Постанова

від 06.10.2021 по справі 160/12159/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12159/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року в адміністративній справі №160/12159/20 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Апеляційного суду Дніпропетровської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 16.10.2020, просить:

- визнати протиправними дії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 квітня 2020 року по 01 вересня 2020 року із застосуванням положень ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік ;

- зобов`язати Апеляційний суд Дніпропетровської області здійснити перерахунок суддівської винагороди, виплаченої судді ОСОБА_1 , за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчислявши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , та виплатити недоотриману частину у розмірі 441 712, 81 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач у період з квітня по серпень 2020 року нарахував та виплатив позивачу суддівську винагороду у розмірі, який є нижчим, ніж встановлено у ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13.04.2020, на думку позивача, не може визначати суддівську винагороду, оскільки відповідно до ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, а ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" прямо вказує, що суддівська винагорода регулюється лише цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи наведене, позивач вважає, що з огляду на протиправні дії відповідача ним не було отримано суддівську винагороду за відповідний період у законодавчо встановленому розмірі, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду із означеним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження в сумі 441 712,81 грн. Зобов`язано Апеляційний суд Дніпропетровської області здійснити перерахунок суддівської винагороди, виплаченої судді ОСОБА_1 , за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , та виплатити недоотриману частину у розмірі 441 712, 81 грн.

Ліквідаційна комісія Апеляційного суду Дніпропетровської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Ліквідаційна комісія Апеляційного суду Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, постановлення висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 Указом Виконуючого обов`язки Президента України від 23.04.2014 № 430/2014 було переведено на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, на якій він працює до цього часу та отримує суддівську винагороду відповідно до ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

З 18.11.2019 року позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу.

18.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту: «Стаття 29. Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосудця, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).» .

На виконання вказаного Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, з 18.04.2020 встановлено обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Апеляційного суду Дніпропетровської області в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року.

Згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 № 04.2/166/20-с, з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно, позивачу нарахована суддівська винагорода: квітень - 173 415,00 грн., виплачено - 125 344,52 грн., не виплачено - 48 070,48 грн.; травень -173 415,00 грн., виплачено - 47 230,00 грн. грн., не виплачено - 126 185,00 грн.; червень -173 415,00 грн., виплачено - 47 230,00 грн., не виплачено - 126 185,00 грн.; липень - 173 414,99 грн., виплачено - 63 688,91 грн., не виплачено - 109 726,08 грн.; серпень - 251 474,64 грн., виплачено - 219 928,39 грн, не виплачено - 31 546,25 грн. Всього: нараховано - 945 134,63 грн., виплачено з урахуванням вказаних змін щодо обмеження - 503 421,82 грн., не виплачено - 441 712,81 грн.

Таким чином, з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року позивач отримав суддівську винагороду у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Не погодившись з обмеженням суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Правомірність обмеження Відповідачем-1 виплати суддівської винагороди Позивачу у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року є предметом судового розгляду у даній справі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновків, зокрема про те, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди Відповідач-1 мав керуватися виключно Законом України Про судоустрій та статус суддів , при цьому застосування статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 наступного змісту:

Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті) .

Разом з цим, статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 9 ст. 135 вказаного Закону обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, у тому числі, на норми міжнародного права зазначив, що: Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія За демократію через право (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 (далі - Висновок).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (ч. 1 ст. 124 Конституції України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу .

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди Відповідач-1 мав керуватися виключно Законом України Про судоустрій та статус суддів , при цьому, застосування статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини 1-4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що правильність вищезазначених висновків стосовно неможливості застосування статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік в частині суддівської винагороди на теперішній час підтверджується висновками Конституційного Суду України, викладеними в Рішенні від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року № 553-ІХ.

Отже, положення Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Також, колегія суддів враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , що в свою чергу виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди інших Законів.

При цьому, аргументи , викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 не впливає на спірні правовідносини, на думку суду апеляційної інстанції, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки у спірному випадку йдеться не про можливість ретроспективної дії даного рішення Конституційного Суду України, тобто можливості застосування рішення на правовідносини, які відбувалися до часу його ухвалення, а про донарахування позивачу не виплаченої суддівської винагороди, розмір якої був обмежений внаслідок застосування Відповідачем-1 положень Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року № 294-ІХ (зі змінами внесеними Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року № 553-ІХ), яким, в силу положень ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , не може бути врегульований розмір суддівської винагороди.

Згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 № 04.2/166/20-с, з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно, позивачу нарахована суддівська винагорода: квітень - 173 415,00 грн., виплачено - 125 344,52 грн., не виплачено - 48 070,48 грн.; травень -173 415,00 грн., виплачено - 47 230,00 грн. грн., не виплачено - 126 185,00 грн.; червень -173 415,00 грн., виплачено - 47 230,00 грн., не виплачено - 126 185,00 грн.; липень - 173 414,99 грн., виплачено - 63 688,91 грн., не виплачено - 109 726,08 грн.; серпень - 251 474,64 грн., виплачено - 219 928,39 грн, не виплачено - 31 546,25 грн. Всього: нараховано - 945 134,63 грн., виплачено з урахуванням вказаних змін щодо обмеження - 503 421,82 грн., не виплачено - 441 712,81 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в межах спірних правовідносин Позивачу було неправомірно обмежено виплату суддівської винагороди та порушене право останнього належить поновленню шляхом зобов`язання апеляційний суд Дніпропетровської області здійснити перерахунок суддівської винагороди, виплаченої судді ОСОБА_1 , за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчислявши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , та виплатити недоотриману частину у розмірі 441 712, 81 грн .

При цьому за висновком суду першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наведеного вище мотивування, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі є результатом протиправних дій відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року в адміністративній справі №160/12159/20- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов