Постанова

від 06.10.2021 по справі 161/21094/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 161/21094/19

провадження № 61-3427св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В. , Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко Ігор Сергійович, державне підприємство Сетам , ОСОБА_2 ,

представник державного підприємства Сетам - Козмінська Маріанна Владиславівна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк ,

представник публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк -Домальчук Роман Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича та публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Присяжнюк Л. М. від 09 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., від 02 лютого 2021 року .

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С., державного підприємства Сетам (далі - ДП Сетам ), ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк (далі - ПАТ АТ Укргазбанк , банк), про визнання результатів електронних торгів недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:132:0003, на якій розташований зазначений житловий будинок. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2011 року з неї та ОСОБА_4 солідарно стягнуто на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість за кредитним договором

від 20 листопада 2007 року № 81/07-І/02 у розмірі 393 305,05 грн. Зазначене судове рішення набрало законної сили та на його виконання судом були видані виконавчі листи. Виконавчий лист стосовно неї як боржника перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С., виконавче провадження

№ 5969502. Вказувала, що з метою забезпечення виконання умов кредитного договору від 20 листопада 2007 року № 81/07-І/02 між нею та банком було укладено договір іпотеки від 20 листопада 2007 року

№ 81-07/02, предметом якого виступав житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, кадастровий номер 0710100000:31:132:0003, на якій розташований зазначений житловий будинок. Позивачка зазначала, що в ході виконавчого провадження приватним виконавцем 11 вересня 2019 року сформована заявка № 717 до Волинської філії ДП Сетам на реалізацію вказаного житлового будинку та земельної ділянки з електронних торгів, які були проведені 25 листопада 2019 року, номер лоту 383922. Торги відбулися та визначено їх переможця - ОСОБА_2 . Позивачка вважала проведені електронні торги недійсними з тих підстав, що у спірному житловому будинку проживають неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а приватним виконавцем не було отримано дозволу органу опіки та піклування на примусове позбавлення цих осіб прав на нерухоме майно. Крім того, стверджувала, що передаючи майно на примусову реалізацію, приватний виконавець порушив положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Також, на її думку, положення Закону України Про іпотеку передбачають обов`язкову наявність окремого рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке у даному випадку відсутнє.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати недійсними електронні торги з реалізації лоту № 383992, а саме, житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , проведені ДП Сетам 25 листопада 2019 року; визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів від 25 листопада 2019 року № 448054.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 09 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги з реалізації лоту № 383992, а саме, предмета іпотеки - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 36,5 кв. м, та земельної ділянки, кадастровий номер 07101000000:31:132:0003, площею 0,0796 га, що розташовані по АДРЕСА_1 , проведені ДП Сетам 25 листопада 2019 року, результати яких оформлені протоколом № 448054 від 25 листопада 2019 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок має площу менш e ніж 250 кв. м та використовується позивачкою як єдине місце постійного проживання, отже на це нерухоме майно не може бути примусово звернуто стягнення на підставі Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , у тому числі і шляхом проведення електронних торгів, оскільки він виступає як забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Місцевий суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у позивачки іншого житла. При вирішенні спору суд першої інстанції послався на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року № 644/3116/18,

від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ,

ПАТ АБ Укргазбанк залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у приватного виконавця були відсутні правові підстави для передачі спірного житлового будинку, а також земельної ділянки, як невід`ємної частини домоволодіння, на примусову реалізацію, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що такими діями порушено встановлений законом мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а тому дійшов правильного висновку, що спірні електронні торги слід визнати недійсними.Суд апеляційної вказав, що періодичний виїзд позивачки на заробітки в іншу країну не може свідчити про те, що вона втратила своє постійне місце проживання в Україні.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. просить скасувати оскаржені судові рішення у частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 26 серпня 2014 року у справі № 3-36гс14, від 23 вересня 2014 року у справі

№ 3-112гс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня

2020 року у справі № 367/6231/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15, від 02 травня 2018 року

у справі № 910/10136/17, від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 207/5030/15-ц, від 04 грудня 2019 року

у справі № 201/2257/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 161/4005/19,

від 08 квітня 2020 року у справі № 334/3320/15-ц, від 01 жовтня 2020 року

у справі № 761/24810/14-ц, від 18 листопада 2020 року у справі

№ 545/619/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 750/5622/19,

від 03 лютого 2021 року у справі № 638/17318/17, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також приватний виконавець посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 820/6265/16, який застосований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні

(пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_1 не проживає у спірному будинку, оскільки постійно проживає на території Італії. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що фактично доводи позивачки зводились до незгоди з діями та рішеннями приватного виконавця в ході виконавчого провадження, які неправомірними у судовому порядку не визнавались.

Також приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на наявність виключної правової проблеми, яка полягає в тому чи ототожнюються поняття реєстрація місця проживання з поняттям постійне місце проживання , а також у тому чи може вважатись постійним місцем проживання особи місцезнаходження житла, яке не перебуває у власності такої особи, якщо така особа має на праві власності інше житло.

У касаційній скарзі ПАТ АБ Укргазбанк просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги ПАТ АБ Укргазбанк зводяться до того, що суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка використовує спірне нерухоме майно як місце свого постійного проживання на підставі недопустимих доказів. Заявник стверджує, що ця обставина призвела до неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

У письмових поясненнях ДП Сетам просить суд касаційної інстанції задовольнити касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С., посилаючись на те, що на предмет іпотеки, який був виставлений на реалізацію через спірні електронні торги, не поширюється дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Вказує, що судами не встановлено жодного порушення правил проведення електронних торгів, а також порушення прав та інтересів позивачки.

Відзиви на касаційні скарги від учасників справи у визначений судом строк не надійшли.

Ухвалами Верховного Суду від 31 березня 2021 року та від 28 квітня

2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 36,5 кв. м, житловою площею 23,0 кв. м, по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:31:132:0003, на якій розташований зазначений житловий будинок.

20 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ АБ Укргазбанк , правонаступником якого є ПАТ КБ Укргазбанк , було укладено кредитний договір № 81/07-1/02, згідно умов якого позивачка отримала кредит у розмірі 59 тис. доларів США на споживчі потреби.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 81/07-І/02 від 20 листопада 2007 року між ВАТ АБ Укргазбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 81-07/02

від 20 листопада 2007 року, предметом якого був житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, кадастровий номер 0710100000:31:132:0003, на якій розташований зазначений житловий будинок.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 08 грудня 2011 року у справі № 2-1978/11 з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ Укргазбанк солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2007 року № 81/07-І/02 у розмірі

393 305,05 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. від 26 липня 2019 року відкрито виконавче провадження

№ 59659502 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Украгазбанк заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2007 року

№ 81/07-І/02 у розмірі 393 305,05 грн на підставі виконавчого листа

від 26 вересня 2012 року № 2-2206/11, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

В ході виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. сформована заявка від 11 вересня 2019 року № 717 до Волинської філії ДП Сетам на реалізацію вказаного житлового будинку та земельної ділянки з електронних торгів.

Електронні торги з реалізації зазначеного предмета іпотеки були проведені 25 листопада 2019 року, номер лоту 383922, результати яких було оформлено протоколом № 448054 проведення електронних торгів, переможцем яких стала ОСОБА_2

ОСОБА_1 зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 з 14 січня 2005 року.

За інформацією Державної прикордонної служби України від 26 липня

2019 року № 550 ОСОБА_1 05 липня 2018 року перетнула державний кордон України та виїхала до Фіумічіно (Італія).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання зі сторони продавця - акт про проведені прилюдні торги.

Стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон не дозволяв органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання електронних торгів з продажу спірного будинку та земельної ділянки недійсними, оскільки зазначене нерухоме майно підпадало під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , який був чинним на момент проведення прилюдних торгів. Судами правильно враховано, що зазначений будинок, загальною площею 36,5 кв. м, житловою площею 23,0 кв. м, є місцем постійного проживання позивачки на території України, оскільки вона в цьому будинку зареєстрована з 2005 року, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачка має у власності інше житло, ніж те, що передано в іпотеку. Судами правильно враховано, що виїзд позивачки у 2018 році до Італії не може достеменно свідчити про те, що позивачка, яка є громадянкою України, втратила зв`язок зі своїм постійним місцем проживання на території України.

Посилання касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Шульженко І. С. на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Колегією суддів не встановлено підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 820/6265/16, оскільки фактичні обставини у цій справі та у справі, яка переглядається, не є подібними. У справі № 820/6265/16 суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд для встановлення того чи є іпотекодавець власником квартири, в якій вона зареєстрована. При цьому право особи на вибір місця проживання є незаперечним. Отже, підстави для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ Укргазбанк про те, що суди попередніх інстанцій не у повній мірі встановили обставини справи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскаржених судових рішення та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України ).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410 , 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігора Сергійовича та публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 лютого

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович