Ухвала

від 28.09.2021 по справі 638/13343/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/13343/17

Провадження № 2/638/842/21

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Коваленко О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та передачу справи за підсудністю у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Сі-Пі-ЕМ, ПФ Інверком про визнання майнових прав,

встановив:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ТОВ Сі-Пі-ЕМ, ПФ Інверком про визнання майнових прав, яким просив визнати за ним право власності на майнові (речові) права, що виникають з договору про участь у будівництві №150 від 15.02. 2012 року, у тому числі право на отримання в натурі квартири з трьох кімнат (тип 3Г) загальною площею 103.9 кв. м на 12-му поверсі в багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по вул. Леніна (в районі СШ №116), будівництво якої здійснюється на земельній ділянці, що надана для цього на підставі рішень Харківської міської ради від 19.11.2003 №222/03 та №1467 від 26.02.2014, кадастровий №6310136300:07:006:0016.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.09.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду.

15.01.2020 року представником відповідача - керівником ПФ Інверком Шеіном Ігорем В`ячеславовичем подано клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що 14.05.2019 року постановою Господарського суду Харківської області про визнання боржника банкрутом по справі №922/1158/19 ТОВ СІ-ПІ-ЕМ визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру.

Враховуючи те, що у справі №638/13343/17 ТОВ Сі-Пі-Ем є відповідачем, а спір стосується договірних відносин між позивачем та ТОВ СІ-ПІ-ЕМ , то зазначена справа відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України з процедури банкрутства та п.8 ч.1 ст.20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду та на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Клопотання аналогічного змісту надійшло 25.02.2020 року від арбітражного керуючого Шапілова С.А., який діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, виданого на підставі наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2013 № 300/5

Також 10.07.2020 року за Вх. №34336 надійшло клопотання ліквідатора ТОВ СІ-ПІ-ЕМ арбітражного керуючого Шапілова С.А. про направлення справи до Господарського суду Харківської області, в обґрунтування якої він посилався на те, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, шодо майнових спорів з вимогами до боржниками та його майна, провадження у якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Враховуючи той факт, що у справі № 638/13343/17 ТОВ СІ-ПІ-ЕМ , то відповідно до ч.3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та п.8 ч.1 ст.20 ГПК України вказаний спір відноситься до юрисдикції господарського суду та на підставі ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства справа повинна бути передана до Господарського суду Харківської області та розглянута в рамках справи №922/1158/19.

У підготовчому судовому засіданні позивач не заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані клопотання, прийшов до наступних висновків.

Згідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2019 року прийнято заяву ТОВ Сі-Пі-ЕМ про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Постановою Господарського суду Харківської області від 14 травня 2019 року визнано товариство з обмеженою відповідальністю Сі-Пі-ЕМ банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, містить норми аналогічного характеру.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі за вказаним позовом господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Аналогічні норми закріплено у статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Норми аналогічного характеру містить і частина друга статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, який вступив у дію 21 жовтня 2019 року.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який був чинний під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, установлених Законом № 2343-XII, який діяв на час ухвалення судового рішення.

Таким чином, за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі її порушення вона підлягає закриттю. Якщо під час її розгляду з`ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена справа підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, зокрема обставини, встановлені постановою Господарського суду Харківської області від 14.05.2019 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Сі-Пі-Ем .

З урахуванням вказаного, відповідно клопотання про направлення справи за підсудністю задоволенню не підлягає, оскільки задоволення клопотання про закриття провадження у справі виключає можливість направлення вищевказаної справи до Господарського суду Харківської області.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, -

постановив:

Клопотання ліквідатора ТОВ Сі-Пі-ЕМ про закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Сі-Пі-ЕМ - закрити.

У задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2021 року.

Суддя -