Рішення

від 31.05.2010 по справі 51/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/42

31.05.10

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у місті Києві ради

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про стягнення 231 325, 75 грн.

                                                                                                              Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Панкова О.А.

від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 231 325, 75 грн. за договором оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва від 14.07.2008 р. № 125/І, з яких: 172 058, 01 грн. –заборгованості з орендної плати та компенсації плати за землю та 59 267, 74 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.01.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначає, що в позовній заяві було помилково вказано договір від 13.06.2008 р. замість договору від 17.04.2008 р. та просить сягнути з відповідача заборгованість у розмірі 231 235,75 грн. за договором від 17.04.2008 р. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.09 р. провадження у справі № 51/42 було зупинено до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 51/43 за первісним позовом Комунального підприємства «Дирекція з Управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору та виселення та за зустрічним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з Управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради про визнання договору оренди нежилого приміщення № 125/І від 14.07.08р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.09 р. було поновлено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні 20.01.2010 р. за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі позивач подав уточнення позовних вимог, у яких просить стягнути з відповідача орендну плату у розмірі 544 120, 30 грн., 10 676, 96 грн. – пені та 2 574, 44 грн. –компенсації плати за землю. Суд прийняв вищевказані уточнення до розгляду.

Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду, необхідність витребувати додаткові докази у справі та у зв’язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.05.2010 р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2008 р між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва № 125/І, за умовами якого позивач зобов’язався на підставі розпоряджень Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007 р., № 637 від 17.04.2008 р. передати, а відповідач –прийняти в оренду нежиле приміщення для розміщення магазину продовольчих товарів за адресою м. Київ, вул. Виборзька, 80/17 загальною площею 76, 0 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об’єктом оренди відповідач сплачує орендодавцеві орендну плату, що на момент укладання договору встановлюється у розмірі 101 % від вартості майна і становить 23 698, 12 грн. на місяць.

Згідно з п.п. 3.2., 3.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою.

Пунктом 3.5. договору вставлено, що відповідач має компенсувати позивачу його видатки по платі за землю.

Згідно з п. 3.8. договору відповідач повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Додатковою угодою від 13.06.2008 р. внесено зміни до договору № 125/І від 17.04.2008 р. в частині розміру площі орендованого приміщення та розміру орендної плати і розміру суми компенсації земельного податку, згідно з яким відповідач орендує приміщення загальною площею 63, 0 кв.м., сплачує орендну плату у розмірі 19 642, 85 грн. та суму компенсації земельного податку –108, 54 грн.

При цьому сторони узгодили, що додаткова угода є невід’ємною частиною договору № 125/І від 17.04.2008 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату та компенсацію плати за землю, чим грубо порушує умови договору та положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 546 667, 74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам за період з червня 2008 року до грудня 2009 року у розмірі 544 120, 30 грн., а також компенсацію плати за землю за вказаний період на суму 2 574, 44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради, та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 22.02.2007 р. було укладено договір оренди нерухомого майна № 5370ж, за умовами якого позивач на підставі розпорядження Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації № 321 від 22.02.2007 р. зобов’язався передати, а відповідач –прийняти нежиле приміщення для розміщення магазину продовольчих товарів за адресою м. Київ, вул. Виборзька, 80/17 загальною площею 76, 0 кв.м. (надалі –Договір 1). Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата на момент укладення договору встановлюється у розмірі 10% від вартості майна і становить 2 509, 06 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, у квітні та травні 2008 року, тобто після укладення сторонами договору оренди № 125/І від 17.04.2008 р., відповідачу нараховувалась орендна плата за орендною ставкою, встановлено попереднім договором між сторонами –№ 5370ж від 22.02.2007 р.

У червні 2008 року позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 125-1/5 від 12.06.2008 р. на суму 71 777, 80 грн.

Як пояснив представник позивача та вбачається із розрахунку суми заборгованості, наданого позивачем, вищевказана сума включає в себе орендну плату за червень 2008 року, а також перерахунок орендної плати за травень та квітень 2008 року відповідно до діючого на той час договору оренди № 125/І від 17.04.2008 р.

В матеріалах справи містяться виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач частково сплачував орендну плату та компенсацію плати за землю за договором оренди № 125/І від 17.04.2008 р.

Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата (її розмір та порядок сплати) встановлюється відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 125/І від 17.04.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р. у справі № 51/43 договір оренди №  125/І від 17.04.2008 р. розірвано.

Тож договір оренди № 125/І від 17.04.2008 р. є розірваним з 03.11.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому пунктом 3.9. договору встановлено, що орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об’єкта позивачу.

Вказаний пункт договору погоджений сторонами та є чинним, відомостей про визнання його недійсним сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності його вини у порушенні зобов’язання, доказів належного виконання зобов’язання за договором оренди № 125/І від 17.04.2008 р. суду не надано.

Зважаючи на вищенаведене, а також беручи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів звільнення ним приміщення (акт приймання-передачі) та повернення його позивачу, враховуючи п. 3.9. договору, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з червня 2008 року до грудня 2009 року у розмірі 544 120, 30 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації плати за землю за період з червня 2008 року до грудня 2009 року, то вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що зобов’язання виникають, зокрема із договорів.

Таким чином, договором оренди № 125/І від 17.04.2008 р. на відповідача було покладено в тому числі і обов’язок компенсувати позивачу його видатки по платі за землю.

Однак враховуючи, що договір оренди № 125/І від 17.04.2008 р. розірвано з 03.11.2009 р., суд вважає, що із вказаної дати на відповідача не поширюється зобов’язання компенсувати позивачу його видатки по платі землю, встановлене вказаним договором.

За таких обставин, судом здійснено власний розрахунок по компенсації плати за землю за період з червня 2008 року (заявлено позивачем) та до 03.11.2009 р. (розірвання договору) та встановлено, що заборгованість відповідача складає 2 276, 83 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення внесення орендних платежів у розмірі 10 676, 96 грн. за період з липня 2009 року до грудня 2009 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, відповідач сплачує позивачу пеню, у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів.  

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Крім того, відповідально до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Договором оренди № 125/І від 17.04.2008 р. встановлено, що відповідач має сплачувати орендну плату та інші платежі до 1-го числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, враховуючи, що договір оренди № 125/І від 17.04.2008 р. розірвано з 03.11.2009 р., а також враховуючи положення  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 547 Цивільного кодексу України, стягненню підлягає пеня за несвоєчасне внесення орендних платежів за період з 01.07.2009 р. до 03.11.2009 р.

Згідно розрахунку суду розмір пені за вказаний період становить 3 359, 90 грн.

Разом з тим, суд відмовляє позивачу у задоволенні його вимог про стягнення пені за період з 04.11.2009 р. до 31.12.2009 р., оскільки стягнення неустойки за порушення зобов’язання за вказаний період договором не врегульовано.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.  

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради  задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (03086, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) заборгованість з орендної плати у розмірі 544 120, 30 (п’ятсот сорок чотири тисячі сто двадцять грн. 30 коп.) грн., 2 276, 83 (дві тисячі двісті сімдесят шість грн. 83 коп.) грн. –компенсації плати за землю, 3 359, 90 (три тисячі триста п’ятдесят дев’ять грн. 90 коп.) грн. –пені, 5 497, 57 (п’ять тисяч чотириста дев’яносто сім грн. 57 коп.) грн. державного мита та 116, 39 (сто шістнадцять грн. 39 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог  ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя

                                                                            Пригунова А.Б.

                                                          Дата підписання: 10.06.2010 р.