Рішення

від 24.11.2021 по справі 638/13343/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/13343/17

Провадження № 2/638/842/21

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Коваленко О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної фірми Інверком про визнання майнових прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до відповідачів, яким з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право на майнові права, що виникають з договору про участь у будівництві №150 від 15.02.2012 року, а саме право на отримання в натурі квартири з 3-х кімнат (тив 3В) загальною площею 103.9 кв.м. на 12-му поверсі в другій секції в багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , будівництво Харківської міської ради від 19.11.2003 року №222/03 та №146/14 від 26.02.2014 року, кадастровий №6310136300:07:006:0016.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та ТОВ МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ Україна (код 25178393) було укладено договір №120 від 09.10.2017 року про спільну діяльність у будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і підземною автостоянкою, розташованою у АДРЕСА_1 .

При цьому первинного забудовника - ТОВ МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ Україна Постановою господарського суду Харківської області від 21.01.2016 року визнано банкрутом.

16.09.2013 року в спільну діяльність було залучено нового учасника - ТОВ Сі-Пі-Ем на підставі угоди про передачу функцій керуючого спільною діяльністю Забудовника за Договорами про участь у будівництві та Договорами про дольову участь у будівництві.

Між ТОВ МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА та новим забудовником ТОВ Сі-Пі-Ем 15.02.2012 року було укладено угоду №150 про заміну забудовника на підставі договору №31/03/01 віл 31.01.1998 року.

На підставі Договору про участь у будівництві №150 від 15.02.2012 року та Договору про спільну діяльність №31/03/01 від31.03.1998 року, що діє в редакції від 01.10.2013 позивач є учасником спільної діяльності, яка здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників без створення юридичної особи.

Вищевказаний договір взятий на облік в Київський ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як окремий суб`єкт господарювання (код платника податків 466572691, ІПН платника ПДВ 000466572691, свідоцтво платника ПДВ №10028385 серії НВ №021733 від 15.03.2007 року, видане ДПІ Київського району м. Харкова.

Відповідно до п. 1.1, 3.1 Договору про участь у будівництві №150 від 15.02.2012, ТОВ Сі-Пі-Ем - Забудовник здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою по АДРЕСА_2 , а Позивач (учасник) приймає фінансову участь у будівництві шляхом внесення внеску в сумі 562 665 грн., що еквівалентно 104 164 доларів США на момент укладення договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору №150 від 15.02.2012 року про участь у будівництві ТОВ Сі-Пі-Ем - Забудовник зобов`язався в строк до 2 кварталу 2009 року з належною якістю побудувати та здати в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок за вищевказаною адресою та передати у власність позивача одну з квартир з 3-х кімнат (тив 3В) загальною площею 103.9 кв.м. на 12-му поверсі в другій секції.

Зазначає, що свій обов`язок щодо внесення вкладу учасником (позивачем) було виконано у повному обсязі, відтак позивач у повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання та набув майнових прав на обумовлені договором про участь у будівництві об`єкти нерухомості, однак забудовник - ТОВ Сі-Пі-Ем до часу звернення до суду із вищевказаним позовом будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою по АДРЕСА_1 не здійснив, оголосивши себе банкрутом. При цьому останній строк завершення будівництва сплинув 31.12.2015 року.

Посилається також на те, що внаслідок бездіяльності відповідача строки введення в експлуатацію вищевказаного житлового будинку порушені, внаслідок чого порушено право позивача як власника об`єкта будівництва.

Позивач вказав, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , будівництво Харківської міської ради від 19.11.2003 року №222/03 та №146/14 від 26.02.2014 року, кадастровий №6310136300:07:006:0016) 04.09.2017 року було зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Малаховою Г.І. за Приватною фірмою Інверком .

Зазначив, що така реєстрація відбулась без повідомлення позивача як учасника будівництва, що фактично позбавило його майнових прав на належну йому квартиру.

При цьому вказав, що згідно з п.п. 9, 9.1 додатка 1 до рішення Харківської міської ради від 08.11.2017 року №802/17 Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів та припинення права користування земельними ділянками ПФ Інверком було надано в оренду до 31.12.2019 року для завершення будівництва багатоповерхового житлового будинку, а не для оформлення права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Відтак вважає, що з урахуванням наведених дій відповідачів ТОВ СІ-ПІ-ЕМ та ПФ Інверком існують обгрунтовані підстави вважати, що наявні ризики порушення майнових прав позивача, який, у свою чергу належним чином виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.09.2017 року відкрито провадження у справі.

Від відповідача ТОВ Сі-Пі-Ем 05.09.2018 року надійшов відзив на позовну заяву №40979, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позов з урахуванням того, що жодного належного розрахункового документу на підтвердження повного чи часткового розрахунку за вищевказаним договором позивачем не надано. Вказує, що на підставі наведених позивачем договорів про участь у будівництві, які регулювали правовідносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Сі-Пі-Ем щодо договірних відносин з інвестування будівництва квартири та нежитлового приміщення, виникли саме майнові права на об`єкти інвестування, що є відмінними від права власності на майно, відтак у позивача право власності на спірні об`єкти нерухомості не виникло.

Зазначає, що право на майнові права позивача підтверджуються договорами про участь у будівництві, Угодами від 19.09.2014 року про заміну сторони в зобов`язанні, ніким не оспорюються, а отже позивач відповідно до вищевказаних договорів є власником майнових прав об`єктів інвестування, відтак відсутній спір.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.09.2021 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Сі-Пі-Ем .

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі.

У судове засідання сторони не з`явились.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, якою він просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - представник Приватної фірми "Інверком" - будучи належним чином повідомленим про дату та час слухання справи, у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини свого неприбуття.

Враховуючи неявку усіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні докази у сукупності та взаємозв`язку на предмет їх належності, допустимості, достовірності окремо та на предмет достатності загалом, прийшов до наступних висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ Україна (код 25178393) було укладено договір №120 від 09.10.2017 року про спільну діяльність у будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і підземною автостоянкою, розташованою у АДРЕСА_2 .

ТОВ МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ Україна Постановою господарського суду Харківської області від 21.01.2016 року визнано банкрутом.

16.09.2013 року в спільну діяльність залучено ТОВ Сі-Пі-Ем на підставі угоди про передачу функцій керуючого спільною діяльністю Забудовника за Договорами про участь у будівництві та Договорами про дольову участь у будівництві.

Між ТОВ МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА та новим забудовником ТОВ Сі-Пі-Ем 15.02.2012 року було укладено угоду №150 про заміну забудовника на підставі договору №31/03/01 віл 31.01.1998 року.

На підставі Договору про участь у будівництві №150 від 15.02.2012 року та Договору про спільну діяльність №31/03/01 від 31.03.1998 року, що діє в редакції від 01.10.2013 відповідач є учасником спільної діяльності, яка здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників без створення юридичної особи.

Вищевказаний договір взятий на облік в Київський ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як окремий суб`єкт господарювання (код платника податків 466572691, ІПН платника ПДВ 000466572691, свідоцтво платника ПДВ №10028385 серії НВ №021733 від 15.03.2007 року, видане ДПІ Київського району м. Харкова.

Відповідно до п. 1.1, 3.1 Договору про участь у будівництві №150 від 15.02.2012, ТОВ Сі-Пі-Ем - Забудовник здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою по АДРЕСА_2 , а Позивач (учасник) приймає фінансову участь у будівництві шляхом внесення внеску в сумі 562 665 грн., що еквівалентно 104 164 доларів США на момент укладення договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору №150 від 15.02.2012 року про участь у будівництві ТОВ Сі-Пі-Ем - Забудовник зобов`язався в строк до 2 кварталу 2009 року з належною якістю побудувати та здати в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок за вищевказаною адресою та передати у власність позивача одну з квартир з 3-х кімнат (тип 3В) загальною площею 103.9 кв. м. на 12-му поверсі в другій секції.

Обов`язок щодо внесення вкладу учасником (позивачем) було виконано у повному обсязі, що підтверджується копією довідки про внесення внесків №26 від 28.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2019 року прийнято заяву ТОВ Сі-Пі-ЕМ про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Постановою Господарського суду Харківської області від 14 травня 2019 року визнано товариство з обмеженою відповідальністю Сі-Пі-ЕМ банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Право власності на об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , будівництво Харківської міської ради від 19.11.2003 року №222/03 та №146/14 від 26.02.2014 року, кадастровий №6310136300:07:006:0016) 04.09.2017 року було зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Малаховою Г.І. за Приватною фірмою Інверком на підставі технічного паспорту від 15.08.2017

Згідно з п.п. 9, 9.1 додатка 1 до рішення Харківської міської ради від 08.11.2017 року №802/17 Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів та припинення права користування земельними ділянками ПФ Інверком було надано в оренду до 31.12.2019 року для завершення будівництва багатоповерхового житлового будинку.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У відповідності до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК).

Враховуючи те, що зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує той факт, що позивач повністю сплатив вартість внеску у будівництво нерухомого майна, а також ту обставину, що введення об`єкта будівництва до експлуатації у встановлені договорами строки не відбулось, забудовник, ТОВ Сі-Пі-Ем перебуває на стадії ліквідації, будівництво об`єкта не здійснюється, що ставить під сумнів можливість виконання зобов`язань за договором про участь у будівництві.

Також судом встановлено обставину того, що новим власником спірного об`єкта незавершеного будівництва, в якому розміщено об`єкт інвестування позивача, є ПФ Інверком , відповідачу також передано у користування земельну ділянку для завершення будівництва вказаного об`єкту. ПФ Інверком не запропоновано ОСОБА_2 переукласти договір про спільну діяльність щодо зазначеного об`єкта незавершеного будівництва, хоча позивач повністю виконав свої договірні зобов`язання за договором про участь у будівництві

Відтак суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання за ним майнових прав, що виникають з договору про участь у будівництві від 09 жовтня 2007 року № 121. Отже позовній вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року справа № 638/14101/15-ц, провадження № 61-13280 св 18.

Так, згідно з п.42, 43, 50 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №925/642/19 від 02.02.2021 року застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо обраний позивачем спосіб захисту сприятиме ефективному відновленню її невизнаного права, що відповідає позиції ЄСПЛ, висловленій у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 29 листопада 1991 року (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87 й Федоренко проти України від 01 червня 2006 року, заява № 25921/02, згідно з якою ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути наявним майном , або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності. У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 рішення ЄСПЛ Фон Мальтцан та інші проти Німеччини від 02 березня 2005 року (Von Maltzan and Others v. Germany), заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02. Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом . В іншій справі NKM v. Hungary від 14 травня 2013 року, скарга № 66529/11, ЄСПЛ зазначив, що правомірні очікування підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Приймаючи рішення cуд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, щодо рішень судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст 16, 23, 392, 398 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України,суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватної фірми Інверком про визнання майнових прав - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на майнові права, що виникають з договору про участь у будівництві №150 від 15.02.2012 року, а саме право на отримання в натурі квартири з 3-х кімнат (тив 3В) загальною площею 103.9 кв.м. на 12-му поверсі в другій секції в багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , будівництво Харківської міської ради від 19.11.2003 року №222/03 та №146/14 від 26.02.2014 року, кадастровий №6310136300:07:006:0016

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.12.2021 року.

Суддя: