Рішення

від 20.09.2007 по справі 39/258пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

20.09.07 р.                                                                              

Справа № 39/258пд                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Морщагіній Н.С.

при секретарі Ба храмовій А.А.

розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

За позовом: Управління міського

майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь

До відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю  «Атлантік» м. Маріуполь

ОСОБА_1 м. Маріуполь

про 

розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна.

За участю представників сторін:

від позивача: Бурлаченко О.В. -

довіреність від 20.08.2007 р.;

від першого відповідача: не

з'явився;

від другого відповідача: ОСОБА_2. -

довіреність від 20.08.2007 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління міського майна

Маріупольської міської ради м. Маріуполь, звернувся до господарського суду

Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю  «Атлантік» м. Маріуполь та ОСОБА_1 м.

Маріуполь,  про розірвання договору

купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь,

АДРЕСА_1, загальною площею 208,1м.кв., укладений між ТОВ «Атлантік» та

громадянином ОСОБА_1.  28.04.2007 р. та

зобов'язання сторін означеного договору повернути усе одержане ними за цим

право чином в натурі.

Представником другого відповідача

заявлене клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що

спори за участю фізичних осіб відносяться до компетенції судів загальної

юрисдикції.

Втім означене клопотання суд вважає

таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України

господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,

розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації

майна.

Враховуючи, що позовні вимоги

випливають з договорів, предметом яких є комунальне майно, придбане

відповідачами в результаті приватизації, спір підвідомчий господарському суду

та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на договір купівлі-продажу № НОМЕР_1, договір купівлі-продажу

нежитлового приміщення від 28.04.2007 р., рішення господарського суду Донецької

області від 02.01.2007 р. по справі № 12/377.

Другий відповідач надав відзив на

позов проти позовних вимог заперечив, посилався на відсутність у позивача права

вимагати розірвання спірного договору, оскільки останній не є стороною у даному

правовідношенні.

Представник першого відповідача до

судового засідання не з'явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних

документів та доказів не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за

наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають

можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази суд

встановив.

31.01.2005 р. між позивачем,

Управлінням міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь, та першим

відповідачем,  Товариством з обмеженою

відповідальністю  «Атлантік» м.

Маріуполь, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що є

комунальною власністю, який за своїм змістом та правовою природою є договором

купівлі-продажу комунального  майна, та

підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про приватизацію

державного майна", статей  655-697

ЦК України.

Згідно згаданого Договору позивач

зобов'язався передати обумовлено п. 1.1 Договору майно - вбудоване нежитлове

приміщення, літ А-2, прим. 1, кім 1-7, прим. 2 кім. 1-8, загальною площею 276,4

кв.м., яка складає 43/100 часток будинку, розташованого за адресою 87557, м.

Маріуполь, АДРЕСА_1, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та

сплатити обумовлену п. 2.1 Договору вартість майна.

На виконання умов Договору позивач

передав, а відповідач1, Товариство з обмеженою відповідальністю  «Атлантік» м. Маріуполь, прийняв у власність

вбудоване нежитлове приміщення, літ А-2, прим. 1, кім 1-7, прим. 2 кім. 1-8,

загальною площею 276,4 кв.м., яка складає 43/100 часток будинку, розташованого

за адресою 87557, м. Маріуполь, АДРЕСА_1.

Факт передачі майна підтверджено

актом приймання-передачі від 17.02.2005 р.

28.04.2007 р. між відповідачем1 та

громадянином ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового

приміщення, літ А-2, прим. 1, кім 1-7, прим. 2 кім. 1-8, загальною площею 276,4

кв.м., яка складає 43/100 часток будинку, розташованого за адресою 87557, м.

Маріуполь, АДРЕСА_1, що було предметом договору купівлі-продажу від 31.01.2005

р.

Позивач звернувся до суду з вимогою

про розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу та поверненні в натурі

всього отриманого сторонами за договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує

порушенням відповідачем1 положень ст. 27 Закону України “Про оренду державного

майна” в частині погодження з органом приватизації відчуження спірного об'єкту

та включення до тексту договору від 28.04.2007 р. обмежень  встановлених для відповідача1 договором

купівлі-продажу від 31.01.2007 р.

Підстави розірвання

цивільно-правових угод визначені гл. 53 Цивільного кодексу України, норми

якого, чітко розмежовують розірвання договорів, що відбулися як за угодою

сторін (ч. 1 ст. 651 ЦК України), так і на вимогу однієї з них (ч. 2 ст. 651 ЦК

України).

Порядок розірвання господарських

договорів визначений ст. 188 ГК України.

Розірвання договору за ініціативою

однієї із сторін, передбачає наявність цілого ряду умов: 

-          вимога про зміну або розірванні

договору може бути заявлена стороною в суд тільки після отримання відмови іншої

сторони на пропозиції змінити або розірвати договір або при неотриманні

відповіді в строк, вказаний в пропозиції, або в строк, встановлений в договорі,

а при його відсутності - в двадцятиденний термін, передбачений ч. 3 ст. 188 ГК

України».  

-          істотного порушення договору іншою

стороною (ч. 2 ст. 651 ГК України);

-          істотної зміни обставин, якими сторони

керувалися при укладенні договору (ст. 652 ГК України), при цьому необхідна

наявність  одночасно чотирьох

обов'язкових умов   (ч. 2 ст. 652 ГК

України):

1) у момент укладення договору

сторони виходили з того, що таке зміна обставин не наступить;

2) зміна обставин обумовлена

причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при

всій дбайливості і обачності, які від неї були потрібні;

3) виконання договору порушило б

співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону

того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) з суті договору або звичаїв

ділового обороту не виходить, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

На вимогу будь-якої із сторін суд

визначає наслідки розірвання договору виходячи із справедливого розподілу

витрат, понесених сторонами у зв'язку з виконанням договору.

Виходячи з системного аналізу

наведених вище норм правомочністю ініціювання розірвання договору наділені лише

сторони такого договору.

Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України,

договір купівлі-продажу за своєю юридичною характеристикою є двостороннім,

тобто у кожної зі сторін виникають права та обов'язки (продавець зобов'язаний

передати покупцеві товар і при цьому має право вимагати за це сплату певної

ціни, а покупець повинен сплатити її, одночасно набуваючи право вимагати

передачу йому проданого товару).

Як вбачається з  преамбули спірного договору, сторонами у

вказаному правочині є Товариство з обмеженою відповідальністю  «Атлантік» м. Маріуполь та громадянин ОСОБА_1

м. Маріуполь.

Управління міського майна

Маріупольської міської ради, не є стороною спірного договору, та відповідно не

може порушувати питання стосовно його розірвання, у тому числі повернення

всього отриманого сторонами за угодою.

Враховуючи викладене, в позовних

вимогах Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь слід

відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49

Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на

позивача.

На підставі ст.ст.525, 526, 614,

625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85

ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Управління

міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь - відмовити.

В судовому засіданні оголошено

повний текст рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя