Постанова

від 15.07.2021 по справі 911/3240/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2021 р. Справа№ 911/3240/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 (повний текст підписано 31.03.2021)

у справі № 911/3240/20 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ"

до Бориспільської міської ради (відповідач - 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю КУПАВА-УКРТОРГ (відповідач - 2)

про визнання припиненим договору оренди землі № 69-2016 від 10.08.2016, скасування запису № 16267289 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

В судовому засіданні 15.07.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ" про визнання припиненим договору оренди землі № 69-2016 від 10.08.2016, скасування запису № 16267289 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на набуття на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2014 у власність комплексу будівель загальною площею 3016 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0012, а також частково (частина вимощення, ворота, частина огорожі) на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0008, яка перебуває в оренді у ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" на підставі договору оренди землі від 10.08.2016 р. З урахуванням зазначеного, позивач звертався до відповідача 2 щодо укладення договору про пропорційну участь у витратах на здійснення робіт щодо утримання в належному стані вимощення, організації пропускного режиму, однак відповідач 2 відмовився щодо укладення такого договору, з огляду на що позивач просить суд: 1) визнати припиненим договір оренди землі, серія та номер: 69-2016 від 10.08.2016 р., укладений між Бориспільською міською радою та ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ", земельної ділянки за адресою: вул. Калмикова Михайла, 37 м. Бориспіль Київської області, кадастровий номер 3210500000:04:003:0008, площею 0,447 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; 2) скасувати запис № 16267289 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3210500000:04:003:008, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа 0,447 га, орендар - ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ"; 3) скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3210500000:04:003:008, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа 0,447 га.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2021 у справі №911/3240/20 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з недоведеності ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" відповідно до вимог законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу укладеним відповідачами договором оренди. Відсутні в матеріалах справи як докази порушення земельного законодавства з боку Бориспільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ", так і будь-які інші передбачені приписами законодавства підстави для припинення договору оренди земельної ділянки, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" про визнання припиненим укладеного між відповідачами договору оренди землі.

Оскільки інші позовні вимоги є похідними від первісної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено, відсутні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 25.03.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції порушено ст.ст. 6,8,19,41 Конституції України, ст.ст. 317,319,321,386 ЦК України, проігноровано практику ЕСПЛ, зокрема висновки, викладені у рішенні ЕСПЛ Світлана Ільченко проти України , щодо дотримання приписів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод прав на мирне користування майном, визначення чи було втручання органів влади в права власності пропорційним або в інтересах суспільства.

- наявність запису про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі перешкоджає позивачу в подальшому присвоїти власній земельній ділянці кадастровий номер, отже можливість відновити порушене право позивача на державну реєстрацію переданої йому у власність земельної ділянки без скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки буде неможливим.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзивах на апеляційну скаргу представники відповідача 1,2 спростовують доводи апелянта, просять апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 15.04.2021 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 у справі №911/3240/20 залишено без руху, надаю скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

27.04.2021 від представника позивача надійшов супровідний лист, до якого додано дублікат квитанції №0.0.2101876999.1 від 23.04.2021 про доплату 405,00 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 у справі №911/3240/20, розгляд справи призначено на 17.06.2021.

19.05.2021 представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням 17.06.2021 представника позивача у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 відкладено розгляд справи на 15.07.2021.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.07.2021 апеляційну скаргу просив задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача - 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.07.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача - 1 в судове засідання апеляційної інстанції 15.07.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Представник відповідача - 1 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

12.07.2021 відповідачем - 1 подано клопотання про розгляд справи без участі його представника, просить рішення прийняти з урахуванням письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача - 1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15.12.2014 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" було укладено договір купівлі-продажу частки комплексу будівель з розстроченням платежу, який було зареєстровано в реєстрі № 2912 та посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Кузьміченко О.А., на підставі якого позивач набув у власність 94/100 частки комплексу будівель загальною площею 3016 кв.м, розташованого за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Калмикова Михайла, будинок 37. Комплекс будівель знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0012, площа 0,4768 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку № НВ-3203546932014 від 04.11.2014 Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2150964932105.

10.08.2016 між Бориспільською міською радою Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4470 га у м. Бориспіль Київської області по вул. Михайла Калмикова, 37 на підставі рішення Бориспільської міської ради VII скликання Київської області № 921-13-VІІ від 26.07.2016 р. Про затвердження проекту землеустрою та надання у користування на умовах оренди строком на 10 років земельної ділянки площею 0,4470 га (кадастровий номер 3210500000:04:003:0008) Товариству з обмеженою відповідальністю КУПАВА-УКРТОРГ для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель га споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Михайла Калмикова, 37 у м. Бориспіль (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншого призначення) .

Як зазначає позивач, звертаючись з даним позовом до суду, комплекс будівель, отриманих за зазначеним вище договором купівлі-продажу у власність ТОВ "ТОРГПОСТАЧ", знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0012 та частково (частина вимощення, ворота, частина огорожі) на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0008, яка перебуває в оренді ТОВ КУПАВА-УКРТОРГ за вказаним вище договором оренди землі від 10.08.2016.

10.09.2020 ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" звернулося до Бориспільської міської ради з клопотанням б/н, б/д, відповідно до якого позивач зазначав, що ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" набуло у власність комплекс будівель загальною площею 3016 (кв.м) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, 37, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2150964932105, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0012, а також частково на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0008, яка перебуває в оренді у ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" на підставі договору оренди землі, серія та номер: 69-2016, від 10.08.2016, видавник: Бориспільська міська рада Київської області. При цьому, ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" зазначало, що право оренди попереднього землекористувача вважається припиненим згідно ст. 31 ЗУ Про оренду землі , якою передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. З урахуванням викладеного, позивач просив, враховуючи вимоги ст. 31 ЗУ Про оренду землі , припинити право оренди ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" шляхом дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:04:003:0008, серія та номер: 69-2016 від 10.08.2016.

Також 10.09.2020 ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" звернулося до Бориспільської міської ради з клопотанням б/н, б/д, відповідно до якого, зазначаючи вищевказані обставини, вказувало, що існуючі межі земельних ділянок не відповідають фактичному розташуванню нерухомого майна, у зв`язку з чим до земельних ділянок необхідно внести зміни щодо площі та конфігурації. Враховуючи вимоги ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України, ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" просило Бориспільську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, буд. 37, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, орієнтовною площею 0,70 га.

Окрім того, ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" зверталось до ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" 23.10.2020 з листом-вимогою б/н, б/д, відповідно до якого позивач зазначав, що є власником комплексу будівель загальною площею 3016 (кв.м) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, 37, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2150964932105, а ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ" використовує для проїзду автотранспорту та проходу співробітників і відвідувачів ворота та вимощення за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Калмикова Михайла, 37, з огляду на що позивач пропонував відповідачу 2 взяти пропорційну участь у витратах на здійснення робіт щодо утримання в належному стані вимощення, організації пропускного режиму, а в разі відсутності пропозиції щодо участі у витратах, позивач зазначав, що автотранспорт, співробітники та відвідувачі, які прямують до підприємства відповідача 2, пропускатися через ворота та вимощення ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" не будуть.

Як стверджує позивач, відповідей на вказані листи отримано не було.

Оскільки відповідачами було проігноровано вимоги про припинення договору та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, товариство і звернулось з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до вимог статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Згідно зі статтею 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

З аналізу вищевикладеного випливає, що вирішення питань про передачу землі комунальної власності у користування є виключним правом ради - суб`єкта права власності на землю, і здійснюється з дотриманням загального порядку укладання господарських договорів, передбачених статтями 179-181 Господарського кодексу України, з урахуванням положень Земельного кодексу України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Поряд з цим, частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині 1статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зі змісту спірного договору, про визнання припиненим якого просить позивач, вбачається, що він є двостороннім договором, сторонами якого є орендодавець - Бориспільська міська рада Київської області та орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ".

На даний час вказаний договір оренди є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Окрім того, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Поряд з цим, згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями". Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас, положеннями ч. 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Поряд з цим, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності з приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 16 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10 ст. 24 ЗУ Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї (ст. 25 ЗУ Про державний земельний кадастр ).

Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, Публічна кадастрова карта - частина програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення у вигляді відкритих даних визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" відомостей (пп. 3 п. 2 Порядку).

Згідно даних, що відображені у Публічній кадастровій карті України, можна визначити розташування земельних ділянок та факт відсутності або наявності накладення суміжних земельних ділянок.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи роздруківок з Публічної кадастрової карти, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210500000:04:003:0012 та 3210500000:04:003:008 не тільки не мають накладення одна на одну, а навіть суміжних меж, оскільки між ними пролягають землі загального користування.

Окрім того, як слідує з договору купівлі-продажу частки комплексу будівель від 15.12.2014, придбане позивачем нерухоме майно знаходиться на одній земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:04:003:0012.

Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких інших належних та допустимих доказів того, що об`єкти його нерухомості знаходяться на території іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:04:003:0008, яка перебуває в оренді відповідача 2.

Статтею 55 Конституції України закріплено гарантію кожному на захист прав і свобод у судовому порядку. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, зокрема, це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття охоронюваний законом інтерес .

Так, поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке охоплює цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, та саме з метою його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність ТОВ "ТОРГПОСТАЧ" відповідно до вимог законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу укладеним відповідачами договором оренди. Відсутні в матеріалах справи як докази вчинення порушення земельного законодавства з боку Бориспільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА-УКРТОРГ", так і будь-які інші передбачені наведеними вище приписами законодавства підстави для припинення договору оренди земельної ділянки, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" про визнання припиненим укладеного між відповідачами договору оренди землі.

Оскільки вимоги позивача про скасування запису № 16267289 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3210500000:04:003:008, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа 0,447 га, орендар - ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ", та скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3210500000:04:003:008, є похідними від вимоги про визнання припиненим договору оренди землі, серія та номер: 69-2016 від 10.08.2016, укладеного між Бориспільською міською радою та ТОВ "КУПАВА-УКРТОРГ", яка задоволенню не підлягає, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині та в цілому в позові.

Заяви відповідачів про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності правомірно не розглядались судом, оскільки за змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом відмовлено в позові по суті у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача, питання щодо порушення строку позовної давності за даних обставин не вирішується, оскільки останній не впливає на суть прийнятого рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Щодо доводів апелянта колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано відповідними нормами права.

Питання оренди землі комунальної власності врегульовано спеціальним нормативним актом - ЗУ Про оренду землі . Жодним пунктом ст. 32 вказаного Закону не визначено підстав щодо припинення договору оренди землі, зазначених Позивачем у позові. Жодних доказів щодо знаходження вказаних об`єктів на території іншої земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:04:003:0008) Позивачем не наведено.

Відповідно до наданого Позивачем договору купівлі-продажу від 15.12.2014 до опису майна, яке було продано Позивачу не входить вимощення, ворота, частина огорожі.

Також відповідно до опису комплексу майна, що було придбано Позивачем (зазначено п.1.4 Договору купівлі- продажу) це майно розташовано на іншій земельній ділянці, з іншим кадастровим номером, яка не має жодного відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:04:003:0008.

Виходячи з юридичної природи асфальтобетонного або будь-якого іншого дорожнього покриття та з ознак нерухомого майна, покриття не є нерухомим майном. Дорожнє покриття відноситься до елементів благоустрою, тобто є типом покриття доріг і тротуарів, а не окремим об`єктом нерухомості. Даний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

Крім того, Договір укладено між двома юридичними особами на землю, що належить територіальній громаді міста Бориспіль, в особі Бориспільської міської ради і втручання іншої юридичної особи в питання саме припинення Договірних відносин і права власника розпоряджатися своїм майном не визначено жодним нормативним актом, а навпаки прямо заборонено законом.

Жодної підстави, яка б свідчила про порушення даним Договором прав Позивача або норм діючого законодавства а ні у позові, а ні в апеляційній скарзі не наведено, доказів накладання суміжних земельних ділянок не доведено.

Питання припинення договору оренди землі визначено ст. 31 ЗУ Про оренду землі , в якій наведено вичерпний перелік підстав для припинення договору. Договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Жодних аргументів щодо вимог припинити договір оренди землі, укладений іншими юридичними особами та вказівку на врегулювання цього питаня законодавцем, апелянтом не наведено.

Судом досліджено наявні у справі докази, про що зазначено в оскаржуваному рішенні, що спростовує доводи апелянта про прийняття рішення без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 у справі №911/3240/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 у справі №911/3240/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2021 у справі №911/3240/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3240/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 07.09.2021 після виходу колегії суддів з відпустки та самоізоляції.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська