Ухвала

від 18.11.2021 по справі 160/12159/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 160/12159/20

адміністративне провадження № К/9901/39598/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,

перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року в справі №160/12159/20 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Дніпропетровської області та Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 16.10.2020, просив:

- визнати протиправними дії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 квітня 2020 року по 01 вересня 2020 року із застосуванням положень статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік ;

- зобов`язати Апеляційний суд Дніпропетровської області здійснити перерахунок суддівської винагороди, виплаченої судді ОСОБА_1 , за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчислявши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та виплатити недоотриману частину у розмірі 441 712, 81 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 160/12159/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року, позов задоволено:

- визнано протиправними дії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження в сумі 441712,81 грн;

- зобов`язано Апеляційний суд Дніпропетровської області здійснити перерахунок суддівської винагороди, виплаченої судді ОСОБА_1 , за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , та виплатити недоотриману частину у розмірі 441712, 81 грн.

28 жовтня 2021 року до Суду направлено касаційну скаргу ДСА України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року в справі №160/12159/20.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції , займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є: обчислення та виплата суддівської винагороди, з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймає посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України Про запобігання корупції (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року в справі № 804/3790/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі №686/23445/17.

Зокрема, скаржник указує, що в постанові від 25 липня 2019 року в справі № 804/3790/17 Верховним Судом зазначено про те, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, а отже, таке рішення не може вплинути на спірні правовідносини, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення.

Верховний Суд, оцінюючи вказані доводи скаржника, зазначає, що згідно з вимогами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас скаржником у касаційній скарзі не зазначено, яку саме норму права неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, щодо якої наявні висновки, викладені у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду

Крім того, Судом установлено, що правовідносини у цій справі та у справі № 804/3790/17, а також справах № 820/2462/17, № 814/1274/17, № 686/23445/17, на які посилається скаржник, не є подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд звертає увагу, що у справах № 804/3790/17 та № 814/1274/17 предметом розгляду було питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

Предметом розгляду у цивільній справі № 686/23445/17 було стягнення збитків у вигляді неотриманої частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання, які мали бути нараховані позивачу у 2008 році (січень - травень), коли він працював суддею, тобто перебував на публічній службі, а також стягнення компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою. Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи зазначену справу, вирішувала питання щодо її предметної юрисдикції та дійшла висновку, що цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

У цій же справі предметом розгляду є обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік № 553-ІХ, у редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин).

Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Інші доводи, зазначені скаржником у касаційній скарзі, стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачем не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

З урахуванням викладеного, клопотання про відстрочення сплати судового збору вирішенню не підлягає.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 334, 341, 353, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, установленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О.Р. Радишевська