Рішення

від 05.10.2020 по справі 465/515/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/515/20

2/465/2104/20

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судових засідань Терлецького В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Рікота про визнання незаконним та скасування наказу ПП Рікота №11/к від 26 грудня 2019 року та зобов`язання ПП Рікота поновити його, позивача, на посаді зубного техніка з дати звільнення із стягненням з відповідача на його, позивача, користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 31900 (тридцять одну тисячу дев`ятсот) грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу ПП Рікота №11/к від 26 грудня 2019 року та зобов`язання ПП Рікота поновити його, позивача, на посаді зубного техніка з дати звільнення із стягненням з відповідача на його, позивача, користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 31900 (тридцять одну тисячу дев`ятсот) грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він, позивач, перебував на посаді зубного техніка ПП Рікота . 27.12.2019р. він, позивач, отримав надіслану йому поштовим відправленням копію наказу №11/к від 26.12.2019 року про звільнення його з займаної посади за вчинення прогулів без поважних причин згідно ст. 40, п. 4 КЗпП України. Разом з тим ні в зазначеному наказі, ні в супровідному листі до нього не зазначено, коли саме, на думку роботодавця, він, позивач, був відсутній на робочому місці без поважних причин, та у зв`язку з чим до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Не зважаючи на те, що відповідачем видано наказ №11/к від 26.12.2019 року про звільнення його, позивача, з займаної посади, з ним і досі не проведено повний розрахунок, не виплачено заборгованість по заробітній платі та не надано інформацію про нараховані суми, належні йому, позивачу, при звільненні, що також вказує на незаконність дій відповідача. Вважає, що така поведінка роботодавця зумовлена виключно його особистим неприязним ставленням, оскільки він, позивач, є інвалідом з дитинства у зв`язку з повною глухотою. Відповідач, порушуючи та дискримінуючи його, позивача, права, незаконно звільнив його з займаної посади, не маючи на те законних підстав, та не пояснюючи причини та мотиви прийняття такого рішення. Враховуючи вади слуху, відповідач скористався цим, звільнивши його, не здійснивши при цьому повний розрахунок. Просить визнати незаконним та скасувати наказ ПП Рікота №11/к від 26.12.2019р., зобов`язати ПП Рікота поновити його, позивача, на посаді зубного техніка.

Позивачем також подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 31900 (тридцять одну тисячу дев`ятсот) грн., однак в подальшому від цієї вимоги відмовився.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити повністю. Вказує на те, що починаючи з 01 лютого 2019 року позивач перестав виходити на роботу у зв`язку з чим з вказаної дати і до цього дня на ПП Рікота його не бачили, про що складалися відповідні акти від 01 лютого 2019 року, 15 лютого 2019 року, 22 лютого 2019 року, 26 березня 2019 року, 24 квітня 2019 року, 27 травня 2019 року, 24 червня 2019 року, 25 липня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 25 вересня 2019 року, 25 жовтня 2019 року, 26 листопада 2019 року, 27 листопада 2019 року, 28 дитсопада 2019 року, 29 листопада 2019 року, 03 грудня 2019 року, 04 грудня 2019 року, 05 грудня 2019 року, 06 грудня 2019 року, 09 грудня 2019 року, 10 грудня 2019 року, 26 грудня 2019 року.

10 грудня 2019 року про відсутність ОСОБА_1 на роботі, старшим адміністратором написано доповідну записку. Зважаючи на це, у відповідності ст,149 КЗпП України, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Ш. Руставелі, 34А/3, надіслано лист № 08/12/19 від 13 грудня 2019 року з проханням пояснити причини його відсутності на роботі. Цей лист надсилався підприємством 13 грудня 2019 року шляхом відправлення листа з описом вкладення № 7902609634714 через відділення ПАТ Укрпошта та був вручений позивачу 17 грудня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення, а також даними з офіційного сайту ПАТ Укрпошта. Оскільки жодної відповіді від ОСОБА_1 підприємство так і не отримало, 26 грудня 2019 року керівником ПП Рікота видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади зубного техніка з 26 грудня 2019 року за вчинення ним прогулів без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що на початку 2019 року приміщення клініки ПП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 передано в користування третім особам, які почали здійснювати в приміщенні ремонтні роботи та не допускали працівників ПП Рікота до своїх робочих місць, заявляючи про свої права на це приміщення та про те, що стоматологічна клініка ПП Рікота за вказаною адресою більше не буде здійснювати діяльності. Пізніше, в мережі інтернет з`явилась інформація, що в приміщенні за адресою вул. Володимира Великого, 31 у м. Львові знаходиться наркологічна клініка Детокс медікал , про що 12.02.2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідні відомості. Фактична адреса місцезнаходження ПП ОСОБА_2 з лютого 2019 року по сьогоднішній день йому, позивачу, невідома. Відповідач не повідомляв своїх працівників ні про припинення діяльності клініки, ні про зміну її розташування, не забезпечив своїх працівників робочими місцями та належними умовами праці. Вказує на те, що не може кваліфікуватись як прогул відмова працівника від виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, або на яку він був переведений всупереч чинному законодавству, а також незгода його продовжувати роботу в нових умовах у зв`язку зі змінами істотних умов праці, що викликані змінами в організації виробництва і праці. Відсутність працівника на роботі з поважних причин не може вважатися прогулом, а отже, і підставою для розірвання трудового договору.

В судовому засіданні позивач повідомив, що з вересня 2014 року був прийнятий на роботу в ПП Рікота , генеральним директором якого був ОСОБА_3 , працював на посаді зубного техніка до 2019 року. В лютому 2019 року його перевели в клініку ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження якої м. Львів, вул. Зелена 184, до ОСОБА_4 . З наказом про переведення він, позивач, ознайомлений не був.

Представник позивача позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив, звернула увагу на те, що клініка припинила свою діяльність у 2019 році, в день видачі наказу про звільнення позивача з роботи, ПП Рікота вже не існувало, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, роботодавець не повідомляв, що зміниться адреса.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просить відмовити в позові. В чергове судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на предмет спору та розумні строки розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що наказом генерального директора ПП Рікота Ю.М. Рікотою від 26.12.2019р. №11/к позивача ОСОБА_1 звільнено з посади зубного техніка з 26.12.2019р. за вчинення ним прогулів без поважних причин згідно ст.40 п.4 КЗпПУ. Підставами звільнення згідно наказу є доповідна записка старшого адміністратора ОСОБА_5 від 10 грудня 2019 року, акт №102 про встановлення факту відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.40 КУпАП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п.22 Постанови №9 пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992р., у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось раніше за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

П.24 Постанови вказує на те, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України ).

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно акту №102 про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р., зубний технік ОСОБА_1 не вийшов на роботу, не повідомив про причини своєї відсутності та не виходить на зв`язок.

Відповідно до доповідної записки від 10.12.2019р., складеної старшим адміністратором ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 в період з 01.02.2019р. по 10.12.2019р. не виходив на роботу, внаслідок чого ПП Рікота зазнає значних фінансових витрат.

З даних документів вбачається, що такі складені за адресою ПП Рікота м. Львів, вул. Володимира Великого 31, та підписані генеральним директором та старшим адміністратором.

Разом з тим, суд критично оцінює дані докази в підтвердження прогулу як підстави для звільнення позивача, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що з 12.02.2019р. за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого 31 знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю Наркологічна клініка Детокс Медікал . Даний документ представником відповідача в судовому засіданні не спростований.

Окрім цього, в порушення ст.149 КЗпПУ, в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які вказують на те, що позивачу повідомлено під розписку наказ про звільнення чи такий отриманий позивачем через засоби поштового зв`язку.

В спростування позовних вимог, представником відповідача до матеріалів справи не долучено табелів обліку робочого часу чи будь - яких інших документів, які б свідчили про порушення позивачем трудової дисципліни, як і не надано доказів, які б свідчили про відсутність позивача на робочому місці, на думку відповідача, без поважних причин.

Звільнення є найбільш тяжким видом стягнення, який може бути накладений на працівника за вчинення ним проступку, проте в матеріалах справи відсутні дані про те, що при обранні стягнення відносно ОСОБА_1 відповідач враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача, відповідно до положень ч.3 ст.149 КЗпП України .

Стаття 233 КЗпП України передбачає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір .

Відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3,10,12, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Рікота задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ ПП Рікота від 26 грудня 2019 року Про звільнення з посади зубного техніка ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ .

Зобовязати ПП Рікота в особі керівника (директора) Рікоту Юрія Миколайовича (ЄДРПОУ 01295670, 79025, м. Львів, вулиця Волдодимира Великого, буд 31) поновити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 , Хмельницька область, Волочиський район, с. Купіль) на посаді зубного техніка ПП Рікота з 26 (двадцять шостого) грудня 2019 року.

Стягнути з ПП Рікота (ЄДРПОУ 01295670, 79025, м. Львів, вулиця Волдодимира Великого, буд 31) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду через суд, що ухвалив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 , Хмельницька область, Волочиський район, с. Купіль);

Відповідач: ПП Рікота (ЄДРПОУ 01295670, 79025, м. Львів, вулиця Володимира Великого, буд 31).

Суддя В. Кузь