Ухвала

від 05.10.2021 по справі 911/3393/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/3393/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Вергелес Я. В. (адвоката),

відповідача - Сенько О. В. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (колегія суддів: Куксов В. В. - головуючий, Тищенко О. В., Яковлєв М. Л.) і рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 (суддя Лилак Т. Д.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016"

до Броварської міської ради Київської області

про визнання договорів укладеними та проведення державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" (далі - ТОВ "Термінал 2016") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області про визнання укладеним договору № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016 у редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звертався до відповідача з листами про зменшення розміру орендної плати за землю з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і до його відміни, та пропонував погодити внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016, однак відповідачем відповіді на листи не надано, а відповідні зміни до договору не внесено.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 911/3393/20, відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Термінал 2016" до Броварської міської ради Київської області про визнання укладеним договору № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016 у редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено належними доказами наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує зменшення позивачу плати за землю шляхом укладення договору № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі № 911/3393/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Термінал 2016" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Термінал 2016" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Термінал 2016", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 286 Господарського кодексу України у взаємозв`язку із положеннями пункту 14 Перехідних положень Цивільного кодексу України.

3.3. 30.09.2021 до Верховного Суду надійшов відзив Броварської міської ради Київської області на касаційну скаргу ТОВ "Термінал 2016", поданий 30.09.2021 безпосередньо до Верховного Суду.

Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 09.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Термінал 2016" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі № 911/3393/20 та встановлено Броварській міській раді Київської області строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.09.2021. Проте Броварська міська рада Київської області подала відзив на касаційну скаргу 30.09.2021 безпосередньо до Верховного Суду, тобто із пропуском встановленого строку. При цьому Броварська міська рада Київської області не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзив має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.11.2016 між Броварською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Продагросервіс", правонаступником якого є ТОВ "Термінал 2016", створене в результаті його виділу з ТОВ "Продагросервіс" (рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 1 від 08.12.2016) (орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до цього договору орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0284 га, з них 0,0133 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для комерційної діяльності); землі житлової та громадської забудови (комерційне використання), на вул. Київській, 314 у м. Бровари; кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:032:0531.

4.2. Відповідно до пункту 4.1 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в національній валюті України; річний розмір орендної плати становить 7% (сім відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 641871,24 грн.

4.3. Відповідно до пункту 4.5 договору оренди розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; в інших випадках передбачених законом; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, зміни нормативної грошової оцінки, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документально.

4.4. Договір оренди земельної ділянки укладено терміном на 5 років, з переважним правом поновлення його на новий строк (пункт 3.1 договору). Пунктом 11.1 договору оренди визначено, що зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

4.5. ТОВ "Термінал 2016" зазначало, що на території України було введено карантин, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у зв`язку з яким було значно обмежено роботу об`єктів нерухомості, для обслуговування яких було орендовано земельну ділянку, що є предметом договору оренди від 18.11.2016.

4.6. Також позивач звертав увагу на те, що, починаючи з 13.03.2020, в торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 (земельна ділянка орендується для обслуговування цього торгово-розважального центру) не працювали кінотеатр, аквапарк, боулінг, картинг, льодова арена, заклади громадського харчування та торгівлі промисловими товарами, а також інші об`єкти сфери розважальної діяльності. Загальна площа об`єктів, роботу яких було призупинено на час карантину, становить близько 75 % загальної площі торгово-розважального центру.

4.7. Позивач зазначав, що відповідно до положень пункту 14 Перехідних положень Цивільного кодексу України орендарі приміщень у торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316, були звільнені від сплати орендної плати на весь період дії обмежень (заборони) здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину. Відповідно, весь тягар несприятливих фінансових наслідків від тимчасових обмежень, обумовлених введенням карантину, ліг на власника торгово-розважального центру, для обслуговування якого орендовано земельну ділянку, тобто на ТОВ "Термінал 2016".

4.8. Також позивач посилався на положення пункту 52 4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), які передбачають, що не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Термінал 2016" зверталося до Броварської міської ради Київської області з листами від 04.05.2020 та від 27.08.2020 з проханням зменшити розмір орендної плати з 7% до 3%, однак відповідні зміни до Договору не внесено.

4.10. Також суди установили, що відповідач долучив до матеріалів цієї справи копії листів-відповідей № 2-6/2285 від 23.06.2020, № 2-6/3353 від 03.09.2020, № 2-6/3798 від 07.10.2020 та копію витягу з рішення Броварської міської ради від 01.10.2020 № 2001-83-07 про відмову ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди.

4.11. Керуючись положеннями статті 188 Господарського кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до суду із позовом про визнання укладеним між ТОВ "Термінал 2016" та Броварською міською радою Київської області Договору № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016, доповнивши його такими пунктами:

"4.1.1. Сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку на 2020 рік визначається у наступному порядку:

4.1.1.1. на період з 01.01.2020 по 29.02.2020 - у розмірі 7 (семи) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

4.1.1.2. за період з 01 березня по 31 березня 2020 року не нараховується орендодавцем та не сплачується орендарем (на виконання вимог пункту 524 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (у редакції, що діє станом на дату підписання цього договору про внесення змін);

4.1.1.3. на період з 01.04.2020 по 31.12.2020 - у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

4.12. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, з посиланням на положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України стверджував, що позивачем не доведено факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причини, а саме, позивачем не надано доказів того, що запровадження на території України карантину з 12.03.2020 об`єктивно унеможливило використання орендованого майна за цільовим призначенням. Відповідно до умов Договору оренди, земельна ділянка була передана орендарю для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

4.13. Також відповідач зазначав, що торгово-розважальний центр, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316, та розташований на орендованій земельній ділянці, продовжував працювати, однак з певними обмеженнями в залежності від виду діяльності. Відповідач звертав увагу на те, що введення карантину не тягне за собою автоматичного зупинення орендних правовідносин, тобто вважається, що орендар має право використовувати орендоване майно, лише з певними обмеженнями. А тому, на думку відповідача, внесення змін до договору оренди є безпідставним.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Термінал 2016" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Термінал 2016" про визнання укладеним договору № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016, у редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та відсутність згоди відповідача на внесення змін.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені положення визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

5.6. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

5.7. Згідно із закріпленим у статті 627 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України принципом свободи договору сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов на свій розсуд з урахуванням вимог законодавства.

5.8. За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

5.9. Зокрема, відповідно до положень статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5.10. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, сторони у справі не досягли згоди щодо внесення запропонованих позивачем змін до Договору оренди через незгоду відповідача, а тому позивач передав цей спір на вирішення суду.

5.11. Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено розгляд судами спорів, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

5.12. Викладене свідчить, що право заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означає обов`язкового визнання судом укладеним відповідного договору, а задоволення відповідного позову можливе лише за умови наявності передбаченого договором або законом обов`язку іншої сторони щодо укладення такого договору.

5.13. При цьому укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 179 Господарського кодексу України).

5.14. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.15. Згідно з положеннями статей 759, 792 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), зокрема відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким законом є Закон України "Про оренду землі", який у статті 30 також передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

5.16. Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

5.17. Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

5.18. Законом України "Про оренду землі" у частині 3 статті 23 також передбачено, що орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

5.19. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.20. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.21. Розглядаючи цю справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено належними доказами наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує зменшення позивачу плати за землю шляхом укладення договору № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016.

5.22 ТОВ "Термінал 2016" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас ТОВ "Термінал 2016", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.23 . Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.24. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 286 Господарського кодексу України у взаємозв`язку із положеннями пункту 14 Перехідних положень Цивільного кодексу України.

5.25. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд визнає їх безпідставними з огляду на таке.

5.26. Верховний Суд установив, що висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених положень законодавства викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 911/3394/20, що ухвалена за позовом ТОВ "Термінал 2016" до Броварської міської ради Київської області про визнання укладеним договору № 4 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014 у редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.

5.27. У цій постанові за подібних правовідносин викладено висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 286 Господарського кодексу України у взаємозв`язку із положеннями пункту 14 Перехідних положень Цивільного кодексу України. А саме, Верховний Суд зазначив, що пунктом 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спору) установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року N 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

5.28. У випадку, визначеному абзацом 1 цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

5.29. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

5.30. З огляду на положення статті 762 Цивільного кодексу України, статті 286 Господарського кодексу України та статті 23 Закону України "Про оренду землі", зазначеними нормами передбачені підстави для використання орендарем права на зменшення орендної плати, а саме: якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування орендованим майном істотно зменшилася; якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання; якщо з незалежних від нього обставин істотно змінився (погіршився) стан об`єкта оренди. Водночас зі змісту пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України вбачається, що зазначена норма є спеціальною щодо регулювання відповідних правовідносин у зв`язку з обставинами запровадження зазначеного карантину та передбачає зменшення плати за користування нерухомим майном за вимогою наймача за умови, що майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. При цьому Суд звернув увагу, що вказана норма обмежує розмір плати за користування майном сукупним (пропорційно до орендованої площі) обсягом витрат наймодавця за відповідний період для внесення плати за землю тощо.

5.31. У справі № 911/3394/20 позовні вимоги в частині зменшення розміру орендної плати з 7% до 3% позивач обґрунтовував посиланням на положення частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 286 Господарського кодексу України, а також обставинами зміни умов господарювання та істотного зменшення можливості користування орендованим майном. Однак Верховний Суд зазначив, що з обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів, вбачається, що під час розгляду справи позивач не надав доказів існування обставин, які визначені законом підставами для зменшення орендної плати: щодо істотного погіршення стану орендованої земельної ділянки, істотного зменшення можливості користуватись земельною ділянкою як об`єктом оренди, а також зміни передбачених Договором оренди умов господарювання.

5.32. У справі № 911/3393/20, що розглядається, господарськими судами попередніх інстанцій також установлено, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не посилається та не надає доказів існування обставин, які є підставою для зменшення орендної плати, а саме: щодо стану земельної ділянки, істотного зменшення можливості користуватись об`єктом оренди, істотного погіршення стану об`єкта оренди, зміни умов господарювання орендаря.

5.32. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.34. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.35. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.36. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Термінал 2016" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі № 911/3393/20, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі № 911/3393/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак