Ухвала

від 09.04.2021 по справі 466/2200/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/2200/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/387/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 32018100000000273, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_6

встановила:

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23.10.2019 в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч.1 ст. 212 КК України у зв`язку із декриміналізацію діяння.

Апелянт покликається, що суддя в мотивувальні частини ухвали, у супереч вимогам ч.1 ст. 372 КПК України, без дослідження жодних доказів у кримінальному провадженні та не встановлюючи жодних обставин вказав на те, що встановлено місце, час, спосіб вчинення, наслідки кримінального правопорушення, форми вини та мотивів з посиланням на докази. Крім того зі змісту ухвали випливає те, що суддя встановив, що у результаті протиправних дій директора ТОВ фірми «Язьм» ОСОБА_7 до державного бюджету 2015-2016 роках не надійшло орендної плати за землю на загальну суму 1372656, 04 грн. Також в ухвалі зазначено, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 не сплатив податок на майно у 2015 році в розмірі 564151,64 грн., що становить 926,36 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у 2016 році в розмірі 808 507,05, грн., що становить 1173,45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто загальний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, яким визначається об`єктивна сторона кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7 , становить 2099,81 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Апелянт наполягає, що формулювання обвинувачення викладене суддею в ухвалі суду першої інстанції під час постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією є неправильним, оскільки КПК України допускає таке формулювання лише під час постановлення обвинувального вироку суду.

Апелянт звертає увагу, що згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути вказані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах, документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Таким чином судом першої інстанції при постановлені ухвали було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, через не дослідження доказів по справі, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК Українипередбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч. 1ст. 284 КПК Українипередбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщонабрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Саме на п.4 ч.1 ст. 284 КПК України покликається суддя суду першої інстанції при закритті кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані, за ч.1 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податку на майно, а саме плату за землю, що справляється у формі орендної плати за земельні ділянки, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

В обвинувальному акті зазначено, що у результаті протиправних дій директора ТОВ-Фірма «Язьм» обвинуваченого ОСОБА_7 до Державного бюджету України у 2015-2016 роках не надійшло орендної плати за землю на загальну суму 1372656, 04 грн., що є значним розміром, оскільки в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В ухвалі суду першої інстанції підставно зазначено, що з об`єктивної сторони, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 212 КК України в діючій редакції, може бути вчинене лише коли розмір коштів (сума несплачених податків), необхідних для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 212 КК України, повинен в три тисячі і більше разів перевищувати установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а відтак, діяння в якому обвинувачується ОСОБА_7 , не є кримінальним правопорушенням.

Тобто, на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідно до змін, які набули чинності 25.09.2019 року, розмір несплаченого ОСОБА_7 податку на майно, який становить 2099,81неоподатковуваного мінімуму доходів громадяну сумі 1372656,04грн., не є значним розміром відповідно до ч. 1 ст. 212 КК України та на даний час перестало бути кримінально караним, а отже не є кримінальним правопорушенням. Таким чином відбулась його декриміналізація.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Висновок суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 є законним й обґрунтованим.

Факт декриміналізації діяння ОСОБА_7 на підставі Закону України №1101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року ніким не оспорюється.

Однак, як встановлено в суді апеляційної інстанції обставини, які вказують на те, що розгляд клопотання захисника обвинуваченого, в якому вона просила прийняти рішення на підставі внесених до законодавства змін щодо закриття провадження відносно ОСОБА_7 у зв`язку з декриміналізацією його діяння, розглянуто з порушенням чинного законодавства.

Доводи апелянта про те, що суд лише при дослідженні всіх доказів у справі мав праву в мотивувальній частині ухвали послатися на них, але клопотання про закриття провадження щодо ОСОБА_7 було подано захисником в першому судовому засіданні до початку дослідження доказів у справі, відтак ухвала суду першої інстанції про закриття провадження щодо ОСОБА_7 за відсутністю складу злочину за ч.1 ст. 212 КК України, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Таким чином колегія суддів вважає обгрунтованим покликання захисника обвинуваченого про безпідставність зазначення в ухвалі суду першої інстанції факту встановлення вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, за ч.1 ст. 212 КК України. Тобто за вказаних обставин доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо; не можуть бути доказами відомості, що містяться в показаннях, речах, документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків передбачених цим Кодексом, є обгрунтованими.

Зважаючи на вказане, та враховуючи вимоги ч.1ст.5 КК Українищодо зворотної дії у часі закону про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття даного кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів зауважує, що системний аналіз вказаних приписів кримінального процесуального закону дозволяє дійти висновку стосовно того, що закриття кримінального провадження на підставі п.4 ч.1ст.284 КПКвідноситься до реабілітуючих підстав, тобто тих, які повністю знімають з особи підозру, обвинувачення у вчиненні певного діяння, зі всіма позитивними для нього правовими наслідками про відновлення передбачених законом прав.

Згідно з ч.1 ст. 409 КПК Українипідставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла переконання, що, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції необхідно зміні, виключивши з мотивувальної частини покликання на винуватість обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 32018100000000273, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 212 КК України - змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали покликання на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 212 КК України.

У решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: