Рішення

від 27.09.2021 по справі 757/4592/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4592/21-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань Шевчук А.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Літо

треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Мульчуючі Матеріали , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Літо , треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Мульчуючі Матеріали , ОСОБА_3 , про припинення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про припинення трудових відносин. В обґрунтування позову позивач вказував, що 04 червня 2013 року рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Літо (далі - ТОВ Торговий дім Літо , Товариство) позивача з 05 червня 2013 року було призначено директором зазначеного товариства.

17 червня 2013 року відомості щодо призначення позивача на посаду директора були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Засновниками Товариства є ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю Мульчуючі Матеріали .

У зв`язку з тим, що засновник ОСОБА_2 не займається Товариством, найманих крім позивача робітників не має, поставлені економічні завдання Товариством не виконуються, тому позивач втратив матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора Товариства.

16 грудня 2020 року позивач направив засновникам Товариства заяву про звільнення за власним бажанням.

Дану заяву позивач направив на юридичну адресу засновника Товариства та самого товариства. Однак засновниками товариства не здійснено жодних дій щодо звільнення позивача, призначення нового директора та внесення відповідних даних про керівника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З власної ініціативи позивач скликав загальні збори на 19 січня 2021 року на 10:00 годин, про що склав відповідне повідомлення. Однак учасники Товариства на збори не прибули, про що позивач склав акт.

Ураховуючи те, що товариство не здійснює дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора, у зв`язку з чим порушено право позивача на припинення трудових відносин та право на працю, позивач просив припинити трудові відносини з Товариством та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді від 29 січня 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06 травня 2020 року від представника ТОВ Мульчуючі Матеріали надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

24 червня 2021 року від представника позивача надійшла заява про залучення третьої особи без самостійних вимог, в якій просив залучити ОСОБА_3 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яка є новим засновником ТОВ Торговий дім Літо .

Ухвалою суду від 28 липня 2021 року заяву представника позивача задоволено. Залучено ОСОБА_3 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

05 серпня 2021 року від представника позивача надійшла позовна заява в новій редакції, в якій позивач просив трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ Торговий дім Літо визнати припиненими з 20 січня 2021 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідач про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місцезнаходження юридичної особи відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає приписам частини десятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, причини неявки свого представника суду невідомі, відзив та інші заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом установлено, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ Торговий дім Літо від 04 червня 2013 року ОСОБА_1 призначено директором Товариства з оплатою праці згідно штатного розпису та правом першого підпису фінансово-господарських документів товариства.

17 червня 2013 року відомості про призначення ОСОБА_1 на посаду директора внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням з посади директора товариства.

Зазначену заяву позивач направив засновникам Товариства ОСОБА_2 та ТОВ Мульчуючі Матеріали , а також направив повідомлення про проведення загальних зборів на 19 січня 2021 року о 10:00 годині за адресою 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6в.

19 січня 2021 року ОСОБА_1 склав акт про неприбуття засновників Товариства та протокол Загальних зборів №1 від 19 січня 2021 року та те, що позачергові загальні збори учасників товариства скликані його директором на 10:00 годину не відбулися у зв`язку з неприбуттям на загальні збори жодного учасника товариства.

19 січня 2021 року ОСОБА_1 видав наказ №2 про покладення обов`язків директора Товариства на його учасника ОСОБА_2 .

20 січня 2021 року ОСОБА_1 до ДПІ у Печерському районі м. Києва направив лист-повідомлення про те, що ОСОБА_1 з 20 січня 2021 року не виконує повноваження керівника ТОВ Торговий дім Літо , а відповідні повноваження покладені на його учасника (засновника) ОСОБА_4 .

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 520/11437/16-ц.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити трудові відносини з ТОВ Торговий дім Літо у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 цього Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ Торговий дім Літо , суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ Торговий дім Літо на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з внесенням відповідних відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача також сплачена ним при зверненні до суду сума судового збору у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 36, 38 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 5, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Літо , треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Мульчуючі Матеріали , ОСОБА_3 про припинення трудових відносин - задовольнити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Літо на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 20 січня 2021 року із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Літо на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Літо (адреса: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6в, код ЄДРПОУ 38799782).

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2021 року.

Суддя О. Л. Бусик