Постанова

від 29.06.2021 по справі 911/3393/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. Справа№ 911/3393/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.06.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016"

на рішення Господарського суду Київської області

від 01.04.2021 (повний текст складено 12.04.2021)

у справі №911/3393/20 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016"

до Броварської міської ради Київської області

про визнання договорів укладеними та проведення державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду з позовом до Броварської міської ради Київської області (далі - відповідач) з вимогою про визнання укладеним Договору № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016 в редакції заявленій в прохальній частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до відповідача з листами про зменшення розміру орендної плати за землю з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і до його відміни та пропонував погодити внесення змін до Договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2016, однак, відповідачем відповіді на листи не надано, а відповідні зміни до Договору не внесено.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20 скасувати та винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про відсутність обов`язку відповідача, визначеного законом або договором, в укладанні договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, адже, такий обов`язок визначено ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.286 Господарського кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" на рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Тищенко О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" на рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20. Призначено справу до розгляду на 10.06.2021.

10.06.2021 через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20 без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/3393/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 для розгляду справи №911/3393/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" на рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 29.06.2021.

Представник позивача з`явився в судове засідання 29.06.2021 та надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання 29.06.2021 не з`явився. Про поважність неявки не повідомив.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 29.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 18.11.2016 між Броварською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016", створене в результаті його виділу з ТОВ "Продагросервіс" (рішення загальних зборів оформлене протоколом № 1 від 08.12.2016) (орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0284 га, з них 0,0133 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для комерційної діяльності) - землі житлової та громадської забудови (комерційне використання), по вулиці Київській, 314 у м. Бровари; кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:032:0531.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в національній валюті України; річний розмір орендної плати становить 7% (сім відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 641 871,24 грн.

Відповідно до пункту 4.5 Договору оренди розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; в інших випадках передбачених законом; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, зміни нормативної грошової оцінки, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документально.

Договір оренди земельної ділянки укладено терміном на 5 років, з переважним правом поновлення його на новий строк (п.3.1).

Пунктом 11.1 Договору оренди визначено, що зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Як зазначив позивач, на території України було введено карантин, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у зв`язку з яким було значно обмежено роботу об`єктів нерухомості, для обслуговування яких було орендовано земельну ділянку, що є предметом договору оренди від 18.11.2016.

Позивач вказує, що починаючи з 13.03.2020 в торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 (земельна ділянка орендується для обслуговування вказаного ТРЦ) не працювали кінотеатр, аквапарк, боулінг, картинг, льодова арена, заклади громадського харчування та торгівлі промисловими товарами, а також інші об`єкти сфери розважальної діяльності. Загальна площа об`єктів, роботу яких було призупинено на час карантину, становить близько 75 відсотків загальної площі торгово-розважального центру.

Відповідно до пункту 14 Перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Позивач зазначає, що у зв`язку з цим положенням Цивільного кодексу України орендарі приміщень у торгово-розважальному центрі за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 були звільнені від сплати орендної плати за весь період дії обмежень (заборони) здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину. Відповідно весь тягар несприятливих фінансових наслідків від тимчасових обмежень, обумовлених введенням карантину ліг на власника торгово-розважального центру, для обслуговування якого орендовано земельну ділянку, тобто на ТОВ "Термінал 2016".

Також позивач посилався на положення пункту 524 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), які передбачають, що не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ "Термінал 2016" зверталось до Броварської міської ради Київської області з листами № 04 від 04.05.2020 та б/н від 27.08.2020 з проханням зменшити розмір орендної плати з 7% (відповідно до Договору) до 3% однак, відповідачем зазначені листи було проігноровано, а відповідні зміни до Договору не внесено.

Керуючись положеннями статті 188 Господарського кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", позивач не одержавши відповіді від відповідача щодо внесення змін до договору, звернувся до суду з позовом про визнання укладеним між ТОВ "Термінал 2016" та Броварською міською радою Київської області Договір № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016, доповнивши його наступними пунктами:

"4.1.1. Сторони погодили, що річна орендна плата за Земельну ділянку на 2020 рік визначається у наступному порядку:

4.1.1.1. на період з 01.01.2020 по 29.02.2020 - у розмірі 7 (семи) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

4.1.1.2. за період з 01 березня по 31 березня 2020 року не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем (на виконання вимог пункту 524 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (у редакції, що діє станом на дату підписання цього Договору про внесення змін);

4.1.1.3. на період з 01.04.2020 по 31.12.2020 - у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, з посиланням на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України стверджує, що позивачем не доведено факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причини, а саме, позивачем не надано доказів того, що запровадження на території України карантину з 12.03.2020 об`єктивно та повно унеможливило використання орендованого майна за цільовим призначенням.

У відповідності до умов Договору оренди, земельна ділянка була передана орендарю для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідач зазначив, що торгово-розважальний центр, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316 та розташований на предметі оренди за договором оренди від 18.11.2016 продовжував працювати, однак з певними обмеженнями в залежності від виду діяльності. Відповідач вказав на те, що введення карантину не тягне за собою автоматичне зупинення орендних правовідносин, тобто вважається, що орендар має право використовувати орендоване майно, лише з певними обмеженнями. А тому внесення змін не обґрунтовані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не підтверджено належними доказами наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує зменшення позивачу плати за землю шляхом укладання Договору №2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 11.05.2020 №349, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104 до постанови від 11.03.2020 № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 30.04.2021.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що за змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, користуючись правом на звернення до орендодавця з вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2014, направляв Броварській міській раді листи № 04 від 04.05.2020 та б/н від 27.08.2020 з проханнями зменшити розмір орендної плати. Однак, як стверджує позивач, відповіді від відповідача не отримав.

Разом з тим, дані твердження позивача спростовуються відповідачем у відзиві на позов, в якому останній зазначив та долучив до нього копії листів-відповідей № 2-6/2285 від 23.06.2020, № 2-6/3353 від 03.09.2020, № 2-6/3798 від 07.10.2020 та копію витягу з рішення Броварської міської ради від 01.10.2020 № 2001-83-07 про відмову ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що Броварською міською радою Київської області відмовлено ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди від 18.11.2016 (копія витягу рішення ради від 01.10.2020 № 2001-83-07 міститься в матеріалах справи).

Вказане свідчить, що відповідач, як інша сторона договору, не згодна з позицією позивача щодо внесення змін до договору.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що підставою для внесення змін до договору оренди від 13.10.2014, стосовно не нарахування плати за землю за період з 01 березня по 31.03.2020, є пункт 524 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Положення пункту 524 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачають, що не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31.03.2020 плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30.04.2020 уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Установити, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

Суд погоджується з позицією відповідача, викладеною в запереченнях на відповідь на відзив, що в даному випадку, вказана норма не несе жодних зобов`язань щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині доповнення пунктом: "не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем орендна плата за Земельну ділянку за період з 01 березня по 31.03.2020", а навпаки надає орендарю право на подання уточнень до податкової декларації, враховуючи абзац перший вказаної вище норми.

Керуючись прямою нормою Закону, орендар звільняється від орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Щодо підстав внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2016 стосовно зменшення розміру орендної плати з 7% до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, судова колегія зазначає наступне.

Умовами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач посилаючись на положення вказаної статті стверджує, що позивачем не надано жодного допустимого доказу, який би підтверджував неможливість орендарем користуватися орендованим майном чи не мав доступу до нього під час запровадженого карантину.

Відповідно до частини четвертої статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Позивач в свою чергу посилаючись на частину четверту зазначеної статті стверджує, що він просить зменшити розмір орендної плати, а не звільнити його від неї.

Частинами першою, четвертою статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 30 Законом України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У справі, яка розглядається, позивач - суб`єкт господарювання (орендар) звернувся до суду з позовом до відповідача - органу місцевого самоврядування (орендодавця), який здійснює повноваження власника земельної ділянки з вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською міською радою Київської області відмовлено ТОВ "Термінал 2016" у внесенні змін до договору оренди від 18.11.2016 (рішення ради від 01.10.2020 № 2001-83-07).

Вказане свідчить, що відповідач виразив свою волю.

Судова колегія зазначає, що положення частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України щодо права заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означають, що суд має право визнати укладеним договір без передбаченого договором або законом обов`язку іншої сторони на укладення такого договору.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

З даної норми вбачається, що з дати введення карантину, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, разом з тим, із доданих позивачем додаткових угод про внесення змін до договорів оренди слідує, що ТОВ "Термінал 2016" не зменшувалась орендна плата орендарям приміщень в ТРЦ, зменшення плати відбулось пропорційно до зменшення орендованих площ.

Згідно із частиною четвертою статті 762 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 286 Господарського кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказаними нормами передбачено підстави для використання орендарем права на зменшення орендної плати, а саме: якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди; якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; якщо через обставини, за які орендар не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не посилається та не надає доказів існування обставин, які є підставою для зменшення орендної плати, а саме: щодо стану земельної ділянки, істотного зменшення можливості користуватись об`єктом оренди, істотного погіршення стану об`єкту оренди, зміни умов господарювання орендаря.

Доказів, які б спростовували вище встановлене не додано і до апеляційної скарги.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" на рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал 2016" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2021 у справі №911/3393/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/3393/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.07.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв