Постанова

від 22.09.2021 по справі 645/3095/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Харків

справа № 645/3095/19

провадження № 22-ц/818/2318/21

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря - Гармаш К.В.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державний реєстратор Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірина Сергіївна, Харківська філія КП Агенція адміністративних послуг , КП Агенція адміністративних послуг , ТОВ АНСУ ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни, Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ , третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішення державного реєстратора, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2020 року, постановлене у складі судді Бондарєвої І.В., в залі суду в місті Харків,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати рішення №44622812 від 14.12.2018 р. державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк І.С. про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за ТОВ АНСУ , код ЄДРПОУ - 36757541; скасувати вчинений на підставі рішення №44622812 від 14.12.2018 р. внесений державним реєстратором Харківської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк І.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №2945655 про право власності ТОВ АНСУ , код ЄДРПОУ - 36757541, на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 з реєстраційним номером №365535363101.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що між ПАТ Банк Таврика та ОСОБА_2 18.12.2007 р. був укладений кредитний договір, до якого в подальшому за згодою сторін вносилися відповідні зміни. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 було передано ПАТ Банк Таврика в іпотеку за договором іпотеки від 18.12.2007 р. та договором № 1 від 10.07.2008 р. про внесення змін до договору іпотеки від 18.12.2007 р., нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2014 р. по справі № 640/21878/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ Банк Таврика , реєстраційної служби ТУЮ у Харківській області, ОСОБА_4 визнано відсутнім у ПАТ Банк Таврика права на стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 р. та додаткових угод до нього; визнано припиненим з 12.11.201З р. договір іпотеки від 18.12.2007 р., та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008 р., укладених між ПАТ Банк Таврика та фізичною особою ОСОБА_2 ; визнано відсутнім у ПАТ Банк Таврика права на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.12.2007 р. - квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 р. рішення Київського районного суду м. Харкова залишено без змін.

12.05.2014 р. приватним нотаріусом ХМНО Трощій І.В. було прийнято рішення № 12956323 щодо скасування запису про державну реєстрацію обтяжень в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна відносно спірної квартири.

21.05.2014 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу зазначеної вище квартири, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Шатерніковою Т.М.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24.09.2014 р. касаційну скаргу ПАТ Банк Таврика відхилено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2014 р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 16.09.2015 р. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 24.09.2014 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Ухвалою від 22.06.2016 р. Вищого спеціалізованого суду України касаційна скарга ПАТ Банк Таврика задоволена частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2014 р. та ухвала апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 р. скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2016 р. позовну заяву ОСОБА_5 по справі №640/21878/13ц залишено без розгляду.

Позивачем ОСОБА_1 вказаний об`єкт нерухомості в подальшому було передано в іпотеку на користь ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки від 03.08.2016 року.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.11.2018 р. по справі №645/3592/16 відмовлено в задоволенні позову ТОВ АНСУ , яке є правонаступником ПАТ АТ Банк Таврика , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 21.05.2014 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , та про визнання недійним договору іпотеки від 03.08.2016 р., укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Зазначене рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Однак, 16.01.2019 р. група невідомих осіб намагалась захопити належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому із наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації було встановлено, що державний реєстратор Харківської філії КП Агенція адміністративних послуг Бурдюк І.С. 14.12.2016 р. винесла рішення за №44622812 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ АНСУ . Також державним реєстратором Харківської філії КП Агенція адміністративних послуг Бурдюк І.С. на підставі вказаного рішення було вчинено запис №29456557 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ АНСУ на об`єкт нерухомого майна у вигляді спірної квартири, з реєстраційним номером №365535363101.

Позивач вважає рішення державного реєстратора і його запис про право власності незаконними, необґрунтованими, які мають бути скасовані, оскільки договір купівлі - продажу квартири від 21.05.2014 р., відповідно до якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , до цього часу є чинним і дійсним. Таким чином, оспорюване рішення державного реєстратора винесене всупереч приписів ст. 43 Конституції України та ст. 317 ЦК України. Крім того, жоден з наданих реєстратору документів, вказаних як підстава для прийняття оскаржуваного рішення, не свідчить про те, що іпотекодавцем щодо вказаної квартири є ОСОБА_1 . Позивач не має жодного відношення до іпотечного майна, а вказану квартиру він отримав відповідно до чинного договору купівлі - продажу від 21.05.2014 р., який також не мав жодного стосунку до відносин з іпотеки. Водночас на ОСОБА_1 будь-яким судовим рішенням обов`язок іпотекодавця щодо вказаної квартири не покладено, а отже будь-які вимоги будь - якого іпотекодержателя щодо вказаної квартири не можуть стосуватись ОСОБА_1 . Таким чином, державний реєстратор, не маючи жодних правових підстав, без наявності рішення суду, поклала на позивача обов`язки іпотекодержателя вказаної квартири і своїм рішенням позбавила його права власності на вказану квартиру, оформивши право власності на неї за ТОВ АНСУ . Вказане свідчить про порушення державним реєстратором вимог ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку . Крім того, державний реєстратор взагалі не досліджувала договір купівлі - продажу квартири, на підставі якого був укладений договір іпотеки. А крім того, на письмову вимогу ТОВ АНСУ до ОСОБА_2 про сплату боргу за договором купівлі - продажу квартири ОСОБА_2 було надано ТОВ АНСУ відповідь у вигляді заяви про зарахування зустрічних вимог ОСОБА_2 в сумі 6 115 200 грн. до ТОВ АНСУ . Проте на вказану заяву ТОВ АНСУ не дало жодної відповіді на порушення вимог ст. 34 Закону України Про іпотеку , що призвело до порушення вимог ст. 36 цього ж Закону щодо позасудового врегулювання на підставі договору.

Крім того зазначає, що державна реєстрація права власності ТОВ АНСУ на вказану квартиру була здійснена всупереч вимог ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 60 Постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Також, як вбачається із переліку документів, на підставі яких здійснювалась реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ АНСУ , на порушення вимог ч. 5 ст. 37 Закону України Про іпотеку , реєстратор не мав документів про оцінку вартості спірної квартири, яка була предметом іпотеки, і отже це питання він не з`ясовував, таким чином, не мав підстав для здійснення реєстрації вказаної квартири.

Наголошує, що здійснення відступлення права вимоги за кредитним договором та за похідним від нього договором іпотеки від ПАТ Банк Таврика до ТОВ АНСУ відбулось всупереч положенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки реєстратор не перевірила правомочності ТОВ АНСУ на придбання ним вимог за кредитним договором та похідним від нього іпотечним договором.

Крім того, місцем знаходження КП Агенція адміністративних послуг є Київська область, Бориспільський, район, село Мартусівка, отже вказане підприємство, в т. ч. і його філії, не можуть здійснювати реєстраційних дій за межами Київської області. Її Харківська філія має код ЄДРПОУ - 42320119, однак за таким кодом інформація про будь-які суб`єкти відсутня, а це свідчить про те, що юридична особа, в якій працює державний реєстратор Бурдюк І.С., діє не у відповідності з чинним законодавством, як і сам державний реєстратор. Крім того, на офіційному сайті Мінюсту України у списку акредитованих суб`єктів державної реєстрації відсутня Харківська філія КП Агенція адміністративних послуг .

На думку позивача, викладене свідчить, що державний реєстратор Бурдюк І.С. винесла рішення за №44622812 від 14.12.2018 р. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру всупереч ст. ст. 19, 43 Конституції України, ст. ст. 317, 512, 1054 ЦК України, ст. ст. 34-37 Закону України Про іпотеку , ст. ст. З, 18, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що є підставою для скасування судом вказаного рішення.

Також є незаконним і вчинений на підставі рішення №4462281 від 14.12.2018 р. запис №29456557 державного реєстратора Бурдюк І.С., внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ТОВ АНСУ на об`єкт нерухомого майна, з реєстраційним номером 365535363101. У зв`язку з чим просив суд задовільнити його позовні вимоги.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що суд, приймаючи своє рішення, тим самим визнав правомірними дії державного реєстратора, який позасудовим шляхом позбавив права власності на квартиру ОСОБА_1 . Таким чином, суд прийшов до висновку про можливість позасудового способу звернення на предмет іпотеки в порядку статті 23 Закону України Про іпотеку . Проте такий висновок суду грубо суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній в його постанові від 17.10.2018 по справі №640/18397/15. Вказує, що поширення статусу іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, не означає що це поширення відбувається автоматично у позасудовий спосіб. Тим більше, що набуття права власності на квартиру ОСОБА_1 відбулось в той період коли вона взагалі не мала статусу предмета іпотеки, що було зафіксовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, могло здійснюватися виключно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, саме який відповідно до вказаних норм і був єдиною правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Проте такий договір про задоволення вимог іпотекодержателя сторонами не укладався, тому він ні державному реєстратору, ні суду наданий не був, що тим самим відповідно до приписів п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, не давало можливості державному реєстратору здійснювати реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ АНСУ . Звертає увагу та як прямо випливає із внесеного 14.12.2018 державним реєстратором Бурдюк І.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за №29456557 підставою виникнення права власності ТОВ АНСУ на спірну квартиру були вимога №19/27 від 12.03.2018; договір про відступлення ( купівлі - продажу) прав вимоги №62/07-ВФЛ від 04.10.2017; договір про відступлення прав за договором іпотеки №3167 від 04.10.2017; договір №1 від 10.07.2008 ; договір іпотеки №3071 від 18.12.2007. Однак, в зазначеному записі щодо підстав виникнення права власності, зробленому (самим державним реєстратором Бурдюк І.С., відсутні як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, так і іпотечне застереження, саме виключно які і є правовою підставою для реєстрації права власності ТОВ АНСУ на предмет іпотеки. Таким чином, викладене свідчить, що у державного реєстратора на момент реєстрації ним права власності ТОВ АНСУ на спірну квартиру не було ні договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ні включеного до іпотечного договору іпотечного застереження, тим самим державний реєстратор сам зафіксував факт відсутності в нього правових підстав для такої реєстрації, наслідком чого мало бути скасування судом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію та скасування вчиненого державним реєстратором запису про право власності ТОВ АНСУ на спірну квартиру. Вказує про відсутність у державного реєстратора на момент реєстрації ним права власності квартири на ТОВ АНСУ адресованої до боржника ОСОБА_2 вимоги про усунення вимог кредитного договору. А саме це є свідченням порушення державним реєстратором вимог підпункту 1 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, в редакції на час реєстрації, відповідно до якого для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Водночас в матеріалах справи відсутні жодні поштові документи стосовно підтвердження вручення ОСОБА_2 вказаної вимоги. Звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія вимоги ТОВ АНСУ №19/27 про усунення порушень кредитного договору №62/07 - ВФЛ від 18.12.2007, яка адресована ОСОБА_1 і в якій зазначено адресу: АДРЕСА_3 . Між тим, вказана вимога підписана неуповноваженою особою, зазначена в ній сума зобов`язання не відповідає сумі боргу, встановленому рішенням суду та часу видання вимоги, вона відправлена на адресу, по якій ОСОБА_1 не зареєстрований і не проживає. Так, вказана вимога підписана від імені керівника Харківського регіону Оганезова Р.А., підпис якого не засвідчено ні відбитком печатки ТОВ АНСУ , ні нотаріусом. Зазначає, що судом взагалі не перевірено, чи належним чином виконала свій обов`язок державний реєстратор по встановленню відповідності заявлених вимог і поданих документів положенням чинного законодавства при здійсненні державної реєстрації права власності на іпотечне майно. Вказує, що суд в своєму рішенні зазначив, що доводи позивача про відсутність у державного реєстратора даних про оцінку вартості спірної квартири суд вважає неспроможними, оскільки на час проведення державної реєстрації, тобто станом на 14.12.2018 р., п.61 Порядку, на який посилався позивач, був викладений в іншій редакції, зокрема, не містив положення щодо надання державному реєстратора даних про оцінку вартості предмету потеки. Між тим, такий висновок суду повністю суперечить вимогам Закону України Про потеку , вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та вимогам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, та правовим позиціям Верховного Суду. Частиною З ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Таким чином, для реалізації правочину щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в т. ч. і в позасудовий спосіб, необхідно мати звіт про оцінку вартості предмету потеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності. Визначення вартості предмету потеки є обов`язковою умовою для вчинення правочину щодо набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Наголошує, що державний реєстратор, зареєструвавши без наявності звіту про оцінку вартості спірної квартири право власності на неї за ТОВ АНСУ , тим самим порушив вимоги п. 1 ч. З ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та приписи п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127. Зазначає, що представником ТОВ АНСУ звіт про оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 надано не було. В суд було надано лише титульний лист звіту та висновок про ринкову вартість квартири, який є складовою частиною звіту. Між тим, навіть ті дані, які наведені у висновку, свідчать, що оцінка предмету іпотеки була здійснена всупереч вимог чинного законодавства. Крім того, оцінка вказаної квартири була проведена без реального обстеження квартири оцінювачем. Ні ОСОБА_8 , ні ТОВ АНСУ не мали і не мають доступу до вказаної квартири і отже вони не могли також забезпечити доступу до неї оцінювача, який, застосувавши порівняльний методичний підхід, не міг в зв`язку з цим зробити об`єктивний висновок про ринкову вартість квартири. Крім того, дані звіту, копія якого надана суду, і дані цього ж звіту, який в зареєстрованому статусі міститься в Єдиній базі даних звітів про оцінку майна, мають суттєві розбіжності. Так, відповідно до звіту, наданому суду, ринкова вартість спірної квартири складає без ПДВ 615 288 грн., а відповідно до звіту, який міститься в Єдиній базі даних звітів - 559 358 грн. Наголошує, що державний реєстратор Бурдюк І.С. в порушення встановлених вимог не перевірила обсяг повноважень Оганезова Р.А. на його представництво інтересів ТОВ АНСУ та, незважаючи на відсутність у нього повноважень на представництво ТОВ АНСУ перед державним реєстратором, незаконно прийняла від нього документи на реєстрацію права власності ТОВ АНСУ на спірну квартиру та у зв`язку з цим незаконно зареєструвала це право.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про часткову відмову від позовних вимог, в якій зазначив, що його позовні вимоги стосуються неналежних відповідачів, а саме: Державного реєстратора Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни, Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , тому вважає, що необхідно закрити провадження у відношенні зазначених ним відповідачів. Свої вимоги до ТОВ АНСУ ОСОБА_1 залишає без змін. Зазначає, що наслідки відмови від позову до вказаних відповідачів йому відомі.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 , частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦПК судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу .

Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , наслідки закриття провадження у справі в зв`язку з відмовою його від позову йому відомі та зрозумілі.

Оскільки відмова ОСОБА_1 від позову не суперечить закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви та прийняття відмови від позову до Державного реєстратора Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни, Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , процесуальними наслідками чого є визнання рішення суду першої інстанції в цій частині нечинним та закриття провадження у справі.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ АНСУ колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.12.2007 року між ОСОБА_2 та АТ Таврика був укладений кредитний договір № 62/07-ВФЛ, відповідно до умов якого Боржнику було надано кредит у розмірі 50 000 доларів США, на строк до 18.12.2012 р. зі сплатою процентів 17,50 % річних від суми наданого кредиту. (т.1 а.с.10-14).

З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором між банком та боржником було укладено договір іпотеки, посвідчений 18.12.2007 року приватним нотаріусом ХМНО Швидкіною О.О., відповідно до якого у забезпечення своєчасного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором Іпотекодавець передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т.1а.с.15-19).

У відповідності до пункту 6.7 Договору іпотеки, право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, встановлених пунктом 6.5 цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить Іпотекодержателю.

Пунктом 6.1. Договору іпотеки передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання, та/або умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.4. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; за рішенням суду; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно з п.6.5.1., 6.5.3. цього договору.

У пункті 6.5 Договору іпотеки передбачено способи задоволення вимог Іпотекодержателя. Так, згідно до підпункту 6.5.1, у випадку невиконання Іпотекодаєцем та\або Боржником письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або Кредитним договором у встановлений Іпотекодержателем строк такі вимоги Іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки, згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно Закону України Про іпотеку , який є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору Іпотеки, який в цьому, випадку є правовстановлюючим документом, в порядку ст.37 Закону України Про іпотеку .

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 12.02.2014 р. по справі № 640/21878/13-ц, яке ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 року залишено без змін, визнано припиненим з 12.11.2013 р., у зв`язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов`язання фізичної особи ОСОБА_2 перед ПАТ Банк Таврика за кредитним договором №62/07-ВФЛ від 18.12.2007 р. та додаткових угод до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 499252,30 грн. Визнано відсутнім у ПАТ Банк Таврика права на стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року та додаткових угод до нього. Визнано припиненим з 12.11.2013 року договір іпотеки від 18.12.2007 року, та додаткової угоди до нього № 1 від 10.07.2008 р., укладених між ПАТ Банк Таврика та фізичною особою ОСОБА_2 . Визнано відсутнім у ПАТ Банк Таврика права на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.12.2007 року - квартиру АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.20-22)

14.05.2014 р. на підставі постанови державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ Згоннік Л.М. про звільнення майна з-під арешту було скасовано запис про державну реєстрацію обтяження предмета іпотеки, (т.1 а.с.39зв.)

21.05.2014 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу зазначеної квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Трощій І.В., та зареєстровано в реєстрі за № 1435. (т.1 а.с.25-26)

Того ж дня, 21.05.2014 р., право власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2014 р. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.27)

Ухвалою від 22.06.2016 р. Вищого спеціалізованого суду України рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.1 а.с.28-29).

При новому розгляді справи № 640/21878/13-ц позов ОСОБА_2 до ПАТ Банк Таврика , реєстраційної служби ТУЮ у Харківській області, ОСОБА_4 про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити певні дії - залишений без розгляду.

04.10.2017 року за Договором № 62/07-ВФЛ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ПАТ Банк Таврика передало ТОВ АНСУ право грошової вимоги за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року, а також за договором від 04.10.2017 року про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А., ПАТ Банк Таврика передало ТОВ АНСУ право вимоги за іпотечним договором від 18.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Швидкіною О.О.

Таким чином, з 04.10.2017 року ТОВ АНСУ є правонаступником ПАТ Банк Таврика за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року та за договором іпотеки від 18.12.2007 року. (т.1 а.с.30, 32).

Як вбачається з пояснень, наданих державним реєстратором Бурдюк І.С., та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ АНСУ проведена на підставі наданих ТОВ АНСУ документів: вимоги № 19/27 від 12.03.2018 р. про усунення порушень, договір про відступлення прав вимоги № 62/07 ВФЛ від 04.10.2017 р., договір про відступлення прав за Договором Іпотеки № 3167 від 04.10.2017, Договір 1 № 5822 від 10.07.2008 р. та Договір іпотеки № 3071 від 18.12.2007 р.

Копії вказаних документів отримані державним реєстратором в електронній формі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надані до суду в паперовому виді.

12.03.2018 р. ТОВ АНСУ направило ОСОБА_1 на адресу спірної квартири: АДРЕСА_3 , письмову вимогу про усунення порушень кредитного договору № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року (т.2 а.с. 196-197), відповідно до якої станом на 04.10.2017 року боржник порушив зобов`язання за кредитним договором та має несплачену у строк заборгованість перед банком у розмірі: 67 167, 07 доларів США. Порушення боржником своїх зобов`язань за кредитним договором є підставою для ініціювання банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ АНСУ вважало, що оскільки заборгованість за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року на час внесення запису державним реєстратором про державну реєстрацію за ТОВ АНСУ права власності на квартиру боржником не була погашена, а тому, останній мав право звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , (у редакції, яка діяла на час державної реєстрації) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно вимог ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , (у редакції, яка діяла на час державної реєстрації) державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За частиною 1 ст.11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, яка діяла на час державної реєстрації) державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, яка діяла на час державної реєстрації) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, яка діяла на час державної реєстрації) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, яка діяла на час державної реєстрації) розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку, зокрема: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

За змістом ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, яка діяла на час державної реєстрації) передбачено випадки, у яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, якими, зокрема, є: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3 ч. 1); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4 ч. 1).

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 , для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10 , 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Бурдюк І.С., Харківська філія комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ АНСУ (номер запису про право власності 29456557, дата та час державної реєстрації - 14.12.2018, 13:11:53).

Підставою виникнення права власності зазначено: договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 3167, виданий 04.10.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А.; договір № 1, серія та номер: № 5822, виданий 10.07.2008, видавник: приватний нотаріус ХМНО Корнійчук О.В.; договору іпотеки, серія та номер: 3071, виданий 18.12.2007 року, видавник Приватний нотаріус ХМНО Швидкіна О.О.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що товариством АНСУ Дочія Р.Н. була направлена письмова вимога про усунення порушень кредитного договору № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року на адресу спірної квартири: АДРЕСА_3 , ТОВ АНСУ .

Між тим, як вбачається з відомостей реєстру територіальної громади м. Харкова та з копії паспорту ОСОБА_1 з 16.01.2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 187-189 т. 1).

Позивач заперечував факт отримання вимоги, а банк не довів належними та допустимими доказами протилежного.

Наявність у матеріалах справи копії письмової вимоги не свідчить про її отримання іпотекодавцем та не підтверджує даний факт.

Доказів того, що вимога направлялася за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 - матеріали справи не містять.

Вказане свідчить про недотримання ТОВ АНСУ умов договору іпотеки та приписів ст.35 Закону України Про іпотеку , а державним реєстратором вимог п.п.57,61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127.

Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача стосовно суми заборгованості, яку ТОВ АНСУ зазначає у вимозі про усунення порушень кредитного договору № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року.

Так, заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.07.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства БАНК`ТАВРИКА заборгованість за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007р. у загальної сумі 62 545,71дол. США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ(1 дол.США = 7,9531 грн. станом на 13.12.2010р.) становить 497 432,30 грн., вирішено питання щодо судових витрат.

Згідно вимоги про усунення порушень кредитного договору № 62/07-ВФЛ від 18.12.2007 року, яка була направлена Банком Таврика заборгованість за кредитним договором станом на 15.09.2017 рік складала 52 979 доларів США, з яких 49 754 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 3225 доларів США - прострочена заборгованість по процентам.

Між тим, згідно вимоги, яка була направлена позивачу товариством АНСУ станом на 04.10.2017 рік заборгованість вже склала 67 167,07 доларів США, з яких: 49 754 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту; 3225 доларів США - прострочена заборгованість по процентам; 13324, 40 доларів США - заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту; 863,67 доларів США - заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України , а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Отже, звернувшись у 2011 році з позовом про стягнення кредитної заборгованості, банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пені припинилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 ч.6 ст. 37 Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 26 ч. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. При цьому пунктом 3 зазначеної статті передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ про скасування рішення державного реєстратора, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Державного реєстратора Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни № 44622812 від 14.12.2018 року підлягає скасуванню, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ на квартиру АДРЕСА_1 - припиненню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти відмову від позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни, Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг , Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг .

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року в цій частині визнати нечинним.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ про скасування рішення державного реєстратора - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ задовольнити частково.

Рішення Державного реєстратора Харківської філії Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Бурдюк Ірини Сергіївни № 44622812 від 14.12.2018 року - скасувати, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ на квартиру АДРЕСА_1 - припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна

Повний текст постанови виготовлено 07 жовтня 2021 року