Постанова

від 29.09.2021 по справі 540/502/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/502/21Час та місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

13:52 год., м. Херсон;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

24.06.2021 року;

Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

Шляхтицького О.І.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

представника апелянта Дубас В.В.

представника відповідача Мієнко Д.Р.

представника відповідача Туз О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2020 по 28.01.2021 включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2020 по 28.01.2021 року включно.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 01.03.2015 року по 26.02.2020 року позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, у тому числі з 20.08.2019 року по 14.02.2020 року в Азовсько-Чорноморському регіональному управлінні Державної прикордонної служби України, з січня 2020 року перебував на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.02.2020 р. №34-ОС позивач звільнений з військової служби за п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту та згідно наказу № 52-ОС від 26.02.2020 р. був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення регіонального управління. В порушення приписів Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, ст. 116 КЗ пП України в день виключення зі списків особового складу військової частини з позивачем не був проведений повний розрахунок грошового забезпечення, у тому числі не виплачено: заборгованість по грошовому забезпеченню; грошову компенсація вартості за не отримане речове майно; одноразову грошову допомогу при звільненні. З огляду на те, що під час проведення повного розрахунку відповідачем допущено затримку у виплаті повного грошового забезпечення, не здійснено виплату середнього заробітку за час його затримки, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про зобов`язання відповідача вчинити ці дії в судовому порядку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд стягнув з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 38050,62 грн. за період з 01.03.2020 по 28.01.2021 з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Проаналізувавши положення ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, суд першої інстанції виходив з того, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Врахувавши такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, суд першої інстанції визначив, що сума середнього заробітку заявлена позивачем є явно не співмірною, а тому з врахуванням принципу справедливості та пропорційності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 38050,62 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення в частині залишення позовних вимог без задоволення та прийняти в цій частині нове рішення задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 116, 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, і помилково не враховано, що приписи наведених норм визначають чітку умову, за якою працівнику підлягає нарахування та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Ці положення є імперативними, розширеному тлумаченню не підлягають, у тому числі не передбачають пом`якшення санкції за правопорушення з боку роботодавця у вигляді застосування принципу співмірності по відношенню належних до виплати працівнику коштів. Наведені обставини, а також те, що судом першої інстанції не було у повній мірі враховані види грошового забезпечення, не виплачені у визначений строк при звільненні позивача, що впливає на розмір середнього заробітку, свідчать про наявність підстав для відшкодування на користь позивача середнього заробітку у повному обсязі та необґрунтованість висновків суду щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки виплат.

У відзиві на апеляційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України в.о. начальника Азово-Чорноморського регіонального управління полковника Сергієнко О. від 14.02.2020 року №34-ОС, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» від 29.12.2009 року №1115/2009 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону, у запас по регіональному управлінню пунктом 1.1. старшого лейтенанта Леха Степана (П-007469), старшого офіцера (старшого оперуповноваженого з організації оперативно-розшукової діяльності) оперативно-розшукового відділу «Генічеськ» (з місцем дислокації н.п. Новоолексіївка) оперативно-розшукового управління Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України), без права носіння військової форми одягу. Підстава: рапорт ОСОБА_2 від 17.01.2020 року №Р-137, подання до звільнення від 13.02.2020 року.

Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України заступника голови ліквідаційної комісії Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника Сергієнко О. від 26.02.2020 року №52-ОС, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» від 29.12.2009 року №1115/2009, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 25.06.2018 року №558, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2020 році» від 02.01.2020 року №1-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 1.1. старшого лейтенанта Леха Степана (П-007469), старшого офіцера (старшого оперуповноваженого з організації оперативно-розшукової діяльності) оперативно-розшукового відділу «Генічеськ» (з місцем дислокації н.п. Новоолексіївка) оперативно-розшукового управління Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України), якого звільнено у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону, без права носіння військової форми одягу.

Виключено зі списків особового складу з 01 березня 2020 року. Вислуга років станом на 01 березня 2020 року становить: календарна: 08 років 06 місяців 26 днів; пільгова: 02 роки 01 місяць 18 днів; загальна: 10 років 08 місяців 14 днів. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважається 01 березня 2020 року. Підстава: наказ начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 14 лютого 2020 року № 34-ОС.

В день виключення зі списків особового складу частини з позивачем не був проведений повний розрахунок:

не виплачена заборгованість по грошовому забезпеченню;

не виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно;

не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні.

Виплати щодо заборгованості по грошовому забезпеченню та грошовій компенсації вартості за неотримане речове майно були проведені 05.03.2020 року у розмірі 7428.77 грн. та 20.03.2020 року у розмірі 17461,73 грн.

Бездіяльність щодо нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивач оскаржив в судовому порядку.

Так, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, зміненим в мотивувальній частині постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року по справі №540/1247/20, визнано протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не здійснення повного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язано Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

26.01.2021 року Азово-Чорноморське регіональне управління Держприкордонслужби України звернулось до в.о. начальника Херсонського прикордонного загону з листом «Про виконання судового рішення», в якому зазначило, що з метою забезпечення виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року в справі №540/1247/20 просить здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.

Свою позицію регіональне управління мотивувало тим, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про зарахування на фінансове забезпечення» від 11.12.2019 року №105 Азово-Чорноморське регіональне управління Держприкордонслужби України зараховано з 01.01.2020 року на фінансове забезпечення до Херсонського прикордонного загону.

29.01.2021 року Херсонський прикордонний загін здійснив виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 72773,53 грн.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» №43 від 05.02.2020 року постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Адміністрації Державної прикордонної служби за переліком згідно додатку. Адміністрації Державної прикордонної служби забезпечити здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідуються.

В додатку до постанови, серед інших, зазначено Азово-Чорноморське регіональне управління Держприкордонслужби України.

Посилаючись на те, що відповідачем не було дотримано вимоги законодавства щодо повного розрахунку при звільненні зі служби, не було виконано вимог ст. 117 КЗпП України щодо нарахування середнього заробітку за повний період затримки розрахунку, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За правилами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Таким чином, у разі невиплати повного грошового забезпечення на день виключення особи зі списків особового складу військової частини, підлягає застосуванню відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Згідно обставин справи, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 01.03.2020 року.

У тому числі, перерахунок позивачу заборгованості із одноразової грошової допомоги при звільненні проведений 29.01.2021 у сумі 72773,53 грн.

Виплата заборгованості по грошовому забезпеченню та грошовій компенсації вартості за неотримане речове майно були проведені 05.03.2020 року у розмірі 7428,77 грн. та 20.03.2020 року у розмірі 17461,73 грн.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із п. 8 Порядку від 08.02.1995 року №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством.

Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.

З урахуванням викладеного, Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для військовослужбовців.

Таким чином, необхідно застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов`язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком №260.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що для обрахунку середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в частині одноразової грошової допомоги при звільненні необхідно використовувати період з 01.03.2020 по 28.01.2021, який становить 334 календарних дні.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення позивача за 2020 рік за два останні місяці перед звільнення нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 38050,62 грн. (за січень 2020 року у сумі 16958,31 грн., за лютий 2020 року у сумі 21092,31 грн.).

У зв`язку із чим, середньоденний заробіток позивача становить 634,18 грн. (38050,62 грн./ 6о календарних днів).

З урахуванням наведеного, середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 211816,12 грн. (634,18 грн. * 334 календарних дні).

Слід враховувати, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Виходячи з обставин справи, заборгованості по грошовому забезпеченню та грошовій компенсації вартості за не отримане речове майно, що не була виплачена на момент звільнення позивача зі служби, складає у розмірі 24 890,5 грн.

Не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні склала у сумі 72 773,53 грн.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що складає у розмірі 211 816,12 грн., значно перевищує суму не виплаченого позивачу грошового забезпечення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про не співмірність середнього заробітку за час затримки розрахунку із своєчасно недоотриманим грошовим забезпеченням.

Наведене надає суду цілком обґрунтовану процесуальну можливість зменшити розмір відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

Враховуючи викладене, оскільки на день звільнення з військової служби відповідачем не був проведений з позивачем повний розрахунок, розмір відшкодування за час затримки розрахунку значно перевищує несвоєчасно отримане грошове забезпечення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, та обґрунтованим визначений судом розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку по відношенню не виплачених при звільненні працівнику сум.

З огляду на викладене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2021 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

О.І. Шляхтицький