Ухвала

від 11.10.2021 по справі 925/596/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" жовтня 2021 р. м. Черкаси справа № 925/596/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників позивача - адвоката Стойко А.Ю., відповідача - Валової Ю.В., третьої особи 1 - не з`явились, третьої особи 2 - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси заяву Фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни про роз`яснення судового рішення у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни до Державного підприємства "Підприємство Черкаський державний завод хімічних реактивів", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України, на стороні позивача - Черкаської обласної державної адміністрації, про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець Зеленько Світлани Олегівни в особі її представника адвоката Стойко А.Ю. 16.09.2021 року звернулось в Господарський суд Черкаської області з заявою (вх. № 14946/21, т. 3 а.с. 1-3), в якій на підставі ч. 1 ст. 245 Господарського процесуального кодексу України просила роз`яснити рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2020 року у справі № 925/596/19, а саме : чи має право користуватись установленим на користь Фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни земельним сервітутом інша особа, такі як члени сім`ї фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни, її представники на підставі довіреності, працівники, відвідувачі, контрагенти та інші особи, що пов`язані з її підприємницькою діяльністю.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 17.09.2021 у справі № 925/596/19 заяву Фізичної особи-підприємця Зеленько С.О. про роз`яснення судового рішення (вх. № 14946/21 від 16.09.2021 року) залишено без руху, установлено їй строк для усунення недоліків заяви - надання суду доказів сплати судового збору у сумі 1135 грн. протягом п`яти днів з дня одержання цієї ухвали, а від 24.09.2021 року - після усунення недоліків, заяву прийнято до провадження і призначено до розгляду з повідомленням сторін на 29.09.2021 року.

Відповідач - Державне підприємство "Підприємство Черкаський державний завод хімічних реактивів" 29.09.2021 року подав письмові заперечення на заяву позивача про роз`яснення рішення суду (вх. № 15604/21, т. 3 а.с. 23-25), в обґрунтування якої зазначив таке:

судовими рішеннями місцевого і апеляційного господарських судів у справі № 925/596/19 встановлено право земельного сервітуту позивачці, питання встановлення цього права щодо інших осіб, зокрема визначених нею у заяві про роз`яснення судового рішення, у справі не вирішувались;

постановою Кабінету міністрів України від 15.05.2013 № 339 Державне підприємство "Підприємство Черкаський державний завод хімічних реактивів", як виробник аміаку, віднесено до особливо небезпечних суб`єктів підприємницької діяльності, у зв`язку з чим на території державного підприємства встановлений особливий режим перетину КПП, безконтрольний допуск на територію державного підприємства відповідача не є можливим;

на виконання рішення суду, про роз`яснення якого просить позивачка, вона до відповідача з пропозицією підписання договору сервітуту не зверталась, кошти за користування сервітутом не сплачує.

В судовому засіданні 29.09.2021 року представник позивача заяву про роз`яснення судового рішення з викладених в ній підстав підтримав і просив задовольнити, представник відповідача просила суд відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши заяву про роз`яснення судового рішення, матеріали справи в частині, що її стосуються, суд її задовольняє з таких підстав.

Позивач - Фізична особа-підприємець Зеленько Світлана Олегівна, звернулась в Господарський суд Черкаської області з позовом до державного підприємства "Підприємство Черкаський державний завод хімічних реактивів" про встановлення строкового, платного, земельного сервітуту.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2020 року у справі № 925/596/19 позовні вимоги задоволені повністю, встановлено на користь Фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни (реєстраційний номер платника єдиного внеску НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) строковий платний земельний сервітут, шляхом надання Фізичній особі-підприємцю Зеленько Світлані Олегівні щоденного цілодобового права проходу та проїзду транспортними засобами до азотно-кисневої станції з прибудовою, будівлі ОПУ літ. "R-I, r, R`-I", що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21 та земельної ділянки площею 0,6305 га за кадастровим номером 7110136400:02:016:0057, що перебуває в оренді у Зеленько Світлани Олегівни, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21 з дороги загального користування по пров. Зелінського через частину земельної ділянки, площею 1,2992 га за кадастровим номером 7110136400:02:016:0039 та частину земельної ділянки площею 5,3913 га за кадастровим номером 7110136400:02:016:0040, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21 та належать на праві постійного користування державному підприємству "Підприємство Черкаський державний завод хімічних реактивів" (код ЄДРПОУ 00205104, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 21), по існуючому проїзду площею 0,1258 га, відповідно до варіанту у додатку № 2 до висновку судового експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 19.02.2020 року № 1951/19-23/193-194/20-23. Визначено істотні умови сервітуту: 1) строк сервітуту - 49 років; 2) площа, на яку поширюється земельний сервітут - 0,2316 га; 3) межі та конфігурація сервітуту - відповідно до варіанту у додатку № 2 до судового експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 19.02.2020 року № 1951/19-23/193-194/20-23; 4) плата за встановлення та користування сервітутом в розмірі 30% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1-го числа рівними частками.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2020 року змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю. Встановити на користь Фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни строковий платний земельний сервітут, шляхом надання Фізичній особі-підприємцю Зеленько Світлані Олегівні щоденного з 08 год. 00 хв. по 17 год. 30 хв. в робочі дні права проходу та проїзду транспортними засобами до азотно-кисневої станції з прибудовою, будівлі ОПУ літ. "R-I, r, R`-I", що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21 та земельної ділянки площею 0,6305 га за кадастровим номером 7110136400:02:016:0057, що перебуває в оренді у Зеленько Світлани Олегівни, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21 з дороги загального користування по пров. Зелінського через частину земельної ділянки, площею 1,2992 га за кадастровим номером 7110136400:02:016:0039 та частину земельної ділянки площею 5,3913 га за кадастровим номером 7110136400:02:016:0040, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21 та належать на праві постійного користування Державному підприємству "Черкаський державний завод хімічних реактивів" (код ЄДРПОУ 00205104, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 21), по існуючому проїзду площею 0,2316 га, відповідно до варіанту у додатку № 2 до висновку судового експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 19.02.2020 №1951/19-23/193-194/20-23. Визначено істотні умови сервітуту: 1) строк сервітуту - 49 років; 2) площа, на яку поширюється земельний сервітут - 0,2316 га; 3) межі та конфігурація сервітуту - відповідно до варіанту у додатку № 2 до висновку судового експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 19.02.2020 №1951/19-23/193-194/20-23; 4) плата за встановлення та користування сервітутом в розмірі 30% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1-го числа наступного місяця рівними частками".

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № 925/596/19 касаційну скаргу Державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року і рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2020 року повернуто.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, але неприбуття в судове засідання осіб, яких було належним чином повідомлено про час, дату та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 245 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої і четвертої статті 245 Господарського процесуального кодексу України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Про роз`яснення або про відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Виходячи із змісту наведеної норми роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Суд вправі роз`яснювати рішення лише стосовно обставин, які були предметом дослідження у справі, процесуальна процедура роз`яснення судового акту виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Крім цього, в ухвалі про роз`яснення судового рішення господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження (п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року).

Частиною другою статті 245 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, роз`ясненню підлягають лише судові рішення, які підлягають примусовому виконанню, що виключає здійснення роз`яснення будь - якого іншого судового рішення, яке не є таким, що підлягає примусовому виконанню. Таку позицію зазначено, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, в ухвалі від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), ухвалах від 09.07.2018 та від 29.08.2018 у справі № 911/2050/16, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2019 і 05.04.2019 у справі № 925/698/18.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що рішенням суду, яке набрало законної сили і про роз`яснення якого заявила позивач, на користь позивача - Фізичної особи-підприємця Зеленько С.О. встановлено строковий платний земельний сервітут шляхом надання щоденного з 08 год. 00 хв. по 17 год. 30 хв. в робочі дні права проходу та проїзду транспортними засобами до земельної ділянки площею 0,6305 га з кадастровим номером 7110136400:02:016:0057 за адресою Чигиринська, 21, що перебуває у неї в оренді і на якій розташоване нерухоме майно, належне їй на праві власності через частину земельної ділянки, площею 1,2992 га з кадастровим номером 7110136400:02:016:0039 та частину земельної ділянки площею 5,3913 га з кадастровим номером 7110136400:02:016:0040, які знаходяться за тією ж адресою та належать на праві постійного користування відповідачу - Державному підприємству "Черкаський державний завод хімічних реактивів" по уже існуючому проїзду площею 0,2316 га, відповідно до варіанту у додатку № 2 до висновку судового експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 19.02.2020 № 1951/19-23/193-194/20-23.

Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Положеннями п.п. а), б) ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України визначено право власників або користувачів земельних ділянок чи інших заінтересованих осіб вимагати встановлення такого виду земельного сервітуту, як право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до частини першої статті 101 ЗК України, дія земельного сервітуту зберігається в разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи.

Статтею 102 Земельного кодексу України визначено порядок припинення дії земельного сервітуту. Згідно з ч. 1 цієї статті дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. Частиною 2цієї статті також встановлено, що на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Отже, встановлений судовим рішенням позивачці сервітут є земельним і публічним, на відміну від приватного (особистого) він встановлений не стосовно конкретної особи, а стосовно предмета - земельної ділянки.

У п. 5.26 постанови від 29.06.2019 у справі № 911/2701/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що належність сервітуту юридичній особі не означає, що право користування чужим майном належить цій юридичній особі виключно в особі її виконавчого чи іншого органу. Юридична особа, якій належить сервітут, може користуватися чужим майном так само, як ним звичайно користувався би власник, з урахуванням обсягу прав щодо користування, визначеного сервітутом. Так, якщо змістом сервітуту є право проїзду через частину чужої земельної ділянки, то юридична особа, якій належить сервітут, може здійснювати своє право для проїзду членів виконавчого та інших органів юридичної особи, зокрема її членів, для проїзду працівників юридичної особи, відвідувачів юридичної особи, зокрема її контрагентів (які, наприклад, поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна юридичної особи чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій) тощо. Тому встановлення сервітуту для проїзду юридичної особи та її членів не означає, що сервітут належить одночасно і юридичній особі, і членам цієї юридичної особи як фізичним або юридичним особам. Натомість єдиним суб`єктом сервітуту є юридична особа, а не її члени.

Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи.

Підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 розділу III Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97, визначено, що підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Тобто, підприємцем є фізична особа - громадянин.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено і в статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - "підприємець".

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушені заявником питання перебувають в межах правового регулювання ст. 245 Господарського процесуального кодексу України , тому вимога позивачки про роз`яснення судового рішення підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, наведені в його запереченнях проти задоволення судом заяви про роз`яснення судового рішення, суд відхиляє з таких підстав.

Постановляючи рішення про встановлення земельного сервітуту позивачу місцевий і апеляційний господарські суди визнали встановленим факт наявності у позивача підстав для виникнення права на обмежене користування чужою земельною ділянкою, що перебуває в постійному користуванні відповідача, за рішенням суду. Знаходження земельної ділянки на праві оренди у позивача, яка з усіх боків оточена територією відповідача, дає йому право вимагати встановлення земельного сервітуту, оскільки в інший спосіб задоволення потреб позивача, пов`язаних з користуванням та обслуговуванням своєї земельної ділянки, просто неможливо.

Неможливість задоволення інтересів сторін у будь-який інший спосіб є однією з основних характерних ознак сервітуту, яка дозволяє відмежувати його від зобов`язально-правових відносин, зокрема договору оренди. Такий спосіб встановлення характерний для ситуації, коли власник (користувач) і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту, або способу його здійснення, плати тощо. Встановлення сервітуту на підставі рішення суду можливе при недосягненні згоди між користувачами сусідніх земельних ділянок і законодавець в цьому випадку не вимагає від позивача виконання вимог щодо порядку укладення господарських договорів.

При вирішенні спору судами враховувалось, що державне підприємство відповідача рішенням уряду віднесено до особливо небезпечних суб`єктів підприємницької діяльності і потребує особливого режиму допуску на його територію.

Відтак, посилання відповідача на дію на території його підприємства особливого режиму та встановлення відповідно пропускного та всерединооб`єктового режиму не можуть бути підставою для відмови позивачу у проході і проїзді на транспортних засобах по наявному шляху в межах встановленого земельного сервітуту пов`язаних з нею (позивачем) і її господарською діяльністю осіб, оскільки, по-перше, ці відносини є різними за своєю правовою природою, а по-друге, враховувались при вирішенні спору.

Встановлення земельного сервітуту не позбавляє відповідача вимагати від позивача дотримання особливих умов користування земельним сервітутом з урахуванням особливого режиму, передбаченого для відповідача діючим законодавством, врегулювання питань користування земельним сервітутом сторони можуть провести в окремому порядку, що не виключає укладення між сторонами інших господарських договорів.

Керуючись ст. ст. 233 - 236, 245, 255, 256 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни (вх. № 14946/21 від 16.09.2021 року) про роз`яснення судового рішення задовольнити.

Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Зеленько Світлані Олегівні та особам, на яких поширюється дія рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2020 року у справі № 925/596/19 зі змінами, внесеними постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року, що встановлений на користь Фізичної особи-підприємця Зеленько Світлани Олегівни строковий платний земельний сервітут поширюється на неї, її працівників, представників у порядку представництва, відвідувачів юридичної особи, зокрема її контрагентів (які, наприклад, поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна юридичної особи чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій).

Ухвала набрала законної з моменту її підписання, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів її проголошення.

Суддя В.М. Грачов