Постанова

від 11.10.2021 по справі 917/1856/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 917/1856/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Покуття Агро" (вх.№2456П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 02.07.2021, у справі № 917/1856/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми ХХІ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покуття Агро", с. Середняки, Гадяцький район, Полтавська область,

про стягнення 104 218,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми ХХІ" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покуття Агро" про стягнення заборгованості за договором поставки №10 від 08.08.2016 в розмірі 104 218, 37грн, з яких: сума боргу - 80 735, 78грн, 3% річних - 7 990, 69грн та інфляційні - 15 491, 90грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки товару № 10 від 08.08.2016 позивач у період з 08.12.2016 по 23.11.2017 поставив відповідачу товар на умовах дострокової поставки (поставка з відстроченням платежу), що був прийнятий відповідачем без жодних зауважень на загальну суму 121 974, 28грн. За даними позивача, товар був оплачений відповідачем з порушенням встановлених у договорі строків та не у повному обсязі; на момент звернення з даним позовом до суду з боку відповідача перед позивачем рахується заборгованість за Договорами у розмірі 80 735, 78грн. Також позивачем нараховані 3% річних та інфляційні.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.06.2021 у справі №917/1856/20 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покуття Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми ХХІ" заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 80 735, 78грн; інфляційні за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 15 491, 90грн; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 7 990, 69грн та 2 102, 00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором оплатив отриманий товар не в повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 80 735, 78грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт переривання строку позовної давності у зв`язку із визнанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Покуття Агро» свого боргу.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 990, 69грн трьох процентів річних за період з 16.12.2016 по 05.11.2020 та 15 491, 90грн інфляційних за період з січня 2017 року по вересень 2020 року (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з оплати отриманого товару та проведених відповідачем проплат), суд визнав його правильним та дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення місцевого суду незаконне, необґрунтоване, та таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та з неповним з"ясуванням фактичних обставин справи, просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2021 у справі №917/1856/20 в частині задоволення позовних вимог за видатковими накладними №46 від 15.08.2016, №34 від 15.08.2016, №234 від 13.10.2016, №360 від 13.10.2016, №60 від 08.12.2016, №396 від 08.12.2016, №142 від 06.02.2017, №83 від 06.02.2017, №378 від 06.04.2017, №251 від 06.04.2017, №594 від 01.06.2017, №388 від 01.06.2017, №793 від 24.07.2017, № 536 від 24.07.2017, №53 від 24.07.2017, №1056 від 25.09.2017, №708 від 25.09.2017.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що за цими видатковими накладними сплив строк позовної давності, а позивач відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України пропустив строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що, в свою чергу, відповідно до вимог частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для заявлення відповідачем про сплив позовної давності за вищезазначеними вимогами, та наявності підстав для відмови у позові.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно послався на акт звірки взаємних розрахунків як на документ, який відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перервав строк позовної давності.

Крім того, апелянт вважає, що суд неправомірно застосував до спірних правовідносин стосовно строку позовної давності положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а також не врахував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Покуття Агро" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2021 у справі №917/1856/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 06.09.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 06.09.2021 для подання заяв і клопотань.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло; заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 08.08.2016 між ТОВ «Українські ферми ХХІ» (далі - Постачальник) та ТОВ «Покуття Агро» (далі - Покупець) був укладений договір поставки товару №10 (далі - Договір), за яким Постачальник зобов`язався передати (поставити) Покупцеві у власність товар, визначений в пункті 1.2. цього Договору, а Покупець - прийняти та оплатити його вартість у розмірі, на умовах, в строки і в порядку, визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору).

При цьому, сторони узгодили, зокрема, наступне:

- предметом поставок за цим Договором є спермопродукція та супроводжуючі матеріали для штучного осіменіння ВРХ (далі по тексту - Товар), асортимент, одиниця вимірювання, кількість та ціна яких зазначаються у рахунку - фактурі, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2. Договору);

- поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту або на замовлення протягом строку дії Договору відповідно до попереднього Замовлення Покупця (далі - Замовлення), в якому останнім вказується бажані асортимент (вид) та обсяг (кількість) Товару, включаючи найменування кожної асортиментної позиції Товару, дата поставки, умови доставки, місце поставки (адреса), ціна за одиницю Товару, загальна ціна партії Товару та інші умови (пункт 2.1 Договору);

- Товар вважається поставленим Постачальником та переданим у власність Покупця з моменту підписання Покупцем або перевізником, який здійснює транспортування за дорученням Покупця (далі - Перевізник), накладних, які свідчать про факт отримання Товару (видаткові та/або товаро-транспортні), і не потребує підписання між Сторонами цього Договору будь-яких актів приймання-передачі Товару (пункт 2.4 Договору);

- Постачальник вважається таким, який виконав зобов`язання з поставки Товару в момент підписання відповідальною особою Покупця або Перевізником видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної (пункт 2.8 Договору);

- ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партію поставки в порядку, визначеному в пункті 2.2. даного Договору та відображається у видаткових накладних. Покупець сплачує поставлений Товар за ціною, вказаною у видатковій накладній (пункт 3.1. Договору);

- оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури Постачальником, на умовах 100% попередньої оплати за товар. У випадку дострокової поставки Товару (поставка з відстроченням платежу) Постачальником оплата здійснюється Покупцем не пізніше 5 (п`яти) банківських днів від дати такої поставки (пункт 3.5 Договору);

- Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата вважається проведеною з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у рахунку-фактурі (пункти 3.7, 3.8 Договору);

- Даний договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та скріплення печатками і діє 3 (три календарних роки) з моменту його підписання (пункт 6.1 Договору);

- Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків за ним (пункт 6.6 Договору).

На виконання умов Договору Постачальник у період з 08.12.2016 по 23.11.2017 поставив Покупцю Товар на умовах дострокової поставки Товару (поставка з відстроченням платежу), що був прийнятий Покупцем без жодних зауважень на загальну суму 121 974, 28грн, що підтверджується видатковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).

Оскільки відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати позивачу вартості поставленого Товару за Договором, 25.05.2020 позивачем була направлена відповідачу претензія.

За даними позивача, даний Товар був оплачений відповідачем з порушенням встановлених у Договорі строків та не у повному обсязі.

На момент звернення з даним позовом до суду з боку відповідача перед позивачем рахується заборгованість за Договорами у розмірі 80 735, 78грн.

З матеріалів справи вбачається, що уповноваженими представниками позивача і відповідача було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2016 - 01.12.2019, відповідно до якого відповідач визнає та підтверджує свою заборгованість станом на 01.11.2019 у розмірі 90 091, 89грн.

Позивач зазначає, що вищевикладене є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №10 від 08.08.2016 в розмірі 104 218, 37грн, з яких: сума боргу - 80 735, 78грн, 3% річних - 7 990, 69грн та інфляційні - 15 491, 90грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію договору поставки товару №10 від 08.08.2016; копію акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2016 - 01.12.2019; копію акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 01.01.2019; копію претензії №25.05/20_2 від 25.05.2020 з доказами направлення відповідачу; копію видаткової накладної №234 від 13.10.2016; копію видаткової накладної №360 від 13.10.2016; копію довіреності №18 від 13.10.2016; копію переліку цінностей, які належить отримати; копію видаткової накладної №46 від 15.08.2016; копію видаткової накладної №34 від 15.08.2016; копію видаткової накладної №938 від 23.11.2017; копію видаткової накладної №1378 від 23.11.2017; копію видаткової накладної №1056 від 25.09.2017; копію видаткової накладної №708 від 25.09.2017; копію видаткової накладної №793 від 24.07.2017; копію видаткової накладної накладна №536 від 24.07.2017; копію видаткової накладної довіреності №53 від 24.07.2017; копію видаткової накладної №594 від 01.06.2017; копію видаткової накладної №388 від 01.06.2017; копію довіреності №34 від 01.06.2017; копію видаткової накладної №378 від 06.04.2017; копію видаткової накладної №251 від 06.04.2017; копію видаткової накладної №142 від 06.02.2017; копію видаткової накладної №83 від 06.02.2017; копію видаткової накладної №60 від 08.12.2016; копію видаткової накладної №396 від 08.12.2016; копію переліку надходжень від підприємства ТОВ «Покуття Агро» на рахунок ТОВ «Українські ферми XXI» ; виписку по рахунку за 19.09.2016; виписку по рахунку за 18.07.2017; виписку по рахунку за 28.11.2017; виписку по рахунку за 09.11.2016; виписку по рахунку за 20.10.2016; розрахунок штрафних санкцій за договором поставки товару №10 від 08.08.2016.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено і не спростовується апелянтом, що на виконання умов Договору Постачальник у період з 08.12.2016 по 23.11.2017 поставив Покупцю Товар на умовах дострокової поставки Товару (поставка з відстроченням платежу), що був прийнятий Покупцем без жодних зауважень на загальну суму 121 974, 28грн, що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних.

На момент звернення з даним позовом до суду з боку відповідача перед позивачем рахується заборгованість за Договорами у розмірі 80 735, 78грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 цього Кодексу також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач, жодним чином не заперечуючи проти наявності заборгованості і її розміру, звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності за видатковими накладними №46 від 15.08.2016, №34 від 15.08.2016, №234 від 13.10.2016, №360 від 13.10.2016, №60 від 08.12.2016, №396 від 08.12.2016, №142 від 06.02.2017, №83 від 06.02.2017, №378 від 06.04.2017, №251 від 06.04.2017, №594 від 01.06.2017, №388 від 01.06.2017, №793 від 24.07.2017, №536 від 24.07.2017, №53 від 24.07.2017, №1056 від 25.09.2017, №708 від 25.09.2017, та просив суд в цій частині позовних вимог відмовити.

Отже, вірним і обґрунтованим, а також таким, що не спростований відповідачем, є висновок суду першої інстанції, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором поставки на загальну суму 80 735, 78грн.

За приписами статті 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Як зазначає апелянт і зазначене узгоджується з матеріалами справи, відповідно до умов пункту 3.5. договору, право вимоги позивача за доданими до позовної заяви видатковими накладними настало не одночасно, а залежності від дати відповідної поставки з урахуванням відтермінуванням строку оплати, а саме, за видатковою накладною №46 від 15.08.2016 право вимоги настало 23.08.2016; за видатковою накладною №34 від 15.08.2016 право вимоги настало 23.08.2016; за видатковою накладною №234 від 13.10.2016 право вимоги настало 21.10.2016; за видатковою накладною №360 від 13.10.2016 право вимоги настало 21.10.2016; за видатковою накладною №60 від 08.12.2016 право вимоги настало 16.12.2016; за видатковою накладною №396 від 08.12.2016 право вимоги настало 16.12.2016; за видатковою накладною №142 від 06.02.2017 право вимоги настало 14.02.2017; за видатковою накладною №83 від 06.02.2017 право вимоги настало 14.02.2017; за видатковою накладною №378 від 06.04.2017 право вимоги настало 14.04.2017, за видатковою накладною №251 від 06.04.2017 право вимоги настало 14.04.2017; за видатковою накладною №594 від 01.06.2017 право вимоги настало 09.06.2017; за видатковою накладною №388 від 01.06.2017 право вимоги настало 09.06.2017; за видатковою накладною №793 від 24.07.2017 право вимоги настало 01.08.2017; за видатковою накладною №536 від 24.07.2017 право вимоги настало 01.08.2017; за видатковою накладною №53 від 24.07.2017 право вимоги настало 01.08.2017; за видатковою накладною №1056 від 25.09.2017 право вимоги настало 03.10.2017; за видатковою накладною №708 від 25.09.2017 право вимоги настало 03.10.2017; за видатковою накладною №938 від 23.11.2017 право вимоги настало 01.12.2017; за видатковою накладною №1378 від 23.11.2017 право вимоги настало 01.12.2017.

Частинами 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків.

У цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість, а також часткова сплата боржником основного боргу.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Із матеріалів справи вбачається і встановлено судом першої інстанції, що відповідач періодично з вересня 2016 року по 28.11.2017 здійснював оплату поставленого товару в цілому по Договору, а не за конкретними видатковими накладними.

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані сторонами акти за період 01.08.2016 - 01.12.2019 на суму 90 091, 89грн, за періоди 01.01.2018 - 01.01.2019 та 01.08.2016 - 01.11.2019 на аналогічну суму заборгованості відповідача.

Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції безпідставно послався на акт звірки взаємних розрахунків як на документ, який відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перервав строк позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом, зокрема у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У спірних правовідносинах надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків є належними доказами на підтвердження позовних вимог, оскільки наявність заборгованості підтверджується позивачем також іншими первинними документами, у тому числі, видатковими накладними, банківськими виписками по рахунку, і жодним чином не спростовувалась в суді першої інстанції відповідачем, отже, дані акти звірки взаємних розрахунків є доказами, які у сукупності підтверджують визнання відповідачаем заборгованості перед позивачем, і не розцінюються судом апеляційної інстанції лише як технічний (фіксуючий) документ.

Акти звірки взаємних розрахунків підписані, та підписи скріплені печатками.

Щодо доводів апелянта, що в акті звірки взаєморозрахунків за період 01.08.2016 - 01.12.2019 відсутня інформація про те, ким його підписано; з вказаного акту неможливо встановити дату його складання; а сума заборгованості, зазначена в акті, становить 90 091, 89грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що підпис представника Покупця скріплено печаткою товариства; актом визначено, що станом 01.11.2019 розмір заборгованості складає 90 091, 89грн, і заявлена до стягнення у позовній заяві сума основного боргу є меншою.

Разом з тим, апелянт не спростовує правомірність акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018 - 01.01.2019, який підписаний представниками сторін; підписи скріплені печатками, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2019 складає 90 091, 89грн.

Вчинення боржником дій, що можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності, відповідно до норм чинного законодавства, повинно відбутися до спливу цього строку, оскільки перервати можливо лише той строк, який на момент такого переривання ще не сплив.

Таким чином, підписавши 01.01.2019 акт звірки взаєморозрахунків, в якому відповідач визнав наявність заборгованості, він цією дією перервав перебіг позовної давності для тієї заборгованості, строк позовної давності для якої на той момент не закінчився.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних, перша поставка була здійснена 15.08.2016, право вимоги за якою настало 23.08.2016.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 80 735, 78грн заявлено в межах строку позовної давності, оскільки мало місце переривання строку позовної давності.

Безпідставними є доводи апелянта, що місцевий господарський суд повинен був залишити відповідь на відзив з додатками, що долучені до матеріалів справи без розгляду.

Так, відповідно до статті 166 Господарського процесуального кодексу України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, до відповіді на відзив, до якої були додані копії актів звірки взаєморозрахунків, позивачем додані належні докази їх надсилання відповідачу: опис вкладення у цінний лист із відміткою підприємства поштового зв`язку, поштовий чек та поштова накладна.

Отже, подана відповідь на відзив відповідає вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів апелянта, що відповідь на відзив була подана з пропуском встановленого судом строку, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.11.2020 у справі №917/1856/20 було встановлено відповідачу строк - 15 днів (з дня вручення даної ухвали) для подання відзиву на позов; встановлено позивачу строк - 5 днів (з дати отримання відзиву) для подання відповіді на відзив.

Згідно матеріалів справи, 14.12.2020 від відповідача до місцевого господарського суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, до якого додані докази про його надсилання позивачу 11.12.2020.

Однак, матеріали справи не містять доказів щодо дати отримання позивачем відзиву на позовну заяву, і апелянт не надав доказів отримання відзиву позивачем.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.02.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 01.04.2021 р. на 10:00 год.

Однак, судове засідання, призначене на 01.04.2021 на 10:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.04.2021 призначено дату наступного підготовчого засідання на 27.04.2021 на 10:30 год.

16.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої додані копії актів звірки взаєморозрахунків, один із яких також був доданий і до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Отже, відповідь на відзив був поданий позивачем до початку розгляду справи по суті, що узгоджується з положеннями статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що копії актів взаєморозрахунків були додані позивачем і до заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, які були подані позивачем також 16.04.2021, тобто, до початку розгляду справи по суті.

І судом не встановлювались строки подання заперечень, пояснень тощо.

Ухвалою Господарського суд Полтавської області від 17.12.2020 запропоновано учасникам справи надати суду за наявності заяви (клопотання, докази), для вирішення в підготовчому засіданні питань, зазначених у частині 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази надсилання відповідачу копій актів звірки взаєморозрахунків, що спростовує доводи апелянта про зворотне.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом правомірно прийнято до розгляду надані позивачем копії актів звірки взаєморозрахунків.

Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин стосовно строку позовної давності положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а також не врахував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» розділ І «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено статтею 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину » .

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 карантин встановлено з 12 березня 2020 року.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних, перша поставка була здійснена 15.08.2016, право вимоги за якою настало 23.08.2016.

Однак, як встановлено судом першої інстанції і не спростовується апелянтом, ним періодично з вересня 2016 року по 28.11.2017 здійснювалась оплата поставленого товару в цілому по Договору, а не за конкретними видатковими накладними.

Тобто, відповідач вчиняв дії, що свідчить про визнання ним свого боргу та обов`язку по договору щодо оплати поставленого товару.

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані сторонами акти за період 01.08.2016 - 01.12.2019 на суму 90 091, 89грн, за періоди 01.01.2018 - 01.01.2019 та 01.08.2016 - 01.11.2019 на аналогічну суму заборгованості відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах строк позовної давності станом на 12 березня 2020 року не сплив, її перебіг продовжується на строк дії карантину.

Безпідставними є посилання на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", оскільки вказаним Законом передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (тобто, 06.08.2020).

Однак, у даному випадку апелянт посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, який не є процесуальним.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 7 990, 69грн 3% річних та 15 491, 90грн інфляційних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 16.12.2016 по 05.11.2020 7 990, 69грн 3% річних та 15 491, 90грн інфляційних.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підтверджені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Апелянт не оспорює арифметичну вірність здійснених позивачем і перевірених судом першої інстанції розрахунків 3% річних та інфляційних.

В цілому суд апеляційної інстанції розцінює звернення апелянта з апеляційною скаргою як намагання ухилитись від виконання покладених на нього за договором поставки зобов`язань з оплати отриманого товару.

За таких обставин, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Покуття Агро" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2021 у справі №917/1856/20 - без змін.

Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 254-255, 269, ч. 3 ст. 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Покуття Агро" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2021 у справі №917/1856/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза