Постанова

від 10.02.2022 по справі 640/9574/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9574/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року, суддя Добрянська Я.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Атлантик" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Атлантик" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020 № 0353740407, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 64 581,40 грн, з яких за податковим зобов`язанням 51 665,12 грн та за штрафними санкціями 12 916,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про те, що сума податкових зобов`язань по орендній платі за землю з юридичних осіб визначена за результатами подання податкової декларації з плати за землю за січень 2020 року є нижча, ніж визначено за результатом камеральної перевірки є помилковими, а відтак податкове повідомлення-рішення винесене на підставі таких висновків підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.1998 між Київською міською державною адміністрацією та ТОВ з іноземними інвестиціями Динамо-Атлантик укладено договір (далі - Договір) на право тимчасового користування землею на умовах оренди строком на 25 років, площею 2817 кв.м. розташованою за адресою м. Київ, провулок Пилипівський, 4, 6, 8.

Відповідно до п. 2.1 Договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно з законом України Про внесення змін і доповнень до закону України Про плату за землю у вигляді орендної плати у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по земельній ділянці 8000000000:91:154:0017, нормативна грошова оцінка складає 30 999 075, 82 грн.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 26.04.2020 по земельній ділянці 8000000000:91:154:0017 цільове призначення земельної ділянки Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької тв. Іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) , код 03:10.

04.02.2020 позивачем засобами електронного зв`язку було подано Податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) № 9012336463 в якій позивачем було задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати в розмірі 25 832,57 грн щомісячно, крім грудня 2020 року, де розмір оренди задекларовано 25 832,58 грн, річний розмір оренди становив 309 990, 85 грн.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 191-1.1.2 п. 191-1.1 ст. 19-1, п.п 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, згідно з порядком ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2020 рік ТОВ Динамо-Атлантик .

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки від 12.03.2020 № 123/26-15-04-07-19/14279218 у висновках якого зазначено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 1801600) за січень 2020 року, визначена платником податків ТОВ Динамо-Атлантик в податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер № 9012336463 від 04.02.2020 року на 2020 рік, є нижча, ніж визначена за результатами камеральної перевірки. Таким чином, підлягає сплаті платником податку до бюджету за результатами податкового періоду за січень 2020 року сума у розмірі 51 665,12 грн.

Вказані висновки обґрунтовані відповідачем наступним:

- згідно з п.п. 284.1 ст. 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачуються на відповідній території;

- Положенням про плату за землю в м. Києві (додаток № 3), затвердженого Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923) Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (далі - Положення), встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, та розмір орендної плати;

- з метою приведення у відповідність до Положень Кодексу істотних умов договорів оренди земельних ділянок Київською міською радою прийнято рішення від 28.03.2013 року № 89/9146, яким внесено зміни до договорів оренди згідно з додатком, в тому числі до договору на провулок Пилипівський, 4, 6, 8 (кадастровий номер 8000000000:91:154:0017), укладеного між Київською міською радою та ТОВ Динамо-Атлантик 28.08.1998 №91-5-00044, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- вказане рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 року у газеті Київської міської ради Хрещатик та на офіційному веб-сайті КМР;

- відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення Київської міської ради є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території;

- документи про скасування (зупинення) рішення Київської міської ради від 28.03.2013 року № 89/9146 у встановленому законом порядку в законодавчій базі на даний час не обліковуються.

На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки податковим органом 07.04.2020 винесено податкове повідомлення-рішення № 0353740407, яким ТОВ Динамо-Атлантик збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 64 581, 40 грн, з яких 51 665, 12 грн - податкове зобов`язання, а 12 916,28 грн - штрафні санкції.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийтято всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до п. 14.1.240 п. 14.1 статті 14 ПК України, ставка земельного податку для цілей розділу XII цього Кодексу - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Так, згідно з сттею 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядкуй внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 23 Закону України Про оренду землі , орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до статті 30 Закону України Про оренду землі , зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з абз. 1, 2 п. 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Аналогічна норма закріплена і в ст. 24 Закону України Про оренду землі .

Стаття 24 Закону України Про оренду землі передбачає права орендодавця, серед яких відсутнє право в односторонньому порядку вносити зміни в договори оренди землі.

Відповідно до п. 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Разом з тим, згідно з п. 288.5.1 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

При цьому, ч. 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначає, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинва 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.

Законодавство, яке регулює відносини оренди землі, не містить положень про зміну розміру орендної плати за користування землею саме з моменту законодавчого прийняття цих змін, а надає право стороні таких правовідносин у подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору.

Разом з тим, питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди. При цьому, сторонам договору слід враховувати положення п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати за землю.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджуються матеріалами справи, Київська міська рада рішенням від 28 лютого 2013 року № 89/9146 вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, зобов`язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. У Переліку договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 ПК України (додаток до рішення Київської міської ради 28 лютого 2013 року № 89/9146) зазначено і договір з ТОВ Динамо-Атлантик (п. 1165 додатку).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди такої земельної ділянки. Тобто, такою підставою не може бути, зокрема, рішення Київської міської ради щодо зміни ставки орендної плати, до моменту внесення в основний договір змін за погодженням обох сторін.

Саме рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України не створює безпосередньо обов`язку в оплаті орендної плати у розмірі більшому ніж визначено договором оренди, зокрема, оскільки останній не наділяє Київську міську раду повноваженням щодо односторонньої зміни умов Договору.

Встановлення у зазначеному рішенні нового розміру цієї плати може бути лише підставою для ініціювання заінтересованою стороною перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору. Внесення відповідних змін до договору оренди за згодою сторін оформлюється шляхом укладення додаткової угоди, на підставі якої землекористувач буде зобов`язаний сплачувати узгоджений розмір орендної плати.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у новому розмірі виникає з моменту набрання чинності додатковою угодою до договору оренди.

Колегія суддів звертає увагу, що міни до Договору на підставі вказаного рішення Київської міської ради в частині зміни річної орендної плати внесено не було.

Таким чином, при визначенні податкового зобов`язання по орендній платі на 2020 рік в податковій декларації з плати за землю № 9012336463 від 04.02.2020 року ТОВ Динамо-Атлантик правомірно зазначило значення показника розміру орендної плати - 1 % нормативної грошової оцінки, що відповідає умовам Договору та вимогам п. 288.5 статті 288 ПК України.

Враховуючи, що в Договір не вносилися зміни, у податкового органу не було підстав для визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі за 2020 рік за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Окрім того, відповідно до п. 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є землекористувачі.

Згідно з п. 284.1 статті 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

У відповідності до п. 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Так, відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Отже, ставки плати за землю (земельного податку) в м. Києві встановлює Київська міська рада, при цьому, що вже зазначалось, ставка орендної плати за користування земельною ділянкою встановлюється в договорі оренди, але не повинна бути менша земельного податку, встановленого для відповідної категорії землі.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України передбачені наступні категорії земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року в редакції від 25 грудня 2015 року, яка діяла на 01 січня 2020 року, земельна ділянка, яка перебуває у тимчасовому користуванні позивача (підрозділ 03:10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької тв. Іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) є землею житлової та громадської забудови.

23 червня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві .

Вказане рішення містить Додаток № 3 Положення про плату за землю в місті Києві , де в п. 5.1. встановлено ставку податку в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (Рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції станом на 22 грудня 2016 року).

Також зазначеним рішенням окремо не передбачено ставок земельного податку для земель житлової та громадської забудови.

Ставки податку на кожну категорію земель Київська міська рада передбачила лише внісши у вказане рішення зміни рішенням від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974. Саме з цього часу було введено Таблицю № 1 до додатка 3 до рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року № 242/5629. У вказаній таблиці для земель житлової та громадської забудови з кодом 03.10. передбачено податок 1%.

Таким чином, позивач сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у 2020 році в розмірі 1% від актуальної нормативної грошової оцінки, що відповідає договору оренди та не менше розміру встановленого земельного податку (пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 191-1.1.2 п. 191-1.1 ст. 19-1, п.п 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, згідно з порядком ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2020 рік ТОВ Динамо-Атлантик .

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

З матеріалів справи вбачається, що в межах спірних правовідносин проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік позивача, за результатами якої складено акт.

Так, норми п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, вказані відповідачем, як підстава для проведення перевірки, не передбачають проведення камеральної перевірки щодо правильності (повноти) нарахування зобов`язань з плати за землю у звітних податкових деклараціях.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

У відповідності до пп. 78.1.4 п. 87.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Враховуючи, що для перевірки правильності сплати орендної плати за землю даних податкової декларації очевидно недостатньо, а необхідно також отримати інформацію про зміст договору оренди земельної ділянки, визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, достовірність даних податкової декларації позивача щодо сплати земельного податку мала бути предметом саме документальної позапланової перевірки.

Вказане правовою позицією викладена Верховним Судои у постанові від 17.04.2018 року у справі № 812/872/17.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних за 2020 рік, тобто здійснено перевірку повноти нарахування і сплати податку за землю з юридичних осіб, що відповідно до п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України є предметом саме документальної перевірки.

Окрім того, відповідачем було використано інформацію із автоматизованої системи Державного земельного кадастру, в той час, як при камеральній перевірці досліджується виключно інформація, наведена в податковій звітності на предмет дотримання методології її оформлення.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування та сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Динамо-Атлантик" податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі № 804/8228/14 та від 23.07.2020 року у справі № 805/1584/17-а.

Отже, протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020 №0353740407.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.