Постанова

від 06.10.2021 по справі 729/759/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 729/759/19

провадження № 61-10422св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Картель ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Картель на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області у складі судді Кузюри В. О. від 16 лютого 2021 року, додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л., від 18 травня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Картель (далі - ТОВ Агро-Картель ) звернулось до суду з позовом

до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання укладеною додаткової угоди.

Свої вимоги ТОВ Агро-Картель мотивувало тим, що 27 лютого 2012 року ТОВ Агро-Картель з ОСОБА_1 укладено договір № 02/1 оренди вищевказаної земельної ділянки строком на сім років. Протягом строку дії цього договору позивач належним чином виконував обов`язки орендаря. 24 січня 2019 року ТОВ Агро-Картель , бажаючи скористатися переважним правом на його поновлення, направив ОСОБА_1 листа № 14 про укладення (поновлення) договору на новий строк з проєктом додаткової угоди до нього № 1. Згідно з відомостями сайту АТ Укрпошта вказаний лист ОСОБА_1 отримано особисто 02 лютого 2019 року. Остання заперечень щодо поновлення укладеного договору не надала, у зв`язку з чим він вважається поновленим, а додаткова угода - укладеною.

Із урахуванням наведеного, позивач просив позов задовольнити, визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 27 лютого 2012 року № 02/1, кадастровий номер: 7420687400:08:003:0094, площею 1,9247 га, що знаходиться за межами населених пунктів в адміністративних межах Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, укладений між сторонами строком на сім років, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди від 27 лютого 2012 року № 02/1.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову ТОВ Агро-Картель відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт відправки відповідачеві листа з пропозицією про поновлення укладеного ними договору оренди, проте факт отримання цього листа відповідачем позивач не довів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі.

Додатковим рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2021 року стягнуто з ТОВ Агро-Картель на користь ОСОБА_1 15 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим , що витрати відповідача на правничу допомогу у вказаній сумі підтверджено належними і допустимими доказами, а тому у зв`язку з відмовою у позові вони підлягають відшкодуванню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Агро-Картель залишено без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2021 року та додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ТОВ Агро-Картель не надало суду докази на підтвердження того, що воно у відповідності до умов укладеного сторонами договору оренди землі № 02/1 від 27 лютого 2012 року не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії цього договору повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися належним йому переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Щодо ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, то апеляційний суд зазначив, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу було подано на 2-й день після ухвалення місцевим судом рішення по суті справи, після відповідної усної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Хуторної С. В. у судових дебатах. У справі відсутні докази надсилання цієї заяви і додатків до неї на адресу ТОВ Агро-Картель , проте представники останнього з моменту отримання товариством копії додаткового рішення та з моменту ознайомлення представника позивача з матеріалами справи до дати виготовлення апеляційної скарги мали достатньо часу - 28 і 23 дні відповідно для ознайомлення зі змістом заяви, про яку йдеться, і доданих до неї доказів та вироблення правової позиції щодо цієї заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

23 червня 2021 року до Верховного Суду ТОВ Агро-Картель подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2021 року, додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 травня

2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову

у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 873/26/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник вказує також на відсутність висновку Верховного Суду щодо

питання застосування норм права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами

норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено подані позивачем докази, які підтверджують той факт, що ТОВ Агро-Картель було виконано у повному обсязі вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме - повідомлено ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк. Законом України Про оренду землі не передбачено обов`язок орендаря відслідковувати або забезпечувати, а в подальшому доводити в судовому порядку факт отримання орендодавцем листа про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Станом на момент вирішення цієї справи відсутні правові висновки про те, чи є інформація трекінгу із сайту Укрпошти належним доказом щодо відправлення та отримання адресатом поштових відправлень. Відповідачем не спростовано факт отримання направленого позивачем листа.

Також заявник вказує на те, що ухвалюючи додаткове рішення про вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції порушив норми процесуального закону, положення статей 83, 134, 137, 141 ЦПК України, прийняв рішення про стягнення судових витрат, про які ОСОБА_1 попередньо не заявляла. ТОВ Агро-Картель не отримувало заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат разом із відповідними доказами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу за позовом ТОВ Агро-Картель до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання укладеною додаткової угоди призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 вересня 2016 року і статуту ТОВ Агро-Картель , затвердженого загальними зборами його учасників (протокол № 64 від 26 вересня 2016 року), ТОВ Агро-Картель є юридичною особою, яка здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 267225 від 13 листопада 2009 року, виданого на підставі розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації № 85 від 07 березня 2007 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010985500564, копією кадастрового плану, копією акту про встановлення та погодження зовнішньої межі земельної ділянки в натурі від 26 липня 2011 року та копією схеми розміщення земельних ділянок Соколівської сільської ради Бобровицького району, ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є власником земельної ділянки площею 1,9247 га, кадастровий № 7420687400:08:003:0094, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Соколівської сільської ради Бобровицького району.

ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Агро-Картель вищезгадану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що ними 27 лютого 2012 року укладено договір оренди землі № 02/1, який у цей же день зареєстровано у відділі Держкомзему у Бобровицькому районі за № 742068144001281.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що він укладений на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію. У разі відсутності заяви зі сторони орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У пункті 3.2 договору зазначено, що орендар буде вважатися належним чином повідомленим про припинення оренди земельної ділянки, якщо повідомлення про припинення чи зміну умов оренди земельної ділянки буде отримане повноважними представниками орендаря в письмовому вигляді.

Передання ТОВ Агро-Картель належної ОСОБА_1 земельної ділянки - об`єкта оренди на виконання вказаного договору підтверджується копією акту прийому-передачі відповідного змісту.

Сплата ТОВ Агро-Картель на користь відповідачки орендної плати за користування її земельною ділянкою підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 02 листопада 2012 року, 03 грудня 2013 року, 16 вересня 2014 року, 18 грудня 2015 року, 14 грудня 2016 року, 12 вересня 2017 року, 23 серпня 2018 року, копіями відомостей на виплату грошей № 11 за 2013 рік, № 2 за 2014 рік, № 19 за 2015 рік, № 9 за 2017 рік, № 10 за 2017 рік, № 18 за 2018 рік та іншими письмовими доказами.

У листі № 14 від 24 січня 2019 року ТОВ Агро-Картель повідомило ОСОБА_1 , що 27 лютого 2019 року спливає термін дії договору оренди № 02/1 від 27 лютого 2012 року, у зв`язку з чим товариство має намір укласти договір оренди на новий строк. До цього листа ТОВ Агро-Картель додало проєкт додаткової угоди № 1 до вказаного договору оренди та просило ОСОБА_1 повернути додаткову угоду № 1 з її підписом.

Вказаний лист № 14 від 24 січня 2019 року та проєкт додаткової угоди № 1 ТОВ Агро-Картель здало на пошту для відправлення їх ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями опису-вкладення у цінному листі № 0103267392300, накладної № 0103267392300 та фіскального чеку від 24 січня 2019 року про оплату пересилання рекомендованого повідомлення.

Згідно копії роздруківки з сайту https://ukrposhta.ua/ про відстеження поштового відправлення, відправлення № 0103267392300, яке надійшло до м. Ніжин, вручено особисто 02 лютого 2019 року.

Згідно з копією заяви ОСОБА_1 до ТОВ Агро-Картель від 20 лютого 2019 року, цією заявою ОСОБА_1 повідомляє товариство про те, що вона не має наміру продовжувати дію укладеного ними договору № 02/1 від 27 лютого 2012 року.

Зі змісту листа філії Чернігівська дирекція акціонерного товариства Укрпошта від 04 вересня 2019 року № 32-05-1044/Х-15790 випливає, що квитанцією № 5112/7 від 21 лютого 2019 року підтверджується факт направлення ОСОБА_1 ТОВ Агро-Картель згаданої заяви рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_2.

У висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 392/20-24 від 11 грудня 2020 року зазначено таке:

- вирішити питання, коли виконано рукописний текст та підпис у вищезгаданій поштовій квитанції № 5112/7 від 21 лютого 2019 року - у той час, яким датовано документ, чи ні, не уявляється можливим з причин відсутності спеціаліста, який вирішує такі задачі судово-технічної експертизи документів;

- в наданій на дослідження квитанції № 5112/7 від 21 лютого 2019 року відтиск штемпеля АТ Укрпошта ПВПЗ 50 нанесений не в той час, яким датований документ, а саме не 21 лютого 2019 року і не в період часу 20 лютого 2019 року - 30 березня 2019 року, яким датовані документи, що містять вільні зразки відтисків цього штемпеля. Встановити, в який саме період часу нанесений цей відтиск в квитанції, не уявляється можливим, оскільки серед наданих для порівняльного дослідження вільних зразків відтисків цієї печатки немає відтисків, в яких відобразилися б ознаки, що вказували б на певний період часу нанесення цього відтиску.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За приписами частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Правові підстави поновленнядоговору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату закінчення строку спірного договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України (переважні права наймача).

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі у відповідній редакції, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату закінчення строку спірного договору) та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору (подібного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18)).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів факт порушення свого переважного права на поновлення договору оренди землі, передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі .

При вирішенні спору судами надано належну оцінку поданим сторонами доказам в сукупності, зокрема висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 392/20-24 від 11 грудня 2020 року, на підставі яких суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних та безспірних доказів, які б підтверджували направлення й отримання відповідачкою листа ТОВ Агро-Картель № 14 від 24 січня 2019 року з проєктом додаткової угоди № 1.

До того ж судами взято до уваги, що власник земельної ділянки у заяві від 20 лютого 2019 року заперечила проти продовження строку дії договору оренди земельної ділянки.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суди правильно застосували матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із необґрунтованістю.

Щодо ухвалення додаткового рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2021 року, яким стягнуто з ТОВ Агро-Картель на користь ОСОБА_1 15 000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У частинах першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У частинах першій, другій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відповідності до пункту 3 частини першої, частин другої, четвертої та п`ятої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Звукозаписом судового засідання 16 лютого 2021 року підтверджено, що представником відповідача - Хуторною С. В. було порушено питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у разі відмови у задоволенні позовних вимог із подальшим наданням детального опису наданих послуг адвокатом у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги. Рішення суду першої інстанції по суті спору прийнято 16 лютого 2021 року.

18 лютого ОСОБА_1 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено договір про надання правової допомоги від 09 серпня 2019 року № 0143, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 09 серпня 2019 року № 0143, акт про прийняття-передачу наданих послуг від 17 лютого 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 023 від 09 серпня 2019 року на суму 7 500 грн, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 034 від 17 лютого 2021 року на суму 7 500 грн.

04 березня 2021 року представник позивача - Яцун Ю. А. ознайомився із матеріалами справи.

Залишаючи без змін додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2021 року, апеляційний надав належну оцінку аргументам апеляційної скарги в частині його оскарження, зокрема правильно та об`єктивно виходив із того, що представник ТОВ Агро-Картель ознайомився з матеріалами справи, з моменту його ознайомлення із матеріалами справи 04 березня 2021 року та до дати виготовлення апеляційної скарги - 26 березня 2021 року мав можливість подати свої заперечення щодо доводів відповідачки, однак позивачем не було спростовано висновків районного суду щодо наявності підстав для стягнення із позивача на користь відповідачки фактично понесених витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15 тис. грн, які документально підтверджені відповідачкою.

Вказане спростовує доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за встановлених у цій справі обставин.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Картель залишити без задоволення.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2021 року, додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович