Постанова

від 28.09.2021 по справі 179/974/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7254/21 Справа № 179/974/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондарево» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтама» про розірвання договору оренди земельної ділянки , -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондарево» (далі - ТОВ «Бондарево» ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтама» (далі - ТОВ «Інтама» ), в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки, у зв`язку з порушенням умов договору, несплатою орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2019 року, він є спадкоємцем майна свого батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщина, на яку видано свідоцтва, складається з земельної ділянки площею 3,9486 га, розташованої на території Личківської сільської ради Магдалинівського району, Дніпропетровської області.

На вказану земельну ділянку складено договір оренди від 20 грудня 2014 року укладений між ТОВ Бондарево та ОСОБА_2 .

Однак, ТОВ Бондарево припинило свою діяльність як юридична особа 07 лютого 2012 року та в даний час з 15 лютого 2012 року правонаступником є ТОВ Інтама , про що не було повідомлено орендодавцю, що є істотним порушенням договірних відносин між сторонами.

На звернення ОСОБА_1 , керівник ТОВ Інтама Овчар Інна Володимирівна, відмовляється направити на його адресу копію договору оренди земельної ділянки та свої пропозиції з питань мирного регулювання даного правового спору та переукладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди б/н від 20 грудня 2014 року земельну ділянку площею 3,950 га спадкодавець ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ Бондарево терміном на 49 років.

Позивач посилається на те, що порушено його право щодо належного встановлення розміру орендної плати, оскільки її не сплачено а період з 2014 по 2019 рік, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за орендною платою. Виходячи з 3 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її індексації складає значну суму, у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати.

Посилаючись на вищевикладене заявник просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які заявник посилався у своїй позовній заяві.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ТОВ Інтама надала суду відзив, в якому посилається на необгрунтованість скарги та вважає її такою, що не підлягає задоволеню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ТОВ Бондарево укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 січня 2015 року, строком на 49 років /т. 1 а. с. 11/.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 71 /т. 1 а. с. 58/.

Позивачеві належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,9486 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0377, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2148 виданого 27 листопада 2019 року /т. 1 а.с. 11/.

Відповідно до п.3 спірного договору визначено, що за користування земельною ділянкою Орендар щорічно протягом строку дії договору сплачує орендну плату у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору.

Згідно актів прийому-передачі сільськогосподарської продукції за 2015-2017 р.р. та видаткових касових ордерів від 29 грудня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ТОВ Бондарево орендну плату в натуральній та грошовій формі на загальну суму 32 588,37 грн. /т. 1 а. с. 119-131/.

17 квітня 2020 року ОСОБА_1 виплачено орендну плату за 2020 рік в розмірі 3 937,78 грн. /т. 1 а. с. 132-133/.

ТОВ ІНТАМА є правонаступником ТОВ БОНДАРЕВО , код ЄДРПОУ 20240580 /т. 1 а. с. 151-153/.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність об`єктивних доказів, що відповідачем істотно та систематично порушується договір, а також не доведено той факт, що ОСОБА_2 та позивачеві, як стороні договору оренди не виплачувалася орендна плата, чим істотно порушено умови договору, виходячи з обставин того, що позивач особисто підписав документи про отримання грошових коштів.

З даним висновком також погоджується колегія суддів.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про оренду землі зі змінами станом на моменту укладення договору, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, а також нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Згідно до ст. 90 Земельного Кодексу України, яка регламентує права власників земельних ділянок власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1, 3, 4 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати .

Виходячи з обставин справи вбачається, що відповідачем виконувалися зобов`язання за договором оренди в частині виплати орендної плати протягом 2015-2017 р. р., шляхом, що підтверджується відповідними актів прийому-передачі сільськогосподарської продукції, видатковими касовими ордерами та випискою по рахунку.

Також відповідачем виконувалися зобов`язання за договором оренди перед спадкоємцем, шляхом сплати грошових коштів, що підтверджується випискою з рахунку товариства.

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних спірних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Посилання позивача відносно істотних порушеннях умов договору в частині зміни орендатора колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди було укладено з ТОВ «Бондарево» , яке в подальшому змінило свою назву на ТОВ «Інтама» . Тобто, заміни сторони у зобов`язані не відбувалось та відсутні будь-які порушення умов договору зі сторони відповідача. Посилання позивача про припинення діяльності ТОВ «Бондарево» з 15 лютого 2012 року спростовується відкритою інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якою з 15 лютого 2012 року припинило свою діяльність Селянське (Фермерське) господарство «Бондарево» , оді як спірний договір укладено з ТОВ «Бондарево» .

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з підстав їх недоведеності. Враховуючи встановлені судом обставини та пояснення учасників справи колегія суддів погоджується з висновком районного суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров