Постанова від 14.11.2007 по справі 39/258пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем

України

14.11.2007 р.                                                                        

справа №39/258пд

Донецький апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Ракульцева С.О. за довіреністю

від 30.10.2007р.

від відповідача 1:

від відповідача 2:

не з'явився  ОСОБА_2. за довіреністю від 20.08.2007р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

Управління міського майна

Маріупольської міської ради м. Маріуполь, Донецька область

на рішення  господарського суду

 Донецької області

від

20.09.2007 року

по справі

№39/258пд

за позовом

Управління міського майна

Маріупольської міської ради м. Маріуполь, Донецька область

до

1. Товариства з обмеженою

відповідальністю "Атлантік"    

м. Маріуполь, Донецька область 2. ОСОБА_1м. Маріуполь, Донецька

область

про

розірвання договору

купівлі-продажу та повернення майна

В С Т А Н О В

И В:

Рішенням господарського суду

Донецької області від 20.09.2007р. у справі                         № 39/258пд у позові

Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік»м. Маріуполь, ОСОБА_1про

розірвання договору купівлі -продажу та повернення майна - відмовлено.

Рішення господарського суду

Донецької області мотивоване тим,  що з

преамбули спірного договору, сторонами у вказаному правочинні є Товариство з

обмеженою відповідальністю «Атлантік»та громадянин ОСОБА_1. Управління міського

майна Маріупольської міської ради, не є стороною спірного договору та

відповідно не може порушувати питання стосовно його розірвання у тому числі

повернення всього отриманого сторонами за угодою майна.

Позивач, Управління міського майна

Маріупольської міської ради м. Маріуполь, не погоджуючись з рішенням

господарського суду від 20.09.2007р., звернувся з апеляційною скаргою про його

скасування, так як вважає, що воно прийнято передчасно та незаконно, з

порушенням норм матеріального права.

В обґрунтуванні своїх вимог

скаржник посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов до

висновку, що управління міського майна Маріупольської міської ради не є

стороною спірного договору, та відповідно не може порушувати питання стосовно

його розірвання, у тому числі повернення всього отриманого сторонами за угодою.

Посилається на ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного

майна»передбачено, що продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють

органи, створювані відповідними місцевими радами, які діють у межах

повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм

підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними. Повноваження по управлінню

майном, яке знаходиться у комунальній власності м. Маріуполя здійснює

управління міського майна Маріупольської міської ради. Вважає, що невиконання

відповідачем зобов'язнь по договору купівлі -продажу завдає шкоди інтересам

територіальної громади та позбавляє можливості контролю за використанням

об'єкту приватизації, контролю за виконанням покупцем зобов'язань, передбачених

договором купівлі -продажу та чинним законодавством. Відчуження майна,

обтяженого зобов'заннями можливо виключно за згодою державного органу

приватизації, якій здійснює контроль за їх виконанням. Згідно з п. 5 договору

від 31.01.2005р. № 708 у разі подальшого відчуження об'єкту, покупець повинен

погодити відчуження з продавцем; при зміні власника на придбаний об'єкт

покупець повинен покласти всі зобов'язання за договором на нового власника з

обов'язковим повідомленням управління міського майна про нового власника у

двотижневий термін.

29.10.07р. до Донецького

апеляційного господарського суду від відповідача, ОСОБА_1, надійшов відзив на

апеляційну скаргу № (вхід. 01-18/6902) в якому відповідач вважає, що даний

позов не повинен розглядатися у господарських судах, у зв'язку з тим, що спори

за участю фізичних осіб відносяться до компетенції судів загальної юрисдикції.

Основним принципом у сфері захисту права власності є положення ст. 13

Конституції України про те, що держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів

права власності. Приписи статті 136 Цивільного кодексу України дає поняття

права власності -як право осіб на майно, яке воно здійснює згідно з законом за

власним бажанням, незалежно від бажання інших осіб. Також посилається на п. 5

ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна». Зі змісту даного

пункту слід вважати, що вимагати розірвання договору має право сторона за

договором. Таким чином, вважає, що у позивача відсутнє право вимагати

розірвання спірного договору, оскільки він не є стороною у даному

правовідношенні. Просить суд, у задоволенні вимог апеляційної скарги Управління

міського майна Маріупольської міської ради відмовити, рішення суду від 20.09.2007р.

залишити без змін.

Представник відповідача, Товариство

з обмеженою відповідальністю «Атлантік», в судове засідання не з'явився,

пояснень з приводу заявленої апеляційної скарги не представив.

Керуючись ст.75 Господарського

процесуального кодексу України -  справа

розглядається  за наявними в ній  матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний

доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення  місцевого господарського суду в

повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши пояснення заявника скарги та позивача  судова колегія встановила наступне.

          31.05.2005 року між позивачем,

управлінням міського майна Маріупольської міської ради (продавцем) та

відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю

«Атлантік»(покупцем)  був укладений

договір купівлі -продажу № 708 нежитлового приміщення літ. А-2, прим. 1, кімн.

1-7, I, прим. 2, кімн. 1-8, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська,

177А, загальною площею 276,4м2.

 Згідно договору позивач зобов'язався передати

обумовлено п. 1.1 Договору майно -вбудоване нежитлове приміщення, літ А-2,

прим. 1, кім 1-7, прим. 2 кім. 1-8, загальною площею 276,4 кв.м., яка складає

43/100 часток будинку, розташованого за адресою 87557,              м. Маріуполь, вул. Олімпійська,

177а, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та сплатити обумовлену

п. 2.1 Договору вартість майна.

28.04.2007 року частина вказаного нежитлового приміщення площею 208,1м2

було продано Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік»фізичній особі

ОСОБА_1за договором купівлі -продажу нежитлового приміщення, літ А-2, прим. 1,

кім 1-7, прим. 2 кім. 1-8, загальною площею 276,4 кв.м., яка складає 43/100

часток будинку, розташованого за адресою 87557, м. Маріуполь, вул. Олімпійська,

177а, що було предметом договору купівлі - продажу від 31.01.2005 р.

За таких обставин, позивач 

звернувся до господарського суду Донецької області з позовом  з вимогою про розірвання  договору купівлі-продажу  від 28.042007р. та поверненні в натурі всього

отриманого сторонами за договором майна.

Перевіривши встановлених судом першої інстанції обставин справи,

заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, колегія суддів

Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.           

          Спірні правовідносини сторін виникли

у зв'язку з виконанням позивачем його функцій контролю за виконанням умов

договору купівлі -продажу покупцем, в ому числі реалізацією його права

застосовувати до порушників санкцій, передбачених чинним законодавством, в тому

числі порушення питання про розірвання договору.

      Законодавчими актами України, що

передбачають порядок та підстави розірвання договору , є Цивільний кодекс

України та Господарський кодекс України.

          Статтею 188 Господарського кодексу

України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських

договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому

порядку не допускається, якщо інше не встановлено передбачено законом або

договором.

          Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного

кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальними законами України, що

регулюють правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі регулюють

порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації,

зобов'язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов'язань, та

підлягають застосуванню, як інше, встановлене законом, є Закон України

"Про приватизацію державного майна" (із змінами та доповненнями),

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)" (із змінами та доповненнями).

      Так, згідно зі статтею 27 Закону України

"Про приватизацію державного майна" оформлення угод приватизації

здійснюється шляхом укладання договорів купівлі-продажу, істотними умовами

якого є зобов'язання сторін відповідно до умов приватизації. Сторонами договору

купівлі-продажу об'єкту в процесі його приватизації є покупець та відповідний

орган приватизації; орган приватизації здійснює контроль за виконанням покупцем

умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції,

передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати

питання про розірвання договору. Передбачені договором зобов'язання

зберігають  свою дію для осіб, які

придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження.

Відмовляючи у задоволенні позовних

вимог, господарський суд виходив з приписів Господарського та Цивільного

кодексів України щодо порядку розірвання господарських договорів та дійшов

висновку про неможливість органу приватизації звернутися з позовною вимогою до

нового власника спірного майна, який набув його в процесі  приватизації.

При цьому зобов'язань між новим

власником та первісним продавцем -стороною договору приватизації не виникло,

відповідно не можуть бути застосовані передбачені чинним законодавством про

приватизацію наслідки їх невиконання новим власником об'єкту у вигляді

розірвання договору.

      Однак такий висновок не відповідає

частині 2 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного

майна", що вказує на збереження зобов'язань за договором купівлі-продажу

майна в процесі приватизації та про їх перехід до нового власника об'єкту,

обов'язок органу приватизації контролювати виконання умов договору, а також

статті 174 Господарського кодексу України, за якою зобов'язання можуть виникати

безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює

господарську діяльність.

          Разом з тим, з матеріалів справи

вбачається, що згідно з п. 5 договору № 708 від 31.01.2005р. Товариство з

обмеженою відповідальністю «Атлантік»прийняло на себе зобов'язання

повідомити  управління міського майна про

нового власника  на придбаний об'єкт у

двотижневий термін та отримати згоду на таке відчуження у позивача і покласти

всі зобов'язання за цим договором на нового власника. Натомість продаж було

здійснено без дотримання даних умов, чим було порушено вимоги договору купівлі

-продажу та статей 27, 29 Закону України «Про приватизацію».       

         Відносно посилань відповідача,

ОСОБА_1, на ті обставини, що даний позов не повинен розглядатися у

господарських судах, у зв'язку з тим, що спори за участю фізичних осіб

відносяться до компетенції судів загальної юрисдикції судова колегія вважає

необхідним зазначити наступне.

         Об'єктом купівлі -продажу оскарженого

договору виступає нежитлове приміщення. Використання приміщення, яке за своїм

статусом є нежитловим, можливо лише в процесі господарської діяльності його

власника. Здійснення ж такої діяльності відповідно до вимог закону можливо за

умови отримання фізичною особою статусу суб'єкта підприємницької діяльності або

в разі внесення такого майна в якості внеску учасника до статутного фонду

підприємства.

      Тобто, придбання такого майна у власність

фізичною особою має в подальшому призвести до отримання цією особою статусу

суб'єкта господарювання.

        Таким чином, застосування в даному

випадку лише приписів ст. 21 Господарського процесуального кодексу України без

врахування викладених обставин, а також того, що первісно дане майно

відносилось до комунальної власності, первісний продаж його відбувся за

правилами передбачених Законом України «При приватизацію невеликих державних

підприємств»є неправомірним.

Враховуючи викладене та з урахуванням положень ст.ст. 1, 12

Господарського процесуального кодексу України, ч. 3. ст. 22 Закону України «Про

судоустрій України», місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку щодо

підвідомчості даної справи господарському суду.

Доводи ж відповідача 2 в цій частині не можуть бути взяті до уваги як

необґрунтовані.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області в частині

вимог розірвання договору купівлі -продажу від 28.04.2007р. укладеного між

Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік»та ОСОБА_1прийнято з

неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає частковому

скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відносно вимог про повернення майна

відповідача відповідачу 1, господарський суд дійшов вірного висновку щодо

необґрунтованості позову в цій частині з такого приводу.

 Вимоги щодо повернення майна є за своєю

правовою природою віндикаційним позовом.

 Означені вимоги в силу приписів ст. 387

Цивільного кодексу України може заявляти власник або належний володар майна.

В той самий час позивач позбувся права власності на спірне майно на

підставі договору купівлі -продажу № 708 від 31.01.2005р.

Даний договір є діючим, не розірваний та не визнаний недійсним в

установленому порядку.

Розірвання ж договору купівлі -продажу від 28.04.2007р. що є предметом

спору призводить до повернення права власності на спірне майно не до позивача,

а до відповідача 1.

Тобто вимоги позивача в цій частині не мають законних підстав, не

спрямовані на захист його порушеного права, та, окрім іншого, фактично заявлені

позивачем не в його власних інтересах, а в інтересах відповідача 1, Товариства

з обмеженою відповідальністю «Атлантік», що суперечить  положенням ст. 2 Господарського

процесуального кодексу України.

За даних обставин, апеляційна скарга в цій частині не підлягає

задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області має бути залишено

без змін.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодекс

України розподіл господарських витрат покладається на обидві сторони

пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101,103, 104, 105,  Господарського  процесуального кодексу України суд,

П О С Т А Н О

В И В:

Апеляційну скаргу Управління

міського майна Маріупольської міської ради на рішення господарського суду

Донецької області від 20.09.2006р. у справі № 39/258пд  - задовольнити частково.

Рішення господарського суду

Донецької області від 20.09.2007р. у справі 

№ 39/258пд - скасувати частково.

Позов Управління міського майна

Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Атлантік»та ОСОБА_1про розірвання договору купівлі -продажу  від 28.04.2007р. та повернення майна -

задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі -продажу

від 28.04.2007р. нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь,

вул. Олімпійська, 177А, загальною площею               208,1 м2 , укладений

між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік»та ОСОБА_1.

В іншій частині рішення від

20.09.2007р. у справі  № 39/258пд -

залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Атлантік»на користь Управління міського майна Маріупольської

міської ради державне мито за подання позовної заяви в сумі 21 грн. 25 коп. та

10грн. 63 коп. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Управління міського майна

Маріупольської міської ради державне мито за подання позовної заяви  в сумі 21грн. 25 коп. та 10грн. 63 коп. за

подання  апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

           Постанова набирає

законної сили з дня її прийняття.

           Постанову апеляційної інстанції може

бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку

через апеляційний господарський суд.

               Результати розгляду апеляційної

скарги оголошені у судовому засіданні.

               Повний текст постанови

підписаний 14.11.2007р.

Головуючий         

Судді:         

          Надруковано: 7 прим.

          1. позивачу

          2/3 відповідачу

          4 у справу

5. ГСДО

          6/7 ДАГС