності суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі, а також не перевірено відповідність поданих документів законодавству, без документів, підтверджуючих права на земельну ділянку, тобто вказаний об`єкт є самочинним будівництвом.

Вказує, що збільшення площі об`єкта проведено з порушенням норм земельного та містобудівного законодавства, без документа, який дає право проводити будівельні роботи, за рахунок земельної ділянки комунальної власності.

У відзиві відповідач вказує, що відносини, які склалися між сторонами, є публічно-правовими, і спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Одеська міська рада та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради виступають як суб`єкти владних повноважень. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Спори, які виникають у відносинах оскарження дій або бездіяльності державного реєстратора, нотаріуса тощо, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначає, що спори, які виникають з приводу самочинного будівництва, є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних відносинах надані йому законодавством владні управлінські функції. Крім того, органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок а також їх вилучення, виступають виключно як суб`єкти владних повноважень.

Також посилається на те, що у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Наразі не існує обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачем своїх функцій.

Крім того, зазначає, що пропущено строк звернення до суду із захистом порушених або оспорюваних прав, оскільки право власності на спірний об`єкт у відповідача виникло з 30.01.1998 (з моменту введення в експлуатацію нежитлового приміщення). Управління державного будівельно-архітектурного контролю Одеської міської ради та Одеська міська рада не могли бути не обізнаними про свої порушені або оспорювані права, оскільки самі видавали відповідні дозволи та розпорядження.

Підставою для проведення державної реєстрації права власності стали: розпорядження №27 від 14.01.1998, акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 30.01.1998, технічний паспорт від 13.04.1999.

Також зазначає, що твердження про відсутність документів, які дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не відповідає дійсності. Посилається на те, що у відповідача з самого початку були всі погоджувальні та дозвільні документи. Відсутність на об`єкті внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, не є ознакою об`єкта незавершеного будівництва у відповідності до пп.2 п.3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, Переліку внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.01.2014.

Посилається на неправильне обрання способу захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора.

У відповіді на відзив прокурор вказує, що спірний об`єкт побудований на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді, та була відведена забудовнику у встановленому законом порядку для будівництва цього об`єкта, однак жодних документів, які підтверджують наявність прав на земельну ділянку, відповідачем не надано. У даному випадку першочергово порушуються інтереси Одеської міської ради як власника земельної ділянки. Будь-які відомості щодо передачі у власність або користування земельної ділянки відповідачеві відсутні. ПП Срібний Дюк без правоустановлюючих документів на земельну ділянку, а також документів, що дають право на проведення будівельних робіт, на земельній ділянці комунальної власності Одеської міської ради проведено будівельні роботи, в результаті яких змінилась загальна площа об`єкта нерухомого майна. Наявність на землях комунальної власності самочинно реконструйованого об`єкта унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою, яка знаходиться під відповідним об`єктом. Вказане виключає можливість державної реєстрації речових прав як офіційного визнання і підтвердження державою факту виникнення у ПП Срібний Дюк права власності на самочинно реконструйований об`єкт нерухомості та земельну ділянку під ним.

Більше того, посилається на судову практику, відповідно до якої у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки особи, та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права маж вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Спори стосуються майнового інтересу та обов`язково будуть впливати на майнові права особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Наголошує, що внаслідок здійснення державним реєстратором своїх функцій у ПП Срібний Дюк виникло право власності на нерухоме майно, що порушує право власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку та наділяє такі правовідносини приватно-правовим змістом.

Зазначає про наявність у прокуратури права звернення із позовом до суду.

Посилається на те, що перебіг позовної давності розпочався із дня прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна, а тому строк позовної давності не пропущений.

У відповіді на відзив ОМР вказує, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки відносини виникли з підстав порушення відповідачем права власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку. Порушення виявляється у самочинній реконструкції спірної нежитлової будівлі без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, за адресою: м.Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, яка належить до комунальної власності.

Щодо пропуску строку позовної давності наголошує, що позов заявлено про скасування рішення державного реєстратора від 07.05.2018 та зобов`язання відповідача звільнити самочинно зайняту земельну ділянку комунальної власності. Перебіг строку позовної давності починається з 07.05.2018, а тому не сплинув.

Наголошує, що у даній справі не оскаржується право власності відповідача на нежитлову будівлю загальною площею 30 кв.м., зареєстроване 04.05.2018. Предметом розгляду є саме факт незаконного самовільного збільшення відповідачем площі об`єкта з 30 кв.м. до 79,3 кв.м. без жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Всі погоджувальні документи для створення об`єкта нерухомого майна встановлюють площу об`єкта саме 30,00 кв.м.

Зазначає, що відповідачем здійснено зміну площі об`єкта шляхом реконструкції, а саме прибудови шести приміщень площею 49,3 кв.м. без жодних дозвільних документів.

Жоден з документів, які стали підставою збільшення площі спірного об`єкта нерухомого майна до 79,3 кв.м. не є правовстановлюючим. Підставою збільшення площі став технічний паспорт, відповідно до якого нежитлова будівля складається із 9 приміщень на відміну від технічного паспорта, складеного станом на 13.04.1999, де кількість приміщень становить лише 3. Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом і не може бути самостійною підставою для державної реєстрації збільшення площі об`єкта. Також однією з підстав збільшення площі вказано довідку. При цьому, довідка є лише підтвердженням проведення технічної інвентаризації, що є підставою для складання технічного паспорту.

Наголошує на тому, що збільшення площі спірного об`єкта на 49,3 кв.м., що становить майже 200% від початкової площі об`єкта, не є технічною помилкою. Спірний об`єкт складався з 3 приміщень: торгового залу площею 21,5 кв.м., туалету площе. 1,5 кв.м., складу площею 4,1 кв.м. Водночас, згідно з технічним паспортом від 02.05.2018 спірна нежитлова будівля складається вже з 9 приміщень загальною площею 79,3 кв.м. Тобто, на думку ТОВ Профпроект через технічну помилку у 1999 році не помітили наявність у будівлі двох коридорів, кабінету, кухні, бару та другого туалету площею 49,3 кв.м.

Отже, вказує, що довідка не є правовстановлюючим документом та не може слугувати підставою для державної реєстрації. Отже, відповідачем здійснено незаконну реконструкцію спірного об`єкту.

Щодо способу захисту права вказує, що скасування запису про право власності не може бути предметом розгляду даної справи, оскільки ОМР вважає незаконним не сам запис, а фактичне збільшення площі об`єкта без дозвільних документів за рахунок оскаржуваного рішення.

Заявляючи клопотання про закриття провадження, відповідач зазначив, що відносини, які склалися між сторонами, є публічно-правовими, а спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Предметом спору є об`єкт нерухомого майна, збудований на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді, та була відведена забудовнику у встановленому порядку для будівництва об`єкта. Позивачі у даних правовідносинах виступають як суб`єкти владних повноважень.

До того ж державний реєстратор є державним службовцем, а спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказує, що спори, які виникають з приводу самочинного будівництва, є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Управління і розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб`єктів владних повноважень. Земельні спори з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Також посилається на судову практику.

Заперечуючи проти закриття провадження у справі прокуратурою зазначено, що у даному випадку першочергово порушуються інтереси держави в особі Одеської міської ради як власника земельної ділянки. Наявність на землях комунальної власності самочинно реконструйованого об`єкта унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою, яка знаходиться під відповідним об`єктом. Зазначає, що спір стосується майнового інтересу та обов`язково впливає на майнові права особи, щодо якої оскаржуються реєстраційні дії. До того ж, оскаржуваним реєстраційним діям передує спір про право цивільне.

Внаслідок державної реєстрації, яка оскаржується, у відповідача виникло право власності на нерухоме майно, що порушує право власності територіальної громади.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Щодо повноважень прокуратури на представництво суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Позов подано Прокуратурою Одеської області (надалі змінено найменування - Одеська обласна прокуратура) в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення права власності територіальної громади міста Одеси, посилається на те, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Таким чином, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Одеська міська рада як власник земельної ділянки.

Зазначаючи про порушення прав Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, прокурор вказує, що Управління відповідно до покладених на нього завдань: надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію; приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків); здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Отже, суд погоджується із позицією прокуратури з приводу того, що Управління є органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у виниклих правовідносинах.

Прокурор вказує, що майно набуте всупереч норм чинного законодавства, у зв`язку з чим прокурор також звертається до суду в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Більше того, позовна заява містить вимогу про звільнення земельної ділянки шляхом приведення будівлі у відповідність до технічного паспорту 1999 року.

Згідно з положеннями ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Як встановлено ст. 38 цього Закону у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, саме орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Так, прокуратурою Одеської області було направлено лист до Одеської міської ради (від 16.12.2019 за №05/1-835вих-19) (т.1 а.с.55-56), в якому зазначено про державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна 07.05.2018.

Одеською міською радою як уповноваженим органом державної влади відповідні заходи, направлені на захист інтересів держави у виниклих правовідносинах, не вживалися, що підтверджується листом Юридичного департаменту Одеської міської ради №2-пр/вих від 03.01.2020 (т.1 а.с. 57-58).

Як вбачається із вказаного, Одеська міська рада була обізнана із порушенням власних прав та зазначила про те, що відповідно до Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 №3043-VII, саме на управління покладено завдання щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах м. Одеси.

Також у цьому листі Одеська міська рада послалась на те, що Департаментом комунальної власності має здійснюватись самоврядний контроль за використанням і охороною земель міста та контролю за додержанням земельного законодавства.

Одеською міською радою зазначено, що на час направлення листа від вищевказаних виконавчих органів Одеської міської ради до юридичного департаменту Одеської міської ради не надходило відповідних документів та матеріалів стосовно самочинного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56.

Водночас, суд зазначає, що у матеріалах справи міститься також лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 19.07.2019 №01-6/510-пр, відповідно до якого на запит заступника прокурора Одеської області №05/1-2345вих19 від 09.07.2019 щодо надання інформації про підстави проведення будівельних робіт, копій документів дозвільного характеру та матеріалів перевірок Управління за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 та документів, які стосуються судових спорів між власниками вказаного об`єкта та Управлінням зазначено, що у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів реконструкції чи будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56. Також вказано, що Управлінням перевірки не проводились за вищевказаною адресою та відсутні судові спори між власниками вказаного об`єкта та Управлінням.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає доведеною наявність підстав для подання прокуратурою позову саме в інтересах держави в особі позивачів.

Щодо правильного визначення підсудності та відсутності підстав для закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Спір про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності та зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку прямо стосується цивільних прав ПП Срібний Дюк як особи, щодо якої прийнято оспорюване рішення.

Оскільки позивачі не був заявниками стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи (відповідача), то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюване рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 12.02.2020 по справі №2140/1950/18.

Також у вказаній постанові зазначено наступне: Спір у такій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. .

Суд зазначає, що порушення прав Одеської міської ради аргументується саме самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки комунальної власності, яка належить територіальній громаді м. Одеси.

З урахуванням вказаного, зазначений спір, який безпосередньо пов`язаний із захистом права власності на земельну ділянку, має приватноправовий характер, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім цього, у постанові ВП ВС зазначено наступне: … скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, у зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому такі справи мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Зважаючи на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справ за подібних спірних правовідносин, ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та з огляду на суб`єктний склад має розглядатися за правилами господарського судочинства. .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір, з урахуванням його предмету та підстав, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора суд вказує таке.

Рішенням державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортова Ігоря Олександровича, індексний номер 40983025 від 04.05.2018 проведено державну реєстрацію права власності за приватним підприємством Срібний Дюк на нежитлову будівлю загальною площею 30 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56.

Підставою для державної реєстрації права власності реєстратором зазначено наступні документи:

- Акт від 15.01.1998, видавник: Державна технічна комісія;

- Розпорядження №27 від 14.01.1998, видане центральною районною адміністрацією;

- Технічний паспорт від 13.04.1999, видавник: ОМБТІ та РОН.

Надалі рішенням державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Махортова Ігоря Олександровича індексний номер 40983305 від 07.05.2018 проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна та змінено загальну площу об`єкта з 30 кв.м. до 79,3 кв.м.

Підставою для реєстрації змін державним реєстратором зазначено наступні документи:

- Довідка №145212 від 02.05.2018, видана ТОВ Профпроект , згідно з якою загальна площа об`єкта складає 79,3 кв.м.;

- Технічний паспорт від 02.05.2018, видавник ТОВ Профпроект .

Прокуратурою, Одеською міською радою зазначається, а ПП Срібний Дюк визнає обставину того, що земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, - належить до комунальної власності м. Одеси.

Докази наявності права володіння та користування вказаною земельною ділянкою у відповідача у матеріалах справи відсутні.

Предметом позовних вимог не є державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю загальною площею 30 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 (рішення індексний номер 40983025 від 04.05.2018).

Втім, обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі, є встановлення відповідності чи невідповідності вимогам законодавства рішення державного реєстратора індексний номер 40983305 від 07.05.2018, яким проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна та змінено загальну площу об`єкта з 30 кв.м. до 79,3 кв.м.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 210904633 від 01.06.2020) (т.1 а.с.19-21), за Приватним підприємством Срібний Дюк на підставі рішення про державну реєстрацію від 04.05.2018 державним реєстратором Махортовим Ігорем Олександровичем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості за адресою: вул. Розкидайлівська, будинок 56, м. Одеса.

Як вбачається з інформаційної довідки 04.05.2018 підставою для державної реєстрації було зазначено:

- Акт, серія та номер: -, виданий 15.01.1998, видавник: Державна технічна комісія;

- Розпорядження, серія та номер: 27, виданий 14.01.1998, видавник: Центральна районна адміністрація виконкому ОМРНД;

- Технічний паспорт, серія та номер: бн, виданий 13.04.1999, видавник: ОМБТІ та РОН.

Вказане рішення про державну реєстрацію від 04.05.2018, як вже зазначено вище, не оскаржується.

У матеріалах справи наявна копія розпорядження від 14.01.1998 №27 (т.1 а.с.31), виданого Центральною районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради народних депутатів; копія технічного паспорту від 13.04.1999 на торговельний павільйон за адресою вул. Розкидайлівська, 56, виготовленого ОМБТІ і РОН (т.1. а.с.34-38); а також копія Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації (т.1 а.с.39-40) на торговельний павільйон по вул. Розкидайлівській, 56 загальною площею 30 кв.м.

Надалі, 07.05.2018 державним реєстратором Махортовим Ігорем Олександровичем було зареєстровано зміни (опис змін: загальна площа (кв.м.): 30 змінено на Загальна площа (кв.м.): 79,3).

Зміни зареєстровано на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора 40983305 від 07.05.2018.

Як вбачається з інформаційної довідки, у розділі Інформація про зміни права власності вказано опис змін:

- Додано технічний паспорт, серія та номер: -, виданий 02.05.2018, видавник ТОВ Профпроект ;

- Додано довідка, серія та номер: 145212, виданий 02.05.2018, видавник ТОВ Профпроект ,

- Видалено технічний паспорт, серія та номер: бн, виданий 13.04.1999, видавник: ОМБТІ та РОН.

Таким чином, судом встановлено, що реєстрацію змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна, а саме - збільшення площі з 30 кв.м. до 79,3 кв.м., - було проведено на підставі технічного паспорту та довідки.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Так, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 07.05.2018.

Суд вказує, що з огляду на встановлені обставини, дії щодо внесення змін до реєстру 07.05.2018 рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, оскільки прийнято без наявності на це належних підстав.

Місцезнаходження об`єкту, який належить відповідачеві, встановлено за адресою: вул. Розкидайлівська, 56, м. Одеса.

Сторони визнають, що земельна ділянка, на якій розташоване майно, належить до комунальної власності. Отже, вказана обставина не підлягає доказуванню.

Втім, у матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.07.2019 №10-15-0.8-6629/2-19, в якому зазначено, що за інформацією Відділу згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 за ТОВ Центр Катюша зареєстровано право користування на земельну ділянку площею 24,5706 га, кадастровий номер 5110137300:15:003:0008, для оздоровчих та інших рекреаційних цілей, за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 - договір оренди землі від 21.12.2010 №041050500113 (терміном на 49 років) та договір про внесення змін №1 до зазначеного договору оренди, який зареєстровано від 02.07.2012 №511010004000128.

Також повідомлено, що у Відділі відсутня інформація щодо оформлення документів у теперішній час за фізичними та юридичними особами на земельну ділянку за вищевказаною адресою.

Відповідно до ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 5 Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

Згідно з п.40 Порядку (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Так, статтею 27 Закону встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.45 Порядку для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Державна реєстрація права власності 04.05.2018 позивачами не оспорюється.

Втім, судом встановлено, що зміни до права власності були внесені на підставі технічного паспорту (т.1 а.с.48-52) на громадський будинок за адресою: вул. Розкидайлівська, 56, виданого ТОВ Профпроект від 02.05.2018; а також на підставі довідки ТОВ Профпроект №145212 від 02.05.2018 (т.1 а.с.53) (далі - довідка).

З технічного паспорту від 02.05.2018 вбачається загальна площа приміщень - 79,3 кв.м. При цьому кількість приміщень - 9, з яких:

1. санвузол - площа 1,8 кв.м.

2. магазин - площа 21,9 кв.м.

3. коридор - площа 4,1 кв.м.

4. коридор - площа 5,1 кв.м.

5. кабінет - площа 5,6 кв.м.

6. кухня - площа 7,3 кв.м.

7. бар - площа 30,8 кв.м.

8. коридор - площа 1,9 кв.м.

9 санвузол - 1,0 кв.м.

Водночас, технічний паспорт, який було видалено на підставі рішення про реєстрацію змін до права власності, містив відомості про загальну площу приміщень 27,1 кв.м., з яких:

1. торговельний зал - площа 21,5 кв.м.

2. туалет - площа 1,5 кв.м.

3. склад - площа 4,1 кв.м.

У свою чергу, довідка містить відомості про те, що вона видана власнику ПП Срібний Дюк на підставі акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 15.01.1998, розпорядження центральної районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №27 від 14.01.1997. У довідці вказано, що при проведенні технічної інвентаризації об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, було виявлено технічні помилки, а також площа змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, що не належить до самочинного будівництва та не являється реконструкцією згідно п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Також, вказано, що згідно з п.1 переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою №406 від 07.06.2017 року загальна площа об`єкту складає 79,3 кв.м.

Таким чином, довідка містить посилання на дві взаємовиключні причини збільшення площі: виявлення технічних помилок та закінчення робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання.

При цьому, відповідно до п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 (далі - Інструкція) не належать до самочинного будівництва:

- для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:

зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, терас, ганків;

перестановка санітарно-технічного обладнання в межах призначення приміщень, установка сантехнічних та інженерних приладів в приміщеннях нежитлового призначення;

улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін;

засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості;

зміна призначення господарських будівель;

індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року;

для квартир багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків:

перепланування, пов`язані зі збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень;

влаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх некапітальних стінах;

влаштування перегородок в підсобних приміщеннях;

демонтування або влаштування шаф, антресолей, комор;

демонтування камінів, грубок, печей (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів);

зменшення площ за рахунок утеплення, оздоблення стін;

перестановка інженерного та сантехнічного обладнання в межах призначених приміщень;

засклення балконів та лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

для громадських та виробничих будівель (приміщень):

перепланування, пов`язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій);

збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування чи влаштування перегородок (без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін;

збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування печей, грубок, камінів (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів);

зведення на земельній ділянці тимчасових господарських будівель та споруд, навісів, альтанок, тамбурів, терас, веранд, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, воріт, хвірток, відкритих басейнів та із накриттям полегшеної конструкції, погребів, ганків тощо;

зміна призначень невиробничих приміщень;

улаштування чи закриття віконних або дверних прорізів у внутрішніх не капітальних стінах;

перестановка обладнання в межах призначення приміщень;

влаштування допоміжних приміщень санвузлів, душових, ванних;

заміна матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту;

засклення балконів і лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

При цьому, у довідці не зазначено конкретний вид робіт, що був проведений та не відноситься до самочинного будівництва відповідно до вказаного переліку, незважаючи на те, що посилання на п.3.2. Інструкції міститься у самій довідці.

Щодо посилання на п.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406 (далі - Перелік), суд зазначає, що відповідно до цього пункту такими є роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Довідка не містить жодної інформації щодо того, які саме роботи з переобладнання та перепланування нежилої будівлі (або приміщень) були вчинені.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у будь-якому випадку вносились зміни до конфігурації нежитлового майна, при цьому кількість приміщень змінилась з 3 до 9, а площа змінилась з 30 кв.м. до 79,3 кв.м.

Зазначені зміни відбулися на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності, без документів, які дають право на виконання будівельних робіт, тобто без належного оформлення реконструкції приміщень.

Посилання на те, що зміна площі більш ніж в два рази та зміна кількості та призначень приміщень не є реконструкцією і не може вважатися самочинним будівництвом, не підтверджується жодними доказами.

Відповідач вказує, що у нього були всі погоджувальні та дозвільні документи для створення об`єкту нерухомого майна, втім, як правильно зазначає Одеська міська рада, всі ці документи були видані для створення об`єкту площею 30 кв.м., реєстрація якого не оспорюється.

При цьому довідка, на підставі якої зареєстровано зміни, складена з посиланням на технічний паспорт.

Жоден з документів, які стали підставою для збільшення площі об`єкту нерухомого майна до 79,3 кв.м., не є правовстановлюючим.

Як вбачається з Інструкції технічний паспорт складається на підставі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження об`єкта, склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт).

Відповідно до вимог Інструкції (п.3.1.) станом на дату складання технічного паспорту технічній інвентаризації підлягають об`єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.

Під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.

Технічний знос будинків (окремих елементів) можливо визначити тільки у процесі обстеження та оцінки технічного стану конструкцій з врахуванням якості виконання будівельних робіт, атмосферного впливу, експлуатаційних та інших чинників. Під заповненою з результатами обстеження таблицею про технічний опис (характеристику) або опис конструктивних елементів зазначається: "Обстеження здійснив, посада, прізвище, ініціали працівника суб`єкта господарювання, який безпосередньо проводив обстеження та оцінку технічного стану конструкцій".

Роботи з інвентаризації всіх об`єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов`язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов`язковим підписанням ним (ними) цих документів.

Під час виконання технічної інвентаризації необхідно дотримуватися такої черговості робіт:

вивчення документів, що стосуються інвентаризації;

виконання обстеження, обмірів, складання схематичних креслень земельних ділянок, будинків, допоміжних будівель та споруд.

На кожний об`єкт (у тому числі на захисні споруди) заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Отже, технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо). При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, чи документом, який надає правові підстави для збільшення площі нерухомого майна, а відтак не може слугувати самостійною підставою для збільшення площі будівлі.

Довідка, у свою чергу, складена на підставі проведеної технічної інвентаризації, і також не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для збільшення площі об`єкта нерухомості.

В оскаржуваному рішенні державного реєстратора (т.1 а.с.54) міститься посилання на п. 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141.

Відповідно до п.38 вказаного Порядку (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка).

Внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у зазначеному Реєстрі, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Отже, оскільки зазначені зміни до площі об`єкту внесено на підставі документів, які не є правовстановлюючими, а також не можуть слугувати єдиною підставою для збільшення площі об`єкта, враховуючи те, що збільшення площі об`єкта на 49,3 кв.м. і збільшення кількості приміщень нерухомого майна не може вважатися технічною помилкою, а також з урахуванням місцезнаходження безпідставно збільшеного об`єкта нерухомості на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора від 07.05.2018 40983305 (т.1 а.с.54).

Щодо такого способу захисту як вимога про скасування рішення державного реєстратора суд вказує таке.

У cтатті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні -гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення рішення суду, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас, суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

Таким чином, спосіб захисту, обраний при поданні позову, у вигляді скасування рішення державного реєстратора, є належним та ефективним способом захисту.

Щодо вимоги про припинення права власності на 1/1 об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, будинок 56, загальною площею 79,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1547454551101) суд зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, відповідно до п. 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна, індексний номер рішення 40983305 від 07.05.2018, та відповідно, задоволення такої вимоги, то зазначений спосіб захисту вимагає ухвалення рішення про одночасне припинення речових прав, що були зареєстровані на підставі оскаржуваного рішення.

З огляду на вказане вище, вимога про припинення права власності підлягає задоволенню.

Одночасно з цим суд звертає увагу, що предметом даного рішення не є спір щодо обставин та підстав набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Розкидайлівська, 56, м. Одеса, загальною площею 30 кв.м. Рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на нежитлову будівлю за вказаною адресою від 04.05.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1547454551101) не оскаржено, і судом не скасовано.

Відтак, ПП Срібний Дюк не позбавлений права та можливості звернутися до державного реєстратора із метою належної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна площею 30 кв.м. за адресою: вул. Розкидайлівська, 56, м. Одеса, відповідно до вимог законодавства.

Стосовно вимоги про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності Одеської міської ради, шляхом приведення самочинно реконструйованої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 13.04.1999, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Згідно з положеннями ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Таким чином, оскільки судом встановлено обґрунтованість вимог про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, у даному випадку вбачається необхідність у звільненні самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності шляхом приведення самочинно збудованого майна у відповідність до технічного паспорту, виготовленого 13.04.1999 року.

Отже, вказана вимога про звільнення земельної ділянки та приведення будівлі у відповідність підлягає задоволенню, оскільки забезпечить належний та ефективний спосіб захисту позивачам.

Щодо позовної давності, вимогу про застосування якої заявлено відповідачем, суд вказує таке.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 зі справи №911/3681/17 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість частини позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову, суд досліджує питання щодо існування підстав для застосування строків позовної давності.

ПП Срібний Дюк посилається на те, що право власності на спірний об`єкт нерухомості виникло в момент введення в експлуатацію нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, - з 30.01.1998 року. При цьому, підставою для проведення державної реєстрації є розпорядження 1998 року, акт 1998 року та технічний паспорт 1999 року.

Водночас, як вже було зазначено вище, реєстрація права власності на об`єкт нерухомості не оспорюється в цілому у даній справі. Судом встановлено, що право власності на об`єкт було зареєстровано відповідно до рішення державного реєстратора від 04.05.2018 року. Втім, вказане рішення не оскаржується.

Предметом спору є рішення державного реєстратора про внесення змін від 07.05.2018. Зазначеним рішенням не було зареєстровано право власності в цілому, а було внесено зміни до характеристик об`єкту нерухомості.

Оскільки оскаржуване рішення про внесення змін було прийнято лише 07.05.2018 та на підставі документів (довідка та технічний паспорт) від 02.05.2018, позивачі могли дізнатись про наявність оскаржуваного рішення не раніше дати його прийняття.

З дати прийняття оскаржуваного рішення до моменту подання позову минуло менше, ніж 3 роки, а тому позовна давність не може бути застосована.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Разом з тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Суд вказує, що у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не інформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №910/4715/16 від 22.12.2018.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справі №372/1387/13 зробила обґрунтований висновок про те, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, визначальним при вирішенні цього спору є обізнаність позивачів про порушення своїх прав.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність доказів пропуску позовної давності, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 256, 257, 261, 267, 319, 328, 376 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 11, 18, 26, 27, 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.п. 40, 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , п.п. 3.1., 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001, п. 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, п.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406, ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.ст. 4, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Приватного підприємства Срібний Дюк про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, звільнення земельної ділянки, - задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Махортова І.О. про реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна, індексний номер рішення 40983305 від 07.05.2018.

3. Припинити право власності ПП Срібний Дюк на 1/1 об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, будинок 56, загальною площею: 79,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1547454551101).

4. Зобов`язати Приватне підприємство Срібний Дюк (вулиця Розкидайлівська, будинок 56, місто Одеса, 65110, код ЄДРПОУ 30248773) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності Одеської міської ради шляхом приведення самочинно реконструйованої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 13.04.1999.

5. Стягнути з Приватного підприємства Срібний Дюк (вулиця Розкидайлівська, будинок 56, місто Одеса, 65110, код ЄДРПОУ 30248773) на користь Одеської обласної прокуратури 7357,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 14.12.2020р. Повний текст рішення складений та підписаний 24 грудня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков