Ухвала від 05.10.2021 по справі 908/2359/18

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

та представників:

позивача: Світлицький Д.А. -присутній в режимі відеоконференції (в залі суду),

відповідача: Лєлєкова В.В. -присутня в режимі відеоконференції (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Казаряна Арама Гарніковича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021

та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021

у справі № 908/2359/18

за позовом Фізичної особи - підприємця Казарян Арама Гарніковича

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

про визнання незаконним та скасування рішення комісії Запорізьких міських електричних мереж з розгляду акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 19.09.2018 № 00001112, оформлене протоколом засідання комісії від 01.11.2018,

В СТ А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець Казарян Арам Гарнікович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання незаконним та скасування рішення комісії Запорізьких міських електричних мереж з розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 00001112 від 19.09.2018, оформлене протоколом засідання комісії від 01.11.2018.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що акт про порушення від 19.09.2019 №00001112 був складений з недотриманням порядку, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та з порушенням процедури проведення перевірки.

Справа розглядалась судами неодноразово; за результатом нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021 (судді Дроздова С.С., Науменко А.О., Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (судді Кузнецова В.О., Чередко А.Є., Коваль Л.А.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та не враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, надано неправильну оцінку вказівкам Верховного Суду, викладеним у постанові у цій справі; просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

В межах строку, встановленого Верховним Судом в ухвалі від 16.09.2021, відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на недоведеність скаржником наявності порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутності підстав для застосування висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах з огляду на неподібність правовідносин.

Дослідивши викладені в касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, ухвалених у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не підтверджено наявності підстав для здійснення касаційного перегляду вказаних судових рішень з огляду на таке.

Як встановлено судами, спір у цій справі стосується питання про наявність або відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення комісії Запорізьких міських електричних мереж з розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, яким здійснено розрахунок недорахованої електроенергії про за період з 11.10.2016 по 19.09.2018, обсягом 161 494 кВт.г вартістю 367 010,69 грн.

Вирішуючи вказане питання, суди обох інстанцій дійшли висновків, що акт про порушення з додатками, показання свідків, фото та відеоматеріали, у сукупності підтверджують порушення споживачем ПРРЕЕ щодо самовільного улаштування дооблікової електропроводки для споживання електричної енергії поза розрахунковим приладом обліку.

Водночас, щодо заперечень позивача проти доведеності зазначеного в акті порушення, то суди обох інстанцій зауважили, що дефект акта, на який посилається позивач не спростовує факт порушення, оскільки цей факт відображено у сукупності з іншими доказами; ані ПРРЕЕ, ані інші норми чинного законодавства України не визначають вказаний скаржником дефект змісту акта як такий, що має наслідком його недійсність/нікчемність; вчинення споживачем дій, які призвели до підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника є самостійним порушенням, передбаченим у підпункті 6 пункту 2.1 Методики, і наявність або відсутність такого порушення має бути встановлена судом з урахуванням всіх обставин, пов`язаних із цим порушенням.

Врахувавши викладене, дослідивши всі документи та обставини справи, встановивши, що позивачем було здійснено самовільне підключення до електромережі поза облікової ділянки, на підставі чого складено відповідний акт № 00001112 від 19.09.2018, суди обох інстанцій дійшли висновку, що спірне рішення комісії Запорізьких міських електричних мереж з розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 00001112 від 19.09.2018, оформлене протоколом засідання комісії від 01.11.2018 є обґрунтованим та законним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач стверджує, що вказані висновки зроблені судами з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування до подібних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 917/1671/19, від 08.10.2020 у справі № 908/1580/19, від 11.02.2020 у справі № 904/210/19, від 05.02.2020 у справі № 904/412/19, від 04.02.2020 у справі № 904/1759/18.

Втім, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не підтверджено наявності підстав для врахування вказаних ним висновків Верховного Суду під час розгляду позову у цій справі, адже постанови Верховного Суду, в яких викладено ці висновки, ухвалені за наслідком встановлення принципово іншої сукупності обставин, тобто у правовідносинах, які не є подібними до спірних у цій справі.

Колегія суддів зауважує, що згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16.

Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

Як свідчить зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду, вони ухвалені за інших суттєвих обставин, тому визнати правовідносини у вказаних скаржником справах та у справі, що переглядається, подібними не можна.

Так, зі змісту постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 917/1671/19 видно, що відмовляючи у задоволенні касаційної скарги енергопостачальної організації, Суд виходив з того, що сукупністю встановлених судами обставин підтверджується правильність висновку апеляційного суду про невідповідність акта про порушення вимогам пункту 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії та помилки у розрахунку обсягу та вартості не облікованої електричної енергії. При цьому таке недотримання порядку полягало не тільки у тому, що в акті не зазначено статусу незаінтересованих осіб, але і в тому що всупереч абзацу 2 п. 8.2.5 ПРРЕЕ в акті виявлене порушення співробітники скаржника визначили як "самовільне підключення струмоприймачів, тому встановлення зазначеного в акті порушення зі сторони відповідача обов`язково передбачає наявність належних йому на праві власності/користування струмоприймачів, які були би приєднані до мережі позивача на відповідній опорі за допомогою дроту, зазначеного в акті про порушення, проте у пункті 5 акта про порушення немає жодних найменувань струмоприймачів відповідача, які були би самовільно приєднані, враховуючи, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про відсутність доказів того, що підключення та поставка електричної енергії здійснювалися до артезіанської свердловини; водночас у пункті 7 акта про порушення як об`єкти або струмоприймачі, відключені від електропостачання, зазначено артезіанську свердловину, проте така індивідуалізація не може вважатися достатньою для вказівки саме на відповідача; крім того якщо застосовувати відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України аналогію закону, згідно з наведеним у статті 1 Гірничого закону України, свердловина є циліндричною гірничою виробкою, створеною бурами або іншими буровими інструментами, а отже сама по собі не є струмоприймачем. В акті про порушення немає жодних застережень про перешкоджання або неможливість з інших причин відповідних представників позивача, у межах реалізації повноважень, передбачених пунктом 5.1.1 ПРРЕЕ, з обстеження електроустановок споживача, навести перелік відповідного електрообладнання/струмоприймачів відповідача, які ймовірно могли перебувати на артезіанській свердловині й бути самовільно підключені до мережі позивача. Наявний у матеріалах справи акт про порушення підтверджує лише факт підключення, здійсненого невідомими особами до мережі позивача, яка у розумінні п. 2.2.1 ПРРЕЕ перебуває у сфері балансової належності та експлуатаційної відповідальності АТ "Полтаваобленерго" (враховуючи, що у матеріалах справи немає доказів наявності договірних відносин між сторонами відносно забезпечення розподілу/постачання електричної енергії на електроустановки артезіанської свердловини), а не факт самовільного підключення, здійсненого саме відповідачем. Акт про порушення окрім підписів представників оператора системи містить підписи двох свідків, без застереження про наявність у них жодного з статусів, передбачених у переліку, наведеному в абзаці 5 пункту 8.2.5 ПРРЕЕ, що дало би змогу зробити висновок про їх незаінтересованість, та без зазначення назви і реквізитів документів, які посвідчували особу цих свідків і відповідну незаінтересованість. Крім того розрахунок вартості електроенергії викладено лише у самій позовній заяві, аналогічний за змістом розрахунок, наданий відповідачем як частина рахунку від не містить жодного підпису уповноваженої особи позивача. Аналізуючи сам розрахунок, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів/обґрунтування обраного позивачем періоду нарахування, як застосування значення 70А (І) у розрахунку як параметрів сили струму виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані для підключення, на той час як у пункті 1.3 Правил улаштування електроустановок наведено безліч таблиць з різними значеннями залежно від способу підключення/кількості жил у кабелях/матеріалу провідника та ізоляції тощо, що є недостатньою для належної верифікації обраного позивачем значення.

Постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 908/1580/19, від 11.02.2020 у справі № 904/210/19, від 05.02.2020 у справі № 904/412/19, від 04.02.2020 у справі № 904/1759/18 також ухвалені на підставі обставин, достатніх для висновку про недоведеність наявності підстав для донарахування споживачам вартості електричної енергії.

Натомість у справі № 908/2359/18 судами обох інстанцій ретельно досліджено та спростовано всі посилання позивача на дефекти акта про порушення ПРРЕЕ, за наслідком чого зроблено однозначний висновок про те, що сукупність наявних у справі доказів підтверджує вчинення позивачем порушення ПРРЕЕ шляхом самовільного улаштування позивачем дооблікової електропроводки для споживання електричної енергії поза розрахунковим приладом обліку, яка свідчить про відсутність підстав для скасування оскарженого позивачем рішення комісії відповідача з підстав лише відсутності у акті вказівки на наявність у свідків жодного з статусів, передбачених переліком абз.5 п.8.2.5 ПРРЕЕ, що дозволяло б зробити висновок про їх незаінтересованість, та вказівки на назву і реквізити документів, які посвідчували цих осіб та відповідний незаінтересований статус.

Як зауважив Верховний Суд постанові від 27.04.2020 у цій справі сам по собі дефект акта не може спростовувати факт порушення, якщо цей факт відображено у сукупності з іншими доказами. Ані ПРРЕЕ, ані інші норми чинного законодавства України не визначають вказаний скаржником дефект змісту акта як такий, що має наслідком його недійсність/нікчемність. Вчинення споживачем дій, які призвели до підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника є самостійним порушенням, передбаченим у підпункті 6 пункту 2.1 Методики, і наявність або відсутність такого порушення має бути встановлена судом з урахуванням всіх обставин, пов`язаних із цим порушенням. Судами обох інстанцій зазначену вказівку Верховного Суду враховано, досліджено всі обставини щодо вчинення споживачем відповідного порушення, перевірено правильність застосування порядку обчислення обсягів та вартості необлікованої електричної енергії (правильність застосування визначених Методикою формул, наявність чи відсутність підстав для її застосування), правильність всіх вихідних даних, що використовувалися енергопостачальником при здійсненні такого розрахунку, а також арифметичну правильність розрахунку, та зроблено вичерпні висновки про відсутність підстав для скасування рішення комісії відповідача і доводи скаржника про необхідність врахування висновків Верховного Суду у справі № 917/1671/19, зроблених за інших принципово іншої сукупності обставин, свого підтвердження не знайшли.

Таким чином, всі висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які скаржник посилався в якості підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, що є спірними у цій справі, тому підстави для їх врахування під час розгляду цієї справи відсутні.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до тих, що вирішено у цій справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, касаційне провадження в цій справі підлягає закриттю на підставі п. 5 ч. 4 ст. 296 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 287, 296, 326 ГПК України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Казарян Арама Гарніковича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021 у справі № 908/2359/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.