Ухвала

від 28.09.2021 по справі 752/6484/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року, відносно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, громадянин України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 01 травня 2021 року.

Не погоджуючись з таким рішенням, підозрюваний ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які діють в інтересах ОСОБА_5 в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року та постановити нову, якою відмовити у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Сторона захисту вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, захисники звертають увагу суду на порушення правил територіальної підсудності під час звернення з клопотанням до слідчого судді, з огляду на те, що слідче управління Головного управління Національної поліції в місті Києві, як орган досудового розслідування перебуває в межах територіальної юрисдикції Шевченківського району міста Києва.

Крім того, зазначають про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями до неї та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваногопідлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 06 грудня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019100000000777, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

01 березня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього кримінального правопорушення та інших кримінальних правопорушень, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи; у складанні завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, скоєних організованою групою, тобто у вчиненні яких брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися стійке об`єднання для вчинення цього кримінального правопорушення та інших кримінальних правопорушень, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

15 березня 2021 року слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 218900 гривень, строком на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 22 березня 2021 року клопотання слідчого залишено без задоволення та застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, врахував дані про особу підозрюваного в їх сукупності та прийшов до висновку про недоведеність прокурором неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт та тримання під вартою. Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Виходячи з норм КПК України та переліку запобіжних заходів, домашній арешт застосовується в тих випадках, коли застава є занадто м`яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі ста неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб. Однак, слідчий суддя прийшовши до висновку, що органом досудового розслідування не доведено неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, вийшовши таким чином за межі наданих йому повноважень та застосував запобіжний захід більш тяжчий ніж слідчий просив у своєму клопотанні.

За таких обставин, ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року не може вважатися законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно дост. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 цієї ж статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, колегія суддів вважає, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язуютьпідозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, всупереч доводам сторони захисту, в матеріалах клопотання та долучених до нього документах, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку наявні докази, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дані правопорушення.

При цьому слід зауважити, що на даному етапі провадження не дозволяється вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Згідно з клопотанням слідчого, у кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово відмічав, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Разом з тим, на переконання колегії суддів слідчим та прокурором не доведено наявність ризиків, заявлених у клопотанні, оскільки доводи в цій частині належним чином не обґрунтовані. Фактично, клопотання слідчого містить лише перелік ризиків наведений у Кримінальному процесуальному кодексі України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя має право зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою, у тому числі, до суду, якщо прокурор доведе обставини, передбаченіпунктом 1 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктами 2та3 частини першоїцієї статті.

З огляду на викладене та те, що в судовому засіданні було встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України слухається судом по суті, колегія суддів вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись ст.ст. 176 178, 182, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, строком до 01 травня 2021 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , відмовити.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 752/6484/20 Справа №11-сс/824/2524/2021 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1