Постанова

від 06.10.2021 по справі 752/13876/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

6 жовтня 2021 року

м.Київ

справа № 752/13876/20

провадження № 51-1317км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100010000108, щодо

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Умані Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК допокарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він з 4 січня по 16травня 2020року на території м. Києва, за обставин, установлених судом та детально наведених у вироку, повторно вчинив 30 епізодів крадіжок чужого майна з проникненням у житло, інше приміщення і сховище, спричинивши матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_7 на загальну суму 9000 грн; ОСОБА_8 на загальну суму 74000 грн; ОСОБА_9 на суму 25000грн; ОСОБА_10 на загальну суму 14500 грн; ОСОБА_11 на загальну суму 18500 грн; ОСОБА_12 на загальну суму 12 530 грн; ОСОБА_13 на загальну суму 23600 грн; ОСОБА_14 на суму 6000 грн; ОСОБА_15 на суму 8000 грн; ОСОБА_16 на загальну суму 36761,25 грн; ОСОБА_17 на суму 5000 грн; ОСОБА_18 на загальну суму 30912грн; ОСОБА_19 на суму 10000 грн; ОСОБА_20 на загальну суму 11500грн; ОСОБА_21 на суму 2800 грн; ОСОБА_22 на загальну суму 20498 грн; ОСОБА_23 на загальну суму 11000грн; ОСОБА_24 на загальну суму 1140 грн; ОСОБА_25 на суму 350,96грн; ОСОБА_26 на суму 12000 грн; ОСОБА_27 на загальну суму 29017 грн; ОСОБА_28 на суму 2000 грн; ОСОБА_29 на загальну суму 13000 грн; ОСОБА_30 на загальну суму 23183,23 грн; ТОВ «Пролог семікор» на загальну суму 25119,50 грн; ОСОБА_31 на суму 3000 грн; ОСОБА_32 на суму 12866 грн; ОСОБА_33 на суму 1000 грн; ОСОБА_34 на суму 5000 грн та ОСОБА_35 на суму 15000 грн.

Київський апеляційний суд 10 грудня 2020 року скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 та постановив свій вирок, яким кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, інше приміщення і сховище, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити призначене йому покарання, посилаючись на його суворість. Вважає, що апеляційний суд не врахував усіх пом`якшуючих покарання обставин, зокрема його щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, перебування у нього на утриманні неповнолітніх дітей та часткового відшкодування заподіяних злочином збитків.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 та просив залишити вирок апеляційного суду без змін.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не заперечуються.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, іполягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне йдостатнє для її виправлення тапопередження вчинення нових злочинів.

Як видно з матеріалівпровадження, обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_6 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад, не встановлено.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд скасував вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 та ухвалив свій вирок, яким кваліфікував його дії за ч. 3 ст.185 КК як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, інше приміщення і сховище, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5років.

Так, призначаючи покарання, апеляційний суд разом зі ступенем тяжкості вчиненого засудженим злочину, що є тяжким, урахував характер та конкретні обставини його скоєння, а також дані про особу винного.

Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги, що ОСОБА_6 вчинив 30епізодів крадіжок чужого майна, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, обставини, що пом`якшують покарання і відсутність обставин, що його обтяжують. Наведене свідчить, що ОСОБА_6 на шлях виправлення не став та схильний до вчинення злочинів, що вказує на суспільну небезпечність його особи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що призначений місцевим судом розмір покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі винного внаслідок м`якості та обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5років.

З таким висновком апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. На переконання колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного й попередження вчинення ним нових злочинів.

Ураховуючи викладене, конкретні обставини справи, а також відсутність у касаційній скарзі переконливих доводів на обґрунтування несправедливості призначеного ОСОБА_6 покарання через суворість, колегія суддів не вбачає підстав для його пом`якшення.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для зміни вироку апеляційного суду, перевіркою кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3