Рішення

від 15.06.2010 по справі 3/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/167

15.06.10

За позовом    Прокурора Солом‘янського району міста Києва в інтересах держави в особі

1)          Солом‘янської районної у місті Києві ради

                    2)          Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду»Солом‘янської районної в м. Києві ради

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»

Про                       стягнення 47 445,59 грн.

                                                                                                            Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури  Коваленко М.М. –старш. поміч. прокурора, посвід. № 211 від 07.10.2009

Від позивача         1) Зінченко А.В. –пред. по дов. № 103 від 19.03.2010

                              2) Малиш В.В. предст. По дов. № 51 від 30.12.2009

Від відповідача     не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом‘янського району міста Києва в інтересах держави в особі 1) Солом»янської районної у місті Києві ради 2) Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної в м. Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»суму орендної плати та видатків по сплаті земельного податку у розмірі 47 445,59 грн., в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 191/Ч від 12.09.2008 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом‘янського району міста Києва.

Прокуратура в письмових поясненнях поданих в судовому засіданні 15.06.2010 позовні вимоги підтримує.

Позивач 1 в письмових поясненнях поданих в судовому засіданні 15.06.2010 позовні вимоги прокуратури підтримує.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 21.04.2010 та ухвалі від 04.06.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресами, що зазначені в позовній заяві : за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 04.06.2010 : м. Київ, вул. Мельникова, 12 та адресою об‘єкта оренди : м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 41.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 15.06.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника прокуратури, позивача 1, позивача 2 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.09.2008 між Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної в м. Києві ради(орендодавець)   та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»(орендар) було укладено договір № 191/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом‘янського району міста Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець та орендар на підставі розпоряджень Солом‘янської районної у місті Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007, № 1554 від 12.09.2008 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення для розміщення їдальні, складських потреб, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41.

Згідно п. 2.1. договору об‘єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 436,6 кв. м. в тому числі перший поверх площею 303,1 кв. м., цоколь площею 133,5 кв. м.

Спір виник в зв’язку з тим, що прокуратура вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди приміщення та компенсації плати за землю за період з 01 вересня 2008 року по 30 січня 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 43 099,06 грн. та відповідно 4 346,53 грн.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору було визначено сторонами з 12.09.2008 до 12.08.2011 (п. 9.1 договору).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та прядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом‘янської районної в м. Києві радою від 20.12.2006 № 101 за результатами конкурсу на право оренди об‘єкту комунальної власності. Орендна плата на момент укладення договору встановлюється у розмірі 5 % від вартості майна і становить 8 946,04  грн. на місяць.

Згідно п. 3.2., п. 3.3., п. 3.5. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю (додаток № 3).

Відповідно до п. 3.9 договору орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

Отже, умовами договору передбачено, що зобов‘язання орендаря по сплаті орендної плати  припиняються по поверненню орендованого приміщення.

Орендодавець прийняв, а орендар передав об‘єкт оренди загальною площею 436,6 кв. м., що підтверджується актом прийому –передачі від 30.01.2009.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.8. договору орендар повинен сплачувати орендну плату (п.п.3.1, 3.7.) та інші платежі (п.п.3.5, 3.6.) незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення з 01 вересня 2008 року по 30 січня 2009 року та компенсації видатків по сплаті земельного податку, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 43 099,06 грн. та відповідно 4 346,53 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов‘язався вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 43 099,06 грн. та компенсації видатків по сплаті земельного податку в сумі 4 346,53 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Прокурора Солом‘янського району міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»(м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 32984051) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради  (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 43 099 (сорок три тисячі дев‘яносто дев‘ять) грн. 06 коп. боргу по орендній платі, 4 346 (чотири тисячі триста сорок шість) грн. 53 коп. компенсації видатків по сплаті земельного податку.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»(м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 32984051)  в Доход державного бюджету України 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 17.06.2010.