Постанова

від 28.09.2021 по справі 520/10182/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.

28 вересня 2021 р.Справа № 520/10182/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІ-АВТОТРАНС" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування акту і припису, -

В с т а н о в и в:

30.09.2019 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІ-АВТОТРАНС" (далі - ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС") звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК6087/296/НП/АВ від 22.05.2019 року;

визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці у Харківській області) про усунення виявлених порушень № ХК6087/296/НП/АВ/П від 22.05.2019 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" до ГУ Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування акту і припису в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК6087/296/НП/АВ від 22.05.2019 року.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що в направленні № 02/03-03/1458 від 03.05.2019 року на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об`єкту відвідування зазначено, що останнє дійсне з 06.05.2019 року у термін, визначений п. 10 Порядку . При цьому, п. 10 Порядку не встановлює конкретних строків проведення інспекційних відвідувань, а визначає максимальну межу строку, більше якого інспекційне відвідування тривати не може. Встановлення ж строку проведення інспекційного відвідування належить до повноважень керівника контролюючого органу. Отже, в порушення ч. 5 ст. 2 та ч. 3 ст. 7 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V) направлення не містить дати закінчення інспекційного відвідування.

Також, позивач зазначив, що оскільки датою початку інспекційного відвідування керівником відповідача в наказі від 03.05.2019 року № 825 та заступником керівника в направленні встановлено 06.05.2019 року, датою закінчення інспекційного відвідування позивача повинно бути визначено 06.05.2019 року або 07.05.2019 року. Таким чином, незалежно від того, протягом одного або двох робочих днів визначено тривалість інспекційного відвідування позивача керівником відповідача, в будь-якому разі відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону № 877-V з 08.05.2019 року направлення було нечинним, у зв`язку з цим проведення інспекційного відвідування позивача 08.05.2019 року було неможливо, оскільки належна правова підстава для цього, тобто направлення, на цей день була відсутня.

Крім того, позивач зазначив, що не проведення інспекційного відвідування за місцем провадження господарської діяльності, не пред`явлення керівнику або уповноваженій ним особі службових посвідчень, копії направлення, не роз`яснення прав та обов`язків не тільки спростовує наведене в оскаржуваних акті та приписі твердження про проведення 08.05.2019 року інспекційного відвідування (за нечинним направленням), а й свідчить про порушення принципів гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V), вимог ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 6, ч. 5 ст. 7, ст. 10 Закону № 877-V та пунктів 9, 14 Порядку.

Також, позивач зазначив, що Верховний Суд ухвалами від 19.06.2019 року відкрив касаційне провадження за скаргами КМУ та Державної служби України з питань праці, але відмовив в задоволенні клопотань про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17. Таким чином, з 14.05.2019 року ГУ Держпраці у Харківській області не могло вчиняти будь-яких дій на виконання вимог Порядку, в т. ч. складати оскаржені акт та припис, оскільки Порядок, яким передбачено їх складання був нечинний.

У відзиві на адміністративний позов ГУ Держпраці у Харківській області, не погоджуючись з вимогами ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС", зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування для проведення заходу державного контролю у сфері інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, зафіксовано допущення до роботи 6 працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України: гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , у зв`язку з виявленими порушеннями винесено припис № ХК6087/296/НП/АВ/П від 22.05.2019 року.

23.02.2021 року до суду надійшло клопотання позивача, яким він просить вирішити питання щодо відшкодування на його користь судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у розмірі 1200 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року задоволено вимоги адміністративного позову ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС".

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень № ХК6087/296/НП/АВ/П від 22.05.2019 року.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Харківській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 3842 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що Закон № 877-V та Порядок № 295 визначають ряд умов, за яких звернення фізичної особи є підставою для здійснення заходу державного контролю: таке звернення має бути зверненням саме працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю або зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, тобто звернення має стосуватись порушень, що спричинило шкоду правам заявника; порушення прав заявника має бути підтверджено відповідними доказами (за наявності); позаплановий захід в такому разі здійснюється виключно за погодженням відповідного центрального органу виконавчої влади. Вищевказані умови законодавства відповідачем не дотримані.

Також, суд зазначив, що в оскаржуваному наказі відсутня інформація про погодження відповідачем з Держпраці України проведення позапланового інспекційного відвідування позивача, що згідно ст. 6 Закону України № 877-V є обов`язковою вимогою при проведенні позапланового заходу.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує аналогічними доводами, що наведені ним у відзиві. Крім того, відповідач зазначив, що судом порушено приписи ст. 143 КАС України, розглянуто питання відшкодування витрат на правничу допомогу одночасно з винесенням рішення по суті. Як наслідок було порушено вимоги ч. 7 ст. 134 КАС України, а саме позбавлено можливості викласти свою позицію щодо витрат на професійну правничу допомогу, а саме обмежено в праві написання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" (код ЄДРПОУ 37576776), зареєстрований в якості юридичної особи 21.02.2011 року за № 1 480 102 0000 049376. Видами діяльності підприємства за КВЕД, зокрема, є: 60.21.1 - діяльність автомобільного регулярного транспорту, 50.20.0 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту (т. 1, а.с. 19-20).

Підприємством отримано ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Серія АГ № 587587 від 12.07.2011 року на внутрішні перевезення пасажирів автобусами (т. 1, а.с. 21).

25.03.2019 року (вх. № Ш-34в) до Головного управління Держпраці у Харківській області надійшло звернення гр. ОСОБА_7 від 22.03.2019 року, в якому від імені жителів Харківської області повідомлялося про незадовільну роботу транспорту на маршрутах №№ 6, 49, 266 міста Харкова. Водії ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС", яке обслуговує вищевказані маршрути, не оформлені, отримують зарплату в конвертах, працюють по 16-18 годин на день та не несуть відповідальність за безпеку громадян, а також проявляють грубість та нахабство до пасажирів автотранспорту (т. 1, а.с. 183).

Начальником ГУ Держпраці у Харківській області винесено наказ від 03.05.2019 року № 825 "Про проведення заходу державного контролю ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС", яким наказано інспекторам праці здійснити заходи державного контролю у формі інспекційних відвідувань на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України об`єктом відвідування - ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС", з 06.05.2019 року з дотриманням п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 (т. 1, а.с. 84-85).

Підстава винесення наказу: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин (звернення гр. ОСОБА_7 від 22.03.2019 року (вх. від 25.03.2020 № Ш-346).

На підставі наказу № 825 від 03.05.2019 року ГУ Держпраці у Харківській області оформлено направлення № 02.03-03/1458 від 03.05.2019 року на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об`єкту відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" (т. 1, а.с. 181).

08.05.2019 року у зв`язку з ненаданням інформації необхідної для проведення інспекційного відвідування відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК6089/296/НП, який направлено разом із вимогою про надання документів № ХК6089/296/НД на юридичну адресу ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" (т. 1, а.с. 128-135).

Вимогою про надання документів № ХК6089/296/НД від 08.05.2019 РОКУ, позивача зобов`язано у строк до 10:00 год. 22.05.2019 року надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 22.05.2019 року.

За результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці в Харківській області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка, використовує найману працю № ХК6087/296/НП/АВ від 22.05.2019 року, яким зафіксовано порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП, а саме: 6 працівників допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України: гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 112-121)

На підставі висновків акту відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ХК6087/296/НП/АВ/П від 22.05.2019 року, яким зобов`язано директора ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" усунути порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП до 21.06.2019 року (т. 1, а.с. 64-66).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) встановлено, що державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення № 96).

Згідно з пп.16 п 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

У відповідності до абзацу 2 ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 7 ст. 7 Закону № 877-V встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З наказу про проведення заходу державного контролю ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" від 03.05.2019 року № 825 встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування позивача слугувало звернення гр. ОСОБА_7 щодо можливого порушення законодавства про працю ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" в частині фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому КМУ.

За результатами інспекційного відвідування ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС", відповідачем зафіксовано факт допущення позивачем до роботи 6 працівників без оформлення трудового договору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року по справі № 520/12106/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року, задоволено адміністративний позов ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" до ГУ Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу (т. 1, а.с. 220-227).

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держпраці у Харківській області від 03.05.2019 року № 825 "Про проведення заходу державного контролю ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС".

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З`ясовуючи питання наявності визначених законодавством підстав для проведення інспекційного відвідування ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" судом у справі № 520/12106/19 встановлено, що у даному випадку здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування за додержанням законодавства про працю під час перевезення пасажирів автобусами за відповідними маршрутами, відповідач підставою для такого контролю у розумінні вимог Закону № 877-V та Порядку № 295 визначив лист - звернення громадянки ОСОБА_7 від 22.03.2019 року.

Дослідивши зазначений лист як можливу правову підставу для здійснення позапланового заходу, колегія суддів зазначає, що він жодним чином не узгоджується ані з вимогами Закону №877-V, ані з вимогами Порядку № 295 для можливості його кваліфікації як підстави, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування підприємства, оскільки поміж вказаних у Законі №877-V та Порядку № 295 підстав - відсутня така підстава, як проведення позапланового інспектування Держпрацею за зверненням фізичної особи, яка не є особою, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Закон №877-V та Порядок № 295 визначають ряд умов, за яких звернення фізичної особи є підставою для здійснення заходу державного контролю: таке звернення має бути зверненням саме працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю або зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, тобто звернення має стосуватись порушень, що спричинило шкоду правам заявника; порушення прав заявника має бути підтверджено відповідними доказами (за наявності); позаплановий захід в такому разі здійснюється виключно за погодженням відповідного центрального органу виконавчої влади.

Вищевказані умови законодавства відповідачем не дотримані.

Натомість, в якості правової підстави для проведення інспекційного відвідування відповідачем визначено звернення громадянки ОСОБА_7 від 22.03.2019 року (вх. від 25.03.2020 №Ш-346), за аналізом якого керівником органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин прийнято рішення. Зміст такого звернення зводиться виключно до повідомлення обставин порушення ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" під час обслуговування автобусних маршрутів № № 6, 49, 266 м. Харкова правил оформлення трудових відносин інших осіб, отримання ними заробітної плати неофіційно, режим роботи водіїв підприємства на вказаних автобусних маршрутах. Зі змісту цього звернення слідує відсутність порушення особистих прав заявника зі сторони позивача у справі.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до заяви ОСОБА_7 , засвідченої приватним нотаріусом Барвінківського району нотаріального округу Харківської області Захаровою Н.В., зареєстрованою в реєстрі за № 1203, ОСОБА_7 ніколи не писала скарги до ГУ Держпраці у Харківській області та претензій до підприємства ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" не має (т. 1, а.с. 179).

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному наказі відсутня інформація про погодження відповідачем з Держпраці України проведення позапланового інспекційного відвідування позивача, що згідно ст. 6 Закону України №877-V є обов`язковою вимогою при проведенні позапланового заходу.

Відповідно до положень ч.1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, в даному випадку, діяв не в межах, визначених законодавством, чим вчинив протиправні дії щодо прав та інтересів позивача, які підлягають захисту, шляхом скасування припису про усунення виявлених порушень № ХК6087/296/НП/АВ/П від 22.05.2019 року, оскільки він, з огляду на встановлені у справі обставини, є незаконним.

Крім того, клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що понесені ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Крім того, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Як установлено судовим розглядом, витрати позивача на правову та професійну правничу допомогу підтверджуються наступними документами, наявними в матеріалах справи:

1) копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 3/2020 від 12.02.2020 року, який укладено між ТОВ "АЛІ-АВТОТРАНС" та адвокатом Рижковим І.П. (а.с. 15-17);

2) додаток до договору № 3/2020 від 12.02.2020 року, яким визначено тарифи на послуги, детальний опис робіт (а.с. 18);

3) акт приймання-передачі наданих послуг від 22.02.2021 року № 3 (а.с. 19), згідно якого, виконано зобов`язання:

- підготовка до Харківського окружного адміністративного суду клопотання про поновлення провадження у справі № 520/10182/19 від 03.02.2021 року з додатками, а саме засвідченими копіями рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року по справі № 520/12106/19 - 1 година - 600 грн.;

- підготовка до Харківського окружного адміністративного суду клопотання про долучення доказів від 22.02.2021 року по справі № 520/10182/19, що включало: аналіз судових рішень по справі № 520/13722/19 на предмет встановлення обставин, що мають значення для суті спору та предмету доказування по справі № 520/10182/19; формування правової позиції та виклад належного обґрунтування щодо долучення до матеріалів справи № 520/10182/19 копій рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року та постанови Верховного Суду від 27.01.2021 року по справі № 520/13722/19, оскільки ними встановлені обставини, що мають значення для справи - 3 години - 600 грн. Загальна вартість послуг складає 1200 грн.

4) платіжне доручення № 26 від 22.02.2021 року про сплату адвокатських послуг на суму 1200 грн. (а.с. 30);

Колегія суддів відзначає, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Колегія суддів враховує, що акт приймання-передачі наданих послуг від 22.02.2021 року № 3 містить детальний опис робіт, виконаних при надані правничої допомоги позивачу в ході розгляду даної справи, а надані заявником документи, на переконання суду, у своїй сукупності підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17)

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

В даному випадку відповідачем як суб`єктом владних повноважень не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, також суду не було надано жодних доказів та не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1200 грн.

Інші доводи і заперечення означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 08 жовтня 2021 року.