Постанова

від 06.10.2021 по справі 813/1539/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №813/1539/16

адміністративне провадження № К/9901/3443/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр груп на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр груп до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр груп (далі - ТОВ Прем`єр груп звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), яке є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року: №0000182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1650 грн (у тому числі за основним платежем - 1100 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 550 грн), №0000172202, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1501210 грн, а також №0000192202 в частині яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 234254 грн (у тому числі за основним платежем - 156169 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 78085 грн).

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 27 січня 2016 року: № 0000182202, №0000172202 та №0000192202. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь ТОВ "Прем`єр Груп" 26142,75 грн, сплаченого судового збору.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДФС у Львівській області від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 48667 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24334 грн скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ Прем`єр груп відмовлено.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ Прем`єр груп звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 48667 грн за основним платежем та 24334 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року. Зокрема, у скарзі позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів позивача про те, що підтвердженням виконання договору з контрагентом та отримання маркетингових послуг є належним чином складені первинні бухгалтерські документи.

ГУ ДПС у Львівській області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

У судове засідання сторони не з`явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Таким чином, у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Прем`єр груп є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 23273893, перебуває на податковому обліку з 5 жовтня 1995 року та є платником податку на додану вартість з 18 вересня 1997 року.

ГУ ДФС у Львівській області з 14 грудня 2015 року по 13 січня 2016 року проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ Прем`єр груп з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 19 січня 2016 року складено Акт № 4/13-01-22-02/23273893 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

підпунктів 14.1.27, 14.1.28 пункту 14.1 статті 14; пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 138.6, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1501210 грн, у тому числі за 2014 року на суму 1501210 грн та занижено податок на прибуток всього на загальну суму 1100 грн, в тому числі за 2014 рік у сумі 1100 грн;

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 159993 грн, в тому числі за травень 2013 року у сумі 48 667 грн, за січень 2014 у сумі 3824 грн, за лютий 2014 року у сумі 54461 грн, за липень 2014 року у сумі 270 грн, за грудень 52771 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області 27 січня 2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1650 грн (у тому числі за основним платежем - 1100 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 550 грн),

№0000172202, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1501210 грн,

№0000192202 в частині яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 234254 грн (у тому числі за основним платежем - 156169 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 78085 грн).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Львівській області, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року: №0000182202, №0000172202 та №0000192202 виходив з того, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Укладені між позивачем і ТОВ Антека , ТОВ Брокбудкепітал , ПП Укрполіграфпостач , ТОВ Семикс , ПП Ворк Супорт , ТОВ Альянс тренд компані відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 48667 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24334 грн та в цій частині відмовив у задоволенні позову. В обґрунтування рішення Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує при здійсненні господарських операцій з ПП Ворк Супорт .

Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що позивачем рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року № 0000192202 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 48667 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24334 грн, то колегія суддів касаційної інстанції переглядає постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року лише в цій частині.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у цій частині позовних вимог, враховуючи наступне.

У відповідності до підпунктів 14.1.27 та 14.1.28 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Вироблена продукція - загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції і доставленої в пункт виміру.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення

Відповідно до пункту 186.1 статті 186 вказаного Кодексу, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 вказаного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною другою статті 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

У свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "Прем`єр Груп" (Замовник) та ПП Ворк супорт 7 травня 2013 року укладено Договір про надання маркетингових послуг № ВС07-05-2013, згідно умов якого ПП Ворк супорт зобов`язується провести роботу з маркетингового дослідження ринку поліграфічних послуг і супутніх ринків.

На підтвердження виконаних вказаних робіт між сторонами 31 травня 2013 року було підписано Акт здачі-прийому наданих маркетингових послуг за Договором № ВС07-05-2013 від 7 травня 2013 року. За надані послуги позивачем сплаченого грошові кошти у сумі 292000 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Однак, дослідивши вказані документи судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження настання реальних наслідків за правочином, що укладався з ПП Ворк супорт , оскільки із вказаних документів не можливо встановити зв`язок, отриманих від контрагента маркетингових послуг із господарською діяльністю позивача. Наданий на вимогу суду апеляційної інстанції звіт є фактично скопійованим з мережі інтернет маркетинговим дослідженням на тему ринку поліграфії (поліграфічних послуг), виконаного маркетинговим агентством Step by step (Російська Федерація), а також останній не містить детальної інформації про характер послуг, місце їх надання, місце розміщення рекламної інформації, рекламування саме вказаної категорії товарів, рекламування взаємозв`язку позивача із відповідною категорією товарів тощо.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача), а залучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звіту про проведені маркетингові дослідження мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих послуг.

Таким чином, підлягають відхиленню доводи позивача про економічну обґрунтованість придбання маркетингових послуг, які полягали у дослідженні ринку поліграфічних послуг і супутніх ринків, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували економічний вплив отриманих результатів маркетингових послуг зокрема, таких, які б свідчили про збільшення обсягів реалізації товарів, або розширення ринків збуту в результаті заходів, які були вжиті позивачем за результатами проведених рекламних акцій.

З огляду на викладене, є обґрунтованим висновок Восьмого апеляційного адміністративного суду про те, що оскільки позивачем під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, то і відсутні підстави до скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр груп залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх