Ухвала

від 05.10.2021 по справі 911/3240/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/3240/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Баховського М. М. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Грабового О. А. (адвокат),

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 (суддя Бабкіна В. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 (головуючий - Скрипка І. М., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ"

до: 1) Бориспільської міської ради Київської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ"

про визнання припиненим договору оренди землі від 10.08.2016 № 69-2016, скасування запису № 16267289 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" (далі - ТОВ "ТОРГПОСТАЧ", Товариство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради Київської області (далі - Бориспільська міськрада, Міськрада, Орендодавець) і Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ" (далі - ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ", Орендар) про: 1) визнання припиненим договору оренди землі від 10.08.2016 № 69-2016 (далі - договір оренди від 10.08.2016, оспорюваний договір), укладеного між відповідачами; 2) скасування запису № 16267289 про державну реєстрацію за ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" права оренди земельної ділянки площею 0,447 га, кадастровий номер 3210500000:04:003:0008 (далі - спірна земельна ділянка), розташованої за адресою: м. Бориспіль Київської області, вул. Калмикова Михайла, 37 (далі - оспорюваний запис); 3) скасування реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з посиланням на положення статей 93, 120, 124, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 319, 321, 373, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 16, 24, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 31 Закону України "Про оренду землі", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2014 Товариство набуло у власність комплекс будівель загальною площею 3016 м 2 , які знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:04:003:0012, а також частково (частина вимощення, ворота, частина огорожі) на спірній земельній ділянці, якою користується ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" на підставі договору оренди від 10.08.2016; 2) у подальшому, позивач звертався до Орендаря з пропозицією щодо укладення договору про пропорційну участь у витратах на здійснення робіт щодо утримання в належному стані вимощення, організації пропускного режиму, однак відповідач-2 відмовився від укладення такого договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15, 319, 321, 391, 627, 651, 792 ЦК України, статей 12, 80, 83, 93, 120, 124, 141 ЗК України, статей 1, 7, 13, 31 Закону України "Про оренду землі", статей 16, 24, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та статей 4, 5, 11, 73, 74, 76- 79, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) позивач не довів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів договором оренди від 10.08.2016, укладеним між відповідачами, оскільки придбане Товариством нерухоме майно знаходиться на одній земельній ділянці (кадастровий номер 3210500000:04:003:0012), натомість позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження знаходження об`єктів його нерухомості на території іншої земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:04:003:0008), яка перебуває в оренді відповідача-2, тобто доказів накладання суміжних земельних ділянок не наведено; 2) матеріали справи не містять доказів порушення земельного законодавства Бориспільською міськрадою та Орендарем, так і будь-яких інших передбачених нормами законодавства підстав для припинення договору оренди земельної ділянки; 3) оскільки інші позовні вимоги є похідними від первісної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено, відсутні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову повністю.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 911/3240/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05.10.2021 о 15:15.

Зазначена ухвала мотивована тим, що скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме положень частини 2 статті 120 ЗК України і абзацу 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі № 904/6738/16 та у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі № 18/5005/12936/2011, від 11.05.2016 у справі № 916/1157/15-г.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини

15.12.2014 між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" було укладено договір купівлі-продажу частки комплексу будівель з розстроченням платежу, який було зареєстровано в реєстрі № 2912 та посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Кузьміченко О. А., на підставі якого позивач набув у власність 94/100 частки комплексу будівель загальною площею 3016 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Комплекс будівель знаходиться на земельній ділянці площею 0,4768 га, кадастровий номер 3210500000:04:003:0012, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 04.11.2014 № НВ-3203546932014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2150964932105.

10.08.2016 між Бориспільською міськрадою Київської області (Орендодавець) і ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,447 га на вул. Михайла Калмикова, 37 у м. Борисполі Київської області на підставі рішення Бориспільської міськради від 26.07.2016 № 921-13-VІІ "Про затвердження проекту землеустрою та надання у користування на умовах оренди строком на 10 років земельної ділянки площею 0,4470 га (кадастровий номер 3210500000:04:003:0008) Товариству з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель га споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Михайла Калмикова, 37 у м. Бориспіль (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншого призначення)".

10.09.2020 ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" звернулося до Бориспільської міськради з клопотанням, у якому зазначило, що: 1) Товариство набуло у власність комплекс будівель загальною площею 3016 м 2 за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, 37, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2150964932105, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 3210500000:04:003:0012, а також частково на спірній земельній ділянці, яка перебуває в оренді у ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" на підставі договору оренди від 10.08.2016; 2) право оренди попереднього землекористувача вважається припиненим згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. З урахуванням викладеного позивач просив Міськраду припинити право оренди ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" шляхом дострокового розірвання договору оренди від 10.08.2016.

Також 10.09.2020 ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" звернулося до Бориспільської міськради з клопотанням, в якому, посилаючись на зазначені вище обставини, вказувало, що існуючі межі земельних ділянок не відповідають фактичному розташуванню нерухомого майна, у зв`язку з чим до земельних ділянок необхідно внести зміни щодо їх площі та конфігурації, а також ураховуючи вимоги статей 122, 123 ЗК України, Товариство просило Міськраду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, буд. 37, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, орієнтовною площею 0,70 га.

23.10.2020 ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" звернулося до ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" з листом-вимогою, у якому позивач зазначив, що є власником комплексу будівель загальною площею 3016 м 2 за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, 37, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2150964932105, тоді як ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" використовує для проїзду автотранспорту та проходу співробітників і відвідувачів ворота та вимощення за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, 37, з огляду на що позивач запропонував Орендарю взяти пропорційну участь у витратах на здійснення робіт щодо утримання в належному стані вимощення, організації пропускного режиму, а в разі відсутності пропозиції щодо участі у витратах позивач вказав, що автотранспорт, співробітники та відвідувачі, які прямують до підприємства відповідача-2, пропускатися через ворота та вимощення Товариством не будуть.

Спір виник у зв`язку з недосягненням між позивачем та відповідачами згоди щодо питань припинення договору оренди від 10.08.2016 та надання Міськрадою дозволу Товариству на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки більшою площею (орієнтовно 0,70 га) у порівнянні із земельною ділянкою (площею 0,4768 га, кадастровий номер 3210500000:04:003:0012), на якій розташовано належне ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" нерухоме майно, оскільки зазначені вище листи скаржника залишилися без реагування та без відповіді.

Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/3240/20 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Таким чином, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача .

Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці .

Зважаючи на положення частини 2 статті 120 ЗК України та враховуючи достеменно встановлений судами попередніх інстанцій та не спростований скаржником факт відсутності навіть часткового накладання земельної ділянки, кадастровий номер 3210500000:04:003:0012, на якій знаходиться придбане ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" нерухоме майно, та спірної земельної ділянки, якою користується ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" на умовах договору оренди від 10.08.2016, Верховний Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду про недоведеність порушення прав позивача як суміжного землекористувача та зумовлену цим відсутність передбачених абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" підстав для припинення зазначеного договору оренди землі.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм частини 2 статті 120 ЗК України і абзацу 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі № 904/6738/16 та у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі № 18/5005/12936/2011, від 11.05.2016 у справі № 916/1157/15-г, з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Так, у пунктах 5.14- 5.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, предметом позову в якій є розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки, сформульовано такий правовий висновок:

"Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене , у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна ) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню ".

Отже, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 викладено правовий висновок щодо автоматичного переходу права оренди земельної ділянки до набувача права власності на нерухоме майно, яке (майно) розташоване саме на цій земельній ділянці, що зумовлює заміну орендаря та відсутність розірвання договору оренди земельної ділянки в цілому.

Натомість у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій виходили з тих обставин, що земельна ділянка, кадастровий номер 3210500000:04:003:0012, на якій знаходиться нерухоме майно, що придбано позивачем не у ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ", а у іншої особи ( ОСОБА_1 ), та орендована відповідачем-2 земельна ділянка, кадастровий номер 3210500000:04:003:0008, є зовсім різними за площею, місцем розташування та кадастровими номерами.

У свою чергу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду під час ухвалення постанови від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19 (предмет позову - визнання недійсним та скасування рішення Міської ради міста Кропивницького від 07.05.2019 № 2518 "Про внесення змін до договору оренди землі від 22.09.2009 № 204" і визнання недійсними додаткових угод від 24.05.2019 № 52 і № 53, укладених між відповідачами), якою було скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення місцевого господарського суду про відмову в позові, виходив з того, що до відповідача-2 та відповідача-3, як власників частини нерухомого майна, в силу вимог частини 4 статті 120 ЗК України перейшло право оренди земельної ділянки у відповідних частинах (пропорційно до часток осіб у праві власності на нежитлову будівлю - 41/100 і 7/100 відповідно), внаслідок чого, попередньо пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, дійшов висновку про те, що право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" є двостороннім. Право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Водночас у постановах від 20.08.2013 у справі № 18/5005/12936/2011, від 11.05.2016 у справі № 916/1157/15-г, предметом позову в яких є розірвання договору оренди земельної ділянки, Верховний Суд України, виходячи з положень частини 1 статті 141, частини 2 статті 120 ЗК України, частини 1 статті 377 ЦК України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі", за змістом яких у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування, а у зв`язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм частини статті 120 ЗК України і статті 31 Закону України "Про оренду землі", викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі № 904/6738/16, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/17693/19, від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).

Таким чином, у цій справі та інших справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні предмет і підстави позову, фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин та зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання у справі № 911/3240/20 та у справах №№ 922/510/19, 912/1581/19, 18/5005/12936/2011, 916/1157/15-г.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження позивачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 911/3240/20 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 911/3240/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай