Постанова

від 06.10.2021 по справі 480/2817/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 р.Справа № 480/2817/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 21.04.21 року по справі № 480/2817/21

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренка В.О. від 24.03.2021 ВП № 64837773 про накладення штрафу в сумі 5100 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови і додані до неї документи - повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права судом першої інстанції, просить ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 скасувати та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказує, що у позовній заяві не зазначені відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в позовній заяві позивачем зазначено, що у Головному управлінні наявні оригінали документів, доданих до позовної заяви. Однак, суд першої інстанції на даний факт не звернув уваги та повернув позовну заяву, позбавивши позивача права на судовий захист.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без руху.

Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, вказавши в ній відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, власні номери засобів зв`язку, номери засобів зв`язку відповідача, а також подати до суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2270грн.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 07.04.2021.

На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем 14.04.2021 до Сумського окружного адміністративного суду надано заяву про усунення недоліків, а саме оригінал квитанції від 14.04.2020 на суму 2270,00 грн. про сплату судового збору.

Повертаючи позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, суд першої інстанції зазначив, що 14.04.202 від позивача надійшла квитанція про сплату судового збору в розмірі 2270 грн. У той же час, в іншій частині ухвалу суду не виконано у визначений судом строк, а саме: у позовній заяві не зазначені відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, власні номери засобів зв`язку, номери засобів зв`язку відповідача.

Колегія суддів не погоджується з вказаною ухвалою, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Вимоги щодо даних, які повинна містити позовна заява встановлені ч.5 ст.160 КАС України. Так, в позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Колегією суддів встановлено, що однією з підстав для залишення позовної заяви без руху та підставою для її повернення позивачу слугували висновки суду про не зазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, як вбачається зі змісту поданого адміністративного позову чітко зазначено, що у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області наявні оригінали документів, доданих до позовної заяви, а саме:

- постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області північно-Східного міжрегіонального упралвння Міністрства юстиції (м. Суми) ВП 64837773 від 16.03.2021 про відкриття провадження;

- акт прийому-передачі адміністративних справ від 19.03.2020;

- постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області північно-Східного міжрегіонального упралвння Міністрства юстиції (м. Суми) ВП 64837773 від 24.03.2021 про накладення штрафу;

- примірник листа від 19.03.2021, один примірник у ОСОБА_1 ;

- примірник листа від 22.03.2021, один примірник у відповідача.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги п.8 ч.5 ст.160 КАС України, оскільки фактично є відсутнім зазначений недолік позовної заяви, як наслідок, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що позивачем не усунено недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви.

Щодо залишення позовної заяви без руху та в подальшому її повернення позивачу з підстав не зазначення власного номеру засобів зв`язку та номеру засобів зв`язку відповідача в позовній заяві є проявом надмірного формалізму з боку суду першої інстанції, що створило штучні перешкоди у реалізації права позивача на доступ до суду, оскільки відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, такі відомості зазначаються у позовній заяві, лише у випадку, якщо вони відомі позивачу.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.).

Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не, як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати, як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 наголосила, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви встановлених ухвалою від 06.04.2021 є передчасним.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі "Delcourt v. Belgium" (заява № N 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Raela Cavaniles v. Spain" (заява №28090/95), "Beles and others v. the Czech Republic" (заява № 47273/99), "RTBF v. Belgium" (заява №50084/06).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено надмірний формалізм у тлумаченні національного процесуального законодавства, чим невиправдано обмежено доступ позивача до правосуддя.

Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання відновлення порушених прав позивача при зверненні до адміністративного суду з даним позовом у зв`язку із чим прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви у даній справі, чим фактично позбавив останнього можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані статтею 5 КАС України.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно із частиною третьою статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 по справі № 480/2817/21 скасувати.

Адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 11.10.2021 року