Рішення

від 11.10.2021 по справі 640/9574/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Київ № 640/9574/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Динамо-Атлантик

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Динамо-Атлантик з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.04.2020р. № 0353740407, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 64 581, 40 грн., з яких за податковим зобов`язанням 51 665, 12 грн. та за штрафними санкціями 12 916, 28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки про те, що сума податкових зобов`язань по орендній платі за землю з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації з плати за землю за січень 2020р. є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки є помилковими, а відтак податкове повідомлення-рішення винесене на підставі таких висновків підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.08.1998р. між Київською міською державною адміністрацією та ТОВ з іноземними інвестиціями Динамо-Атлантик укладено договір (далі - Договір) на право тимчасового користування землею на умовах оренди строком на 25 років, площею 2 817 кв.м. розташованою за адресою м. Київ, провулок Пилипівський, 4, 6, 8.

Відповідно до п. 2.1 Договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно з законом України Про внесення змін і доповнень до закону України Про плату за землю у вигляді орендної плати у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по земельній ділянці 8000000000:91:154:0017, нормативна грошова оцінка складає 30 999 075, 82 грн.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 26.04.2020р. по земельній ділянці 8000000000:91:154:0017 цільове призначення земельної ділянки Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької тв. Іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) , код 03:10.

04.02.2020р. позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) № 9012336463 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати в розмірі 25 832, 57 грн. щомісячно, крім грудня 2020 року, де розмір оренди задекларовано 25 832, 58 грн., річний розмір оренди становив 309 990, 85 грн.).

ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 191-1.1.2 п. 191-1.1 ст. 19-1, п.п 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, згідно з порядком ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2020 рік ТОВ Динамо-Атлантик .

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки від 12.03.2020р. № 123/26-15-04-07-19/14279218 у висновках якого зазначено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 1801600) за січень 2020 року, визначена платником податків ТОВ Динамо-Атлантик в податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер № 9012336463 від 04.02.2020 року на 2020р., є нижча, ніж визначена за результатами камеральної перевірки. Таким чином, підлягає сплаті платником податку до бюджету за результатами податкового періоду за січень 20202р. сума у розмірі 51 665, 12 грн.

Вказані висновки обґрунтовані відповідачем таким:

- згідно з п.п. 284.1 ст. 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановл;юють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачуються на відповідній території;

- Положенням про плату за землю в м. Києві (додаток № 3), затвердженого Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 ( у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923) Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (далі - Положення), встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, та розмір орендної плати;

- з метою приведення у відповідність до Положень Кодексу істотних умов договорів оренди земельних ділянок Київською міською радою прийнято рішення від 28.03.2013 року № 89/9146, яким внесено зміни до договорів оренди згідно з додатком, в тому числі до договору на провулок Пилипівський, 4, 6, 8 (кадастровий номер 8000000000:91:154:0017), укладеного між Київською міською радою та ТОВ Динамо-Атлантик 28.08.1998р. №91-5-00044, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- вказане рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 року у газеті Київської міської ради Хрещатик та на офіційному веб-сайті КМР;

- відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення Київської міської ради є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території;

- документи про скасування (зупинення) рішення Київської міської ради від 28.03.2013 року № 89/9146 у встановленому законом порядку в законодавчій базі на даний час не обліковуються.

На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 07.04.2020р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0353740407, яким ТОВ Динамо-Атлантик збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 64 581, 40 гривень, з яких 51 665, 12 гривень - податкове зобов`язання, а 12 916, 28 гривень - штрафні санкції.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.240 п. 14.1 статті 14 ПК України, ставка земельного податку для цілей розділу XII цього Кодексу - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з сттею 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядкуй внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 23 Закону України Про оренду землі , орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до статті 30 Закону України Про оренду землі , зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з абз. 1, 2 п. 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Аналогічна норма закріплена і в ст. 24 Закону України Про оренду землі .

Стаття 24 Закону України Про оренду землі передбачає права орендодавця, серед яких відсутнє право в односторонньому порядку вносити зміни в договори оренди землі.

Відповідно до п. 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Водночас, відповідно до п. 288.5.1 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом положень ч. 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним із дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За загальним правилом, визначеним ч. 3 статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства вбачається, що орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.

Законодавство, яке регулює відносини оренди землі, не містить положень про зміну розміру орендної плати за користування землею саме з моменту законодавчого прийняття цих змін, а надає право стороні таких правовідносин у подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору.

Отже, питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди. При цьому, сторонам договору слід враховувати положення п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати за землю.

Так, з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, Київська міська рада рішенням від 28 лютого 2013 року № 89/9146 вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, зобов`язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. У Переліку договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 ПК України (додаток до рішення Київської міської ради 28 лютого 2013 року № 89/9146) зазначено і договір з ТОВ Динамо-Атлантик (п. 1165 додатку).

Разом з тим, як вбачається з наведеного вище правового регулювання, єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди такої земельної ділянки. Тобто, такою підставою не може бути, зокрема, рішення Київської міської ради щодо зміни ставки орендної плати, до моменту внесення в основний договір змін за погодженням обох сторін.

Саме рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України не створює безпосередньо обов`язку в оплаті орендної плати у розмірі більшому ніж визначено договором оренди, зокрема, оскільки останній не наділяє Київську міську раду повноваженням щодо односторонньої зміни умов Договору.

Встановлення у зазначеному рішенні нового розміру цієї плати може бути лише підставою для ініціювання заінтересованою стороною перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору. Внесення відповідних змін до договору оренди за згодою сторін оформлюється шляхом укладення додаткової угоди, на підставі якої землекористувач буде зобов`язаний сплачувати узгоджений розмір орендної плати.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у новому розмірі виникає з моменту набрання чинності додатковою угодою до договору оренди.

Разом з тим, як зазначає позивач, що не було спростовано відповідачем за час розгляду справи, зміни до Договору на підставі вказаного рішення Київської міської ради в частині зміни річної орендної плати внесено не було.

Отже, при визначенні податкового зобов`язання по орендній платі на 2020 рік в податковій декларації з плати за землю № 9012336463 від 04.02.2020 року ТОВ Динамо-Атлантик правомірно зазначило значення показника розміру орендної плати - 1 % нормативної грошової оцінки, що відповідає умовам Договору та вимогам п. 288.5 статті 288 ПК України.

Відповідно, враховуючи, що в Договір не вносилися зміни, у ГУ ДПС у м. Києві не було підстав для визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі за 2020 рік за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Крім того, відповідно до п. 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є землекористувачі.

Згідно з п. 284.1 статті 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до п. 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

І, як вже зазначалося вище, відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Таким чином, ставки плати за землю (земельного податку) в м. Києві встановлює Київська міська рада, при цьому, що вже зазначалось, ставка орендної плати за користування земельною ділянкою встановлюється в договорі оренди, але не повинна бути менша земельного податку, встановленого для відповідної категорії землі.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Земельного кодексу України передбачені наступні категорії земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року в редакції від 25 грудня 2015 року, яка діяла на 01 січня 2020 року, земельна ділянка, яка перебуває у тимчасовому користуванні позивача (підрозділ 03:10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької тв. Іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) є землею житлової та громадської забудови.

23 червня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві .

Вказане рішення містить Додаток № 3 Положення про плату за землю в місті Києві , де в п. 5.1. встановлено ставку податку в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (Рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції станом на 22 грудня 2016 року).

Вказаним рішенням окремо не передбачено ставок земельного податку для земель житлової та громадської забудови.

Ставки податку на кожну категорію земель Київська міська рада передбачила лише внісши у вказане рішення зміни рішенням від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974. Саме з цього часу було введено Таблицю № 1 до додатка 3 до рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року № 242/5629. У вказаній таблиці для земель житлової та громадської забудови з кодом 03.10. передбачено податок 1%.

Наведене підтверджує, що позивач сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у 2020 році в розмірі 1% від актуальної нормативної грошової оцінки, що відповідає договору оренди та не менше розміру встановленого земельного податку (пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України).

Крім того, при вирішенні даної справи, суд враховує, що згідно з пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Судом встановлено, що в межах спірних правовідносин проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік позивача, за результатами якої складено акт.

Вказана перевірка проведена на підставі пп.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що норми п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, вказані відповідачем, як підстава для проведення перевірки, не передбачають проведення камеральної перевірки щодо правильності (повноти) нарахування зобов`язань з плати за землю у звітних податкових деклараціях.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Згідно з пп. 78.1.4 п. 87.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки для перевірки правильності сплати орендної плати за землю даних податкової декларації очевидно недостатньо, а необхідно також отримати інформацію про зміст договору оренди земельної ділянки, визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, достовірність даних податкової декларації Позивача щодо сплати земельного податку мала бути предметом документальної позапланової перевірки.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 року у справі № 812/872/17.

Як вбачається зі змісту та форми акта перевірки контролюючим органом проведена камеральна перевірка, при цьому фіскальним органом встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних за 2020 рік, тобто здійснено перевірку повноти нарахування і сплати податку за землю з юридичних осіб, що відповідно до п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки. Також, відповідачем було використано інформацію із автоматизованої системи Державного земельного кадастру, в той час, як при камеральній перевірці досліджується виключно інформація, наведена в податковій звітності на предмет дотримання методології її оформлення.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі № 804/8228/14, від 23.07.2020 року у справі № 805/1584/17-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 812/872/17 (№К/9901/3488/17), від 26.06.2018 року у справі № 826/778/17 (№К/9901/47239/18).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Динамо-Атлантик - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.04.2020р. № 0353740407, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 64 581, 40 грн., з яких за податковим зобов`язанням 51 665, 12 грн. та за штрафними санкціями 12 916, 28 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Динамо-Атлантик судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська