Постанова

від 28.09.2021 по справі 465/515/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/515/20 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/3224/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

секретарка: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ПП Рікота - Мотрука М.Ю., представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Рікота на рішення Франківського районного суду м.Львова в складі судді Кузя В.Я. від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Рікота про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2020 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Рікота задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Наказ ПП Рікота від 26 грудня 2019 року Про звільнення з посади зубного техніка ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ .

Зобов`язано ПП Рікота в особі керівника (директора) Рікоту Юрія Миколайовича (ЄДРПОУ 01295670, 79025, м. Львів, вулиця Володимира Великого, буд 31) поновити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 , Хмельницька область, Волочиський район, с. Купіль) на посаді зубного техніка ПП Рікота з 26 (двадцять шостого) грудня 2019 року.

Стягнуто з ПП Рікота (ЄДРПОУ 01295670, 79025, м. Львів, вулиця Володимира Великого, буд. 31) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Вказане рішення оскаржило ПП Рікота .

В апеляційній скарзі просять скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення , яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП Рікота суму сплаченого при поданні апеляційного скарги судового збору.

Вважають вказане рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Звертають увагу, що ОСОБА_1 не з`являвся на роботі з 01 лютого 2019 року, про що складалися відповідні акти. Оскільки іншого способу повідомити ОСОБА_1 про звільнення не було через його небажання ходити на роботу, повідомлення про звільнення та копія наказу йому була надіслана за адресою: АДРЕСА_1 . Ці документи позивач отримав 27 грудня 2019 року, що підтверджується першим абзацом позовної заяви ОСОБА_1 та додатками до неї. Що стосується трудової книжки, то ПП Рікота немає та не мало жодної можливості вручити її ОСОБА_1 оскільки таку, з поміж іншого, 27 вересня 2019 року було вилучено слідчим СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Семененко В.В. на підставі ухвали слідчого судді від 05 вересня 2019 року, що постановлена у межах кримінального провадження №12019140090002042 (підтверджуючі документи знаходяться у матеріалах справи). Таким чином, зважаючи на викладене, у суду першої інстанції не було жодних підстав сумніватися у тому, що позивачу дійсно було вручено наказ про звільнення. Що стосується твердження суду першої інстанції про відсутність доказів порушення позивачем трудової дисципліни та його відсутності на роботі, то таке не відповідає дійсності, оскільки наявними у матеріалах справи актами, а також твердженнями позивача про його так зване переведення у клініку на АДРЕСА_2 у повній мірі підтверджується факт його відсутності на роботі у ПП Рікота .

В судове засідання позивачне з`явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що такий повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що його інтереси в судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, представниці позивача - в заперечення скарги, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, відзиву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних пояснень учасників справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на п.4 ч.1 ст. 40, ст.ст. 147,149, 233, КЗпП України, п.п.22,24 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992р., ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 133, ст.ст. 81, 89, 263 ЦПК України, ст.ст. 43,129 Конституції України, Закон України Про судовий збір , та задовольняючи позов, виходив з того, що наказом генерального директора ПП Рікота Ю.М. Рікотою від 26.12.2019р. №11/к позивача ОСОБА_1 звільнено з посади зубного техніка з 26.12.2019р. за вчинення ним прогулів без поважних причин згідно ст.40 п.4 КЗпПУ. Підставами звільнення згідно наказу є доповідна записка старшого адміністратора ОСОБА_3 від 10 грудня 2019 року, акт №102 про встановлення факту відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р. Суд зазначив, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Суд встановив, що згідно акту №102 про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р., зубний технік ОСОБА_1 не вийшов на роботу, не повідомив про причини своєї відсутності та не виходить на зв`язок. Відповідно до доповідної записки від 10.12.2019р., складеної старшим адміністратором ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 в період з 01.02.2019р. по 10.12.2019р. не виходив на роботу, внаслідок чого ПП Рікота зазнає значних фінансових витрат. Згідно даних документів вбачається, що такі складені за адресою ПП Рікота м. Львів, вул. Володимира Великого 31, та підписані генеральним директором та старшим адміністратором. Разом з тим, суд критично оцінив дані докази в підтвердження прогулу як підстави для звільнення позивача, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що з 12.02.2019р. за адресою АДРЕСА_3 знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю Наркологічна клініка Детокс Медікал . Даний документ представником відповідача в судовому засіданні не спростований. Окрім цього, суд зазначив, що в порушення ст.149 КЗпПУ, в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які вказують на те, що позивачу повідомлено під розписку наказ про звільнення чи такий отриманий позивачем через засоби поштового зв`язку. Суд вказав, що в спростування позовних вимог, представником відповідача до матеріалів справи не долучено табелів обліку робочого часу чи будь - яких інших документів, які б свідчили про порушення позивачем трудової дисципліни, як і не надано доказів, які б свідчили про відсутність позивача на робочому місці, на думку відповідача, без поважних причин. Також, суд зазначив, що звільнення є найбільш тяжким видом стягнення, який може бути накладений на працівника за вчинення ним проступку, проте в матеріалах справи відсутні дані про те, що при обранні стягнення відносно ОСОБА_1 відповідач враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача, відповідно до положень ч.3 ст.149 КЗпП України. Також, суд зазначив, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір . Відтак, суд вважав, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують та підстав для скасування оскаржуваного рішення суд першої інстанції - немає.

28.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП Рікота , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, остаточно просив:

?визнати незаконним та скасувати Наказ ПП Рікота №11/к від 26 грудня 2019 року;

?зобов`язати ПП Рікота поновити його, позивача, на посаді зубного техніка;

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебував на посаді зубного техніка ПП Рікота . 27.12.2019р. він отримав надіслану йому поштовим відправленням копію наказу №11/к від 26.12.2019 року про звільнення його з займаної посади за вчинення прогулів без поважних причин згідно ст. 40, п. 4 КЗпП України. Разом з тим ні в зазначеному наказі, ні в супровідному листі до нього не зазначено, коли саме, на думку роботодавця, він, позивач, був відсутній на робочому місці без поважних причин, та у зв`язку з чим до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Не зважаючи на те, що відповідачем видано наказ №11/к від 26.12.2019 року про звільнення його, позивача, з займаної посади, з ним і досі не проведено повний розрахунок, не виплачено заборгованість по заробітній платі та не надано інформацію про нараховані суми, належні йому, позивачу, при звільненні, що також вказує на незаконність дій відповідача. Вважає, що така поведінка роботодавця зумовлена виключно його особистим неприязним ставленням, оскільки він, позивач, є інвалідом з дитинства у зв`язку з повною глухотою. Відповідач, порушуючи та дискримінуючи його права, незаконно звільнив його з займаної посади, не маючи на те законних підстав, та не пояснюючи причини та мотиви прийняття такого рішення. Враховуючи вади слуху, відповідач скористався цим, звільнивши його, не здійснивши при цьому повний розрахунок.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 140 цього ж Кодексу трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Крім цього, згідно змісту ст. 141 Кодексу сам власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну. (ст. 142 КЗпП України).

Крім цього, відповідно до статті 147 Кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством ст. 147-1 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 148 Кодексу).

Відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XVцього Кодексу).

Також, згідно, ст. 152 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Відповідно до змісту вказаних норм закону за конкретне порушення трудової дисципліни може наставати дисциплінарне стягнення, зокрема, і у вигляді звільнення та вказане притягнення до дисциплінарної відповідальності не є обов`язком роботодавця. Тобто, у випадку прийняття роботодавцем рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника повинно бути зазначено конкретний факт порушення трудової дисципліни, у чому таке проявилось та відповідна норма, стаття, пункт, тощо порушені працівником, за які на нього накладається стягнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Так, як вбачається із п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Також, за п. 22 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суд України усправах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції, а сторонами не оспорювалось та не спростовано, - наказом генерального директора ПП Рікота Ю.М. Рікотою від 26.12.2019р. №11/к позивача ОСОБА_1 звільнено з посади зубного техніка з 26.12.2019р. за вчинення ним прогулів без поважних причин згідно ст.40 п.4 КЗпПУ. Підставами звільнення згідно наказу є доповідна записка старшого адміністратора ОСОБА_3 від 10 грудня 2019 року, акт №102 про встановлення факту відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р.

Згідно змісту акту №102 про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р.: 10.12.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не вийшов на роботу, не повідомив про причини своєї відсутності та не виходить на зв`язок.

Відповідно до доповідної записки від 10.12.2019р., складеної старшим адміністратором ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 в період з 01.02.2019р. по 10.12.2019р. не виходив на роботу, внаслідок чого ПП Рікота зазнає значних фінансових витрат.

З даних документів вбачається, що такі складені за адресою ПП Рікота м. Львів, вул.Володимира Великого 31, та підписані генеральним директором та старшим адміністратором.

Окрім цього, згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці, 01.02.2019 року зубний технік ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годи.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 15.02.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 15.02.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 22.02.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 22.02.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 26.03.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 26.03.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 24.04.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 24.04.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 27.05.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 27.05.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 24.06.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 24.06.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 25.07.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 25.07.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 27.08.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 27.08.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 25.09.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 25.09.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 25.10.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 25.10.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 26.11.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 26.11.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 26.12.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 26.12.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не виходить на роботу.

Окрім цього, з актів ПП Рікота про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці вбачається, що 27.11.2019 року, 28.11.2019 року, 29.11.2019 року, 02.12.2019 року, 03.12.2019 року, 04.12.2019 року, 05.12.2019 року, 06.12.2019 року, 09.12.2019 року, 10.12.2019 року зубний технік ОСОБА_1 не вийшов на роботу.

Однак, незважаючи на вказані акти слід вважати, що у матеріалах справи немає належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б вказували про те, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин у вказані дати, зокрема, і 10.12.2019 року, що є основною причиною звільнення позивача з роботи.

Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно взяв до уваги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що з 12.02.2019р. за адресою АДРЕСА_3 знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю Наркологічна клініка Детокс Медікал .

В контексті цих обставин слід вважати, що поважність причин відсутності позивача на робочому місці непрямо підтвердив і представник відповідача у судових засіданнях.

Так, представник відповідача підтвердив той факт, що з лютого 2019 року підприємство відповідача фактично не здійснює своєї, передбаченої статутними документами, діяльності та існує виключно в особах директора та старшого адміністратора.

Достовірно вказати де знаходиться робоче місце, де мав би позивач здійснювати свої посадові обов`язки як зубний технік та де слід вважати складалися згадані акти, представник відповідача не зміг.

Окрім цього вказані акти складені про відсутність позивача на робочому місці, про яке, не зміг вказати представник відповідача, після того як почала здійснювати свою діяльність Наркологічна клініка ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12.02.2019р. за адресою АДРЕСА_3 , як вказано вище.

Однак п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України непередбачена можливість розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Актів про відсутність позивача на роботі, а не виключно на робочому місці, що слід вважати різними поняттями, працівниками відповідача не складалося.

Крім цього, будь-яких доказів про те, що після фактичного припинення своєї статутної діяльності у лютому 2019 року підприємством відповідача, позивач був поінформований про нове місце праці та функціональні обов`язки та дійсно на роботу не з`являвся (що заперечує позивач, вказуючи, зокрема, і про відсутність його робочого місця через діяльність нової юридичної особи у приміщеннях відповідача), а тим більше був відсутній на роботі без поважних причин, відповідачем не надано та судом не здобуто.

Крім цього, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФ України щодо позивача з лютого 2019 року по грудень 2019 року позивач заробітної плати не отримував, а у грудні отримав 534,73 грн.

Факт роботи в іншому місці у період відсутності на роботі у відповідача, на чому наполягав представник відповідача, жодними доказами не підтверджений, а навпаки спростований наказом ТзОВ Рікота №10 від 12.06.2020 року, з якого вбачається, що позивач працює на посаді зубного техніка у ТзОВ Рікота з 15.06.2020 року.

Враховуючи вказане, слід вважати суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про безпідставність звільнення позивача з роботи та необхідність задоволення позовних вимог, тому колегія суддів вважає, рішення суду таким, що прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Рікота - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2021 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра